Рішення № 92158264, 01.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2086/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Торопчина О.Д.,

представника відповідача Павлій І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (надалі - ГУ НП у Львівській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача – ГУ НП у Львівській області від 19.02.2020 № 675 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області від 20.02.2020 № 53 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

- поновити позивача на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу професійного навчання управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу позивача до вислуги років, стягнувши на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати ГУ НП у Львівській області здійснити перерахунок та виплатити позивачу усі види грошового забезпечення (заробітну плату) за період (дні) зазначені у п. 2 оскаржуваного наказу відповідача від 19.02.2020 № 675.

Ухвалою від 13.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

05.05.2020 до суду від ГУ НП у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (арк. справи 34-41), згідно з яким просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

18.05.2020 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (арк. справи 48-51).

Ухвалою від 29.05.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація зазначена у наказі про накладення дисциплінарного стягнення фактично обґрунтовує скоєння позивачем кримінального злочину, а не дисциплінарного проступку, проте обидва оскаржувані накази не містять доказів про наявність обвинувального вироку. Позивач вважає, що відсутність його на службі в період вказаний у дисциплінарному наказі не може бути розцінено як прогул з огляду на те, що він від виконання службових обов`язків за займаною посадою на дату видачі наказу про звільнення був відсторонений, підстави відсторонення позивача від служби, як відповідачем, так і судом не скасовано, натомість 19.02.2020 (та наступного дня 20.02.2020) відповідачем видано оскаржені накази. Керівником, до повноважень якого належить право призначати/звільняти з посади у наказі про відсторонення позивача від служби, який надано позивачеві для ознайомлення, проте не вручено (під розписку) копії такого наказу, не визначено на якому «місці» слід перебувати позивачеві, оскільки за специфікою службової діяльності позивача та його підрозділу, «робочим місцем» є різні (за територією) адреси здійснення професійної підготовки. Більше того, позивачеві відомо, що на момент винесення наказу про призначення службового розслідування останній відряджений для проведення професійної підготовки з курсантами (слухачами) до ЛьДУВС МВС України. Окрім тієї обставини, що в наказі про відсторонення від служби позивача не було зазначено «робочого місця перебування ОСОБА_1 », самі дати так званого «прогулу», які зазначені у наказі відповідачем являють собою дати, які вказують події, що є поважними причинами відсутності на службі. Позивач з часу затримання та обрання запобіжного заходу неодноразово звертався на адресу ГУНП у Львівській області про надання йому додаткової відпустки за минулий період, як учаснику бойових дій та надання такої відпустки було обов`язком, а не правом керівника територіального підрозділу поліції. Відповідачем при прийнятті рішення про звільнення позивача зі служби не врахована його позитивнснити перерахунок та виплатити позивачу усі види грошового забезпечення (заробітну п

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що з моменту звільнення з-під варти, позивач, хоча й будучи відповідно до наказу начальника ГУНП у Львівській області від 13.12.2019 № 3816 та ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 14.12.2019 відстороненим від виконання службових обов`язків, але як поліцейський, згідно з пунктом 8 статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, зобов`язаний був перебувати на робочому місці. Проте, позивач був відсутній на робочому місці більше ніж три години, а відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України та абзацу першого пункту 24 постанови № 9, роз`яснення Мінюсту від 01.02.2011, відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин це вважається прогулом. Відповідач встановив, що позивач у будь-яких медичних установах з 07.10.2019 по 13.01.2020 не перебував, та відповідно підтверджуючі документи щодо тимчасової непрацездатності йому не видавались. Дисциплінарною комісією за результатами проведення службового розслідування встановлено вчинення систематичних грубих порушень позивачем службової дисципліни під час несення служби; невжиття позивачем відповідних заходів щодо недопущення таких порушень під час несення служби; невжиття заходів позивачем щодо усунення відповідних недоліків під час проведення службового розслідування. У зв`язку з чим, прийнято оскаржені накази.

Крім цього, у додаткових поясненнях від 08.07.2020 представник відповідача вказала, що позивачу скеровано рекомендований лист з повідомлення про вручення від 18.12.2019 №4744/13/01/19-2019, яким інформується про його відсторонення та визначення місця роботи. Надані позивачем довідки про тимчасову непрацездатність є нечитабельними.

