Рішення № 92158123, 13.10.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3364/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач), в якому позивач з урахування уточненої позовної від 25 вересня 2020 року № 2547/01-08 (арк. спр. 49-52) просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень у Луганській області примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пихоніної М.В. від 12 серпня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області за невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 серпня 2020 року начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні ВП № 59523536 на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Позивач вважає неправомірними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про накладення штрафу. Позивач не погоджується з постановою державного виконавця про накладення штрафу, вважає її безпідставною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню, з таких підстав.

11 липня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Антоновою В.Є. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59527536. В зазначеній постанові вказано, що боржник має виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. 25 липня 2019 року управлінням направлено до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) інформацію щодо виконання рішення суду від 27 лютого 2019 року.

Відповідно до абзацу першого статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

На виконання рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць, ОСОБА_1 нарахована пенсія за травень 2018 року в розмірі 2220,49 грн, яка перерахована на рахунок ОСОБА_1 у квітні 2019 року.

У зв`язку з набранням рішенням законної сили, 29 травня 2019 року позивачем рішенням № 909210124989 відновлено виплату пенсії ОСОБА_1 та нараховано на виплатну відомість пенсію за липень 2019 року в сумі 2330,49 грн.

Отже, рішення позивача про відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року № 909210124989 прийнято до відкриття виконавчого провадження, а саме до 11 липня 2019 року.

Відповідач вважає, що вищевикладені доводи підтверджують вжиття Білокуракинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області всіх можливих заходів щодо повного та фактичного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року. Наміру щодо навмисного невиконання рішення суду позивач не має. Окрім того, позивачем нарахована пенсія ОСОБА_1 за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2019 року, яка обліковується в управлінні та буде виплачена за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. До теперішнього часу окремий порядок соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, не прийнято.

Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 “Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році” фінансування пенсійних виплат здійснюється Головними управліннями Пенсійного фонду України.

Відповідач зазначає, що з 01 січня 2019 року Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не має діючих договорів з ПАТ “Укрпошта” та банками, уповноваженими на право виплати пенсій через поточні рахунки одержувачів. З 01 січня 2019 року управління здійснює функції виключно з нарахування пенсійних виплат, фінансування таких виплат здійснюється з поточних рахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Беручи до уваги умови виплати пенсій, які визначені постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1, виділення коштів на фінансування не залежить від волевиявлення керівника територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідно до Постанови № 27-1 цей обов`язок покладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Таким чином, не має правових підстав вимагати від відповідача вчинення дій, які виходять за межі його повноважень.

З аналізу положень статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” вбачається, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження” можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

За таких обставин, часткове невиконання рішення суду позивачем з незалежних від нього причин є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

З урахуванням викладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) адміністративний позов не визнав, про що 12 жовтня 2020 року за вхідним реєстраційним № 41307/2020 подав відзив на позовну заяву від 09 жовтня 2020 року за № 11200, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю (арк. спр. 160-164).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 11 липня 2020 року на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов виконавчий лист, виданий Луганським окружним адміністративним судом 12 червня 2019 року у справі № 360/407/19 про зобов`язання Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01 травня 2018 року.

11 липня 2020 року державним виконавцем, керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59527536.

Листом від 25 липня 2019 року № 5326/07/Т позивач повідомив відповідача, що на виконання рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць, ОСОБА_1 нарахована пенсія за травень 2018 року в розмірі 2220,49 грн, яка перерахована на рахунок ОСОБА_1 у квітні 2019 року. Окрім того, позивачем нарахована пенсія ОСОБА_1 за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2019 року, яка обліковується в управлінні та буде виплачена за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України.

Державним виконавцем відповідно до вимог статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду.

В листі від 16 червня 2020 року № 1800/07/Т позивач зазначив ті ж самі обставини, що були зазначені у листі від 25 липня 2019 року № 5326/07/Т.

Отже, боржником рішення суду не виконано.

Державним виконавцем відповідно до вимог статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду.

Листом від 12 серпня 2020 року № 2449/031-16 позивачем знову не надано інформації щодо повного та фактичного виконання судового рішення.

12 серпня 2020 року державним виконавцем відповідно до статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн.

Відповідно до статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону України “Про виконавче провадження”, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу до судового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з статтею 75 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що жодних законних підстав для задоволення позову не існує.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року позовну заяву Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишено без руху (арк. спр. 40-42).

Ухвалою від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено Білокуракинському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Луганської області строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у адміністративній справі № 360/3364/20, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 жовтня 2020 року о 15 год. 30 хв. із зазначенням, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 КАС України (арк. спр. 91-95).

У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України (арк. спр. 96, 96 зв., 97, 97 зв., 99, 100). В уточненій позовній заяві від 25 вересня 2020 року № 2547/01-08 позивач просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 49-52). У відзиві на позовну заяву від 09 жовтня 2020 року № 11200 представник відповідача просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 160-164).

Частиною четвертою статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 360/407/19 позов адвоката Шляхтіної Анастасії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено (арк. спр. 15-23, 61-69):

- визнано протиправним та скасовано розпорядження Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 17 травня 2018 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року виплату раніше призначеної пенсії;

- в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

12 червня 2019 року ОСОБА_1 за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 360/407/19, яке набрало законної сили 15 травня 2019 року та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”, видано виконавчий лист (арк. спр. 110-111).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2019 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 11 липня 2019 року ВП № 59527536 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 12 червня 2019 року у справі № 360/407/19, про зобов`язання Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року виплату раніше призначеної пенсії (арк. спр. 10, 56, 109, 113, 158-159).

На виконання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 11 липня 2019 року ВП № 59527536 про відкриття виконавчого провадження Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області листом від 25 липня 2019 року