У поясненнях від 01.10.2020 представник позивача вказав, що позивача звільнено під час тимчасової непрацездатності.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказали, що увесь особовий склад ГУ НП у Львівській області ознайомлений з наказом ГУ НП у Львівській області від 09.02.2019 № 470 «Про впорядкування обліку поліцейських ГУ НП у Львівській області, які тимчасово непрацездатні», згідно з яким зобов`язано поліцейських повідомляти безпосереднього керівника про свою тимчасову непрацездатність. Вказали, що після відсторонення позивача, бачили такого в адміністративній будівлі ГУ НП у Львівській області декілька разів. Зазначили, що відсторонений поліцейський може безперешкодно потрапити до адміністративної будівлі ГУ НП у Львівській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач з 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції України.

Наказом ГУНП у Львівській області від 13.12.2019 №3816 призначено службове розслідування та відсторонено позивача від виконання службових обов`язків, на час проведення відносно нього службового розслідування, у зв`язку з інформацією про затримання позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Ухвалою слідчого судді від 14.12.2019 у справі № 463/10718/19 позивача відсторонено віл посади терміном на два місяці.

Наказом ГУНП у Львівській області від 18.12.2019 № 778о/с позивача у відповідності до частини першої статті 70 Закону України “Про Національну поліцію” відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) на період проведення службового розслідування з 13.12.2019 та у відповідності до частини третьої статті 70 Закону України “Про Національну поліцію” відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) з 14.12.2019 на два місяці.

Наказом ГУНП у Львівській області від 13.01.2020 № 124 термін проведення службового розслідування продовжено до 13.02.2020.

04.02.2020 дисциплінарна комісія склала висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни старшим інспектором з ОД ВПН УКЗ ГУНП у Львівській області підполковником поліції ОСОБА_1 , яким встановила грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у систематичній відсутності на службі без поважних причин (прогулах), протягом 14 робочих днів та крім цього, більше ніж по три години, протягом 2 робочих днів та запропонувала застосувати дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Ухвалою слідчого судді від 07.02.2020 у справі № 463/10718/19 продовжено строк відсторонення позивача від посади терміном на два місяці.

Наказом ГУНП у Львівській області «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ВПН УКЗ ГУНП у Львівській області» від 19.02.2020 №675 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області «По особовому складу» від 20.02.2020 № 53о/с позивача звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Вважаючи вказані накази протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію”.

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону України “Про Національну поліцію”).

Основні обов`язки поліцейського визначені у статті 18 Закону України “Про Національну поліцію”. Так, відповідно до вказаної статті поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема, домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 5, 10, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” від 15.03.2018 №2337-VIII (далі – Статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частиною третьої статті 1 Статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію”, зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Підпунктами 1, 2, 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також вказаними Правилами, поважати і не порушувати права та свободи людини

Частиною другою статті 19 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до статті 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з частинами першою, другою статті 14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до частини четвертої статті 14 Статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У висновку службового розслідування від 04.02.2020 встановлено, що позивач з 14:20 до 18:00 16.12.2019, а також 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 26, 27, 28 грудня 2019 року, 03, 08, 09, 10 та з 14:00 до 18:15 13 січня 2020 року був відсутній на робочому місці без поважних причин, чим допустив систематичні грубі порушення службової дисципліни, прогули, порушивши вимоги підпункту 1 пункту 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію”, відповідно до якої він, як поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та вимог частини п`ятої розділу І, пунктів 1, 2 частини першої розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, підпунктів 1.1, 1.3 розділу І Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців, працівників поліції ГУНП у Львівській області, затвердженого наказом ГУНП у Львівській області від 10.08.2016 № 1863, пунктів 1, 2, 3 Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, працівників апарату, відділів та відділень ГУНП у Львівській області, затвердженого наказом ГУНП від 21.12.2019 № 3917.

Надаючи вказаному оцінку, суд зазначає таке.

У пункті 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як встановив суд, наказом ГУНП у Львівській області від 13.12.2019 №3816 призначено службове розслідування та відсторонено позивача від виконання службових обов`язків, на час проведення відносно нього службового розслідування, у зв`язку з інформацією про затримання позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що питання відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) регулюється статтею 17 Статуту та статтею 70 Закону України “Про Національну поліцію”.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов`язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

У частині шостій вказаної статті встановлено, що поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов`язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов`язків за займаною посадою. У разі якщо поліцейського, відстороненого від виконання службових обов`язків (посади), звільнено зі служби в поліції до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов`язків за займаною посадою, він вважається таким, що був відсторонений від виконання службових обов`язків за посадою до дня звільнення зі служби в поліції. Протягом періоду, коли поліцейського відсторонено від виконання службових обов`язків (посади), призначення такої особи на будь-яку іншу посаду заборонено.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Статуту відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.

У відповідності до частини третьої наведеної статті поліцейський має право ознайомитися та отримати копію наказу про відсторонення його від виконання службових обов`язків (посади).

Під час відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) поліцейський зобов`язаний перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та сприяти проведенню службового розслідування (частина восьма статті 17 Статуту).

З наведених положень вбачається, що наказ про відсторонення повинен визначати робоче місце поліцейського на час такого відсторонення.

Суд встановив, що наказом ГУНП у Львівській області від 18.12.2019 № 778о/с позивача у відповідності до частини першої статті 70 Закону України “Про Національну поліцію” відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) на період проведення службового розслідування з 13.12.2019 та у відповідності до частини третьої статті 70 Закону України “Про Національну поліцію” відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) з 14.12.2019 на два місяці. З таким наказом позивач ознайомився 02.01.2020.

Суд звертає увагу на те, що ні в наказі ГУНП у Львівській області, ані в наказі ГУНП у Львівській області від 13.12.2019 №3816 не визначено робочого місця, на якому позивач зобов`язаний був перебувати під час відсторонення його від посади, чим порушено вимоги статті 17 Статуту та статті 70 Закону України “Про Національну поліцію”.

Щодо посилання відповідача на лист ГУНП у Львівській області від 18.12.2019 №4744/13/01/19-2019, в якому зазначено, що на період відсторонення місце перебування позивача в робочий час визначено кабінет № 90 ГУНП у Львівській області, за адресою: площа Генерала Григоренка, 3, м. Львів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.

Відтак, суд погоджується із аргументами позивача про те, що визначення робочого місця поліцейського на час відсторонення його від посади здійснюється відповідним наказом керівника, а не листом-повідомленням.

Крім цього, суд встановив, що лист ГУНП у Львівській області від 18.12.2019 №4744/13/01/19-2019 направлений на адресу позивача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7900728184198, з якого вбачається, що таке повернуто за терміном зберігання.

Відповідно до частини третьої статті 17 Статуту поліцейський має право ознайомитися та отримати копію наказу про відсторонення його від виконання службових обов`язків (посади).

Відповідно до частини першої статті 5 Статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати.

Тобто, позивач не ознайомився та не отримав копію листа ГУНП у Львівській області від 18.12.2019 №4744/13/01/19-2019, яким визначено його робоче місце на час відсторонення від посади.

З огляду на викладене, суд погоджується із аргументами позивача про порушення відповідачем вимог Статуту та Закону України “Про Національну поліцію” в частині визначення робочого місця на час відсторонення поліцейського від посади.

Відтак, посилання у висновку службового розслідування від 04.02.2020 на те, що позивач зобов`язаний був перебувати на робочому місці є безпідставними та необґрунтованими.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позивач повинен був володіти інформацією про порядок та підстави проведення службового розслідування, у тому числі порядку визначення керівником робочого місця працівника, якого відсторонено, оскільки саме неналежне виконання керівником своїх посадових обов`язків щодо визначення робочого місця позивача на час відсторонення його від посади зумовило неприбуття позивача на службу.

Оцінюючи причини неприбуття позивача на службу, суд враховує такі обставини.

Згідно з довідкою № 74 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців військ МВС, виданою лікарем ОСОБА_4 , позивач звільнений від служби у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 27.12.2019 по 10.01.2020.

Суд критично оцінює посилання у висновку службового розслідування на листи від лікувальних закладів м. Львова та області про те, що позивач з 07.10.2019 по 13.01.2020 не перебував у будь-яких медичних закладах, оскільки такі не спростовують вищенаведену довідку. Більше того, згідно з відповіддю комунального некомерційного підприємства « 5-а клінічна лікарня м. Львова» від 29.07.2020 № 844 на адвокатський запит представника позивача від 14.07.2020 позивач знаходився на обліку в поліклінічному відділенні з 2019 року. Також зазначено, що 27.19.2019 позивачу видана довідка № 74 про тимчасову непрацездатність(за період з 27.12.2019 по 10.01.2020), режим амбулаторний.

Згідно з довідкою № 6 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, виданою лікарем ОСОБА_5 , позивач звільнений від служби у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю 14.01.2020 по 22.01.2020.

Згідно з довідкою № 51 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, виданою лікарем ОСОБА_6 , позивач звільнений від служби у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 23.01.2020 по 07.02.2020.

Згідно з довідкою № 60 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, виданою лікарем ОСОБА_7 , позивач звільнений від служби у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 10.02.2020 по 25.02.2020.

Крім наведеного, суд також бере до уваги те, що 16.12.2019 - день звільнення позивача з-під варти; 17.12.2019 вручення позивачу слідчим клопотання та участь у судовому засіданні, 21.12.2019 - вихідний день (субота), при 41 годинному робочому дні поліцейських, 25.12.2018 - Різдво Христове, 28.12.2019 - вихідний день (субота), при 41 годинному робочому дні поліцейських.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відсутність позивача на службі у період, визначений у висновку службового розслідування від 04.02.2020 зумовлена поважними причинами, які невраховані при прийнятті оскаржених наказів.

Суд також зауважує, що з часу затримання позивача за злочин у нього вилучено службове посвідчення (у якому знаходилась магнітна перепустка до службового приміщення), жетон, а тому він не міг потрапити до приміщення ГУНП у Львівській області, де здійснюється перепускний режим.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності підстави, передбаченої пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України для звільнення позивача зі служби.

Суд також зазначає, що відповідно до частини третьої статті 19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Суд звертає увагу на те, що ні у висновку службового розслідування від 04.02.2020, ані у наказі ГУНП у Львівській області від 19.02.2020 № 675 не зазначено про обставини, що пом`якшують відповідальність, а також не враховано попередню поведінку поліцейського.

Крім наведеного, суд вважає доцільними аргументи позивача про те, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення відповідач фактично обґрунтовує вчинення позивачем кримінального правопорушення, а не дисциплінарного проступку, проте в оскаржених наказах не міститься доказів про наявність обвинувального вироку, а навпаки зазначено про те, що досудове розслідування триває. Більше того, констатація відповідачем вчинення позивачем кримінального правопорушення та наявність його вини до набрання законної сили обвинувальним вироком суду суперечить презумпції невинуватості, а тому є недопустимою.

З огляду на викладене, суд вважає, що накази відповідача від 19.02.2020 № 675, від 20.02.2020 № 53 о/с прийняті не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом та непропорційно. Таким чином, вказані накази є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до положень частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи висновок суду про незаконність звільнення позивача, останній підлягає поновленню на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу професійного навчання управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у Львівській області з 21.02.2020.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати” (далі – Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з частиною другою пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Суд зазначає, що період з 21.02.2020 по 01.10.2020 є періодом вимушеного прогулу, за який відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток, та який в сумі становить 224 дні.

Суд встановив, що згідно з довідкою від 04.03.2020 № 72/68 заробітна плата позивача за грудень 2019 року становить 12013,34 грн., за січень 2020 року – 11219,08 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 374,72 грн. (23232,42грн. / 62 дні).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 83937,28 грн. (224 * 374,72 грн.) без урахування обов`язкових платежів та податків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на вказане, рішення суду в частині стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 11616,21 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства необхідно допустити до негайного виконання.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ НП у Львівській області здійснити перерахунок та виплатити позивачу усі види грошового забезпечення (заробітну плату) за період (дні) зазначені у пункті 2 оскаржуваного наказу відповідача від 19.02.2020 № 675, то суд зазначає, що такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню в цілому, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19.02.2020 № 675 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ВПН УКЗ ГУНП у Львівській області».

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.02.2020 № 53 о/с «По особовому складу».

Поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу професійного навчання управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у Львівській області з 21.02.2020.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ: 40108833) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 83937 (вісімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять сім) грн. 28 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 11616 (одинадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 21 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду складене та підписане 12 жовтня 2020 року.

Суддя Мричко Н.І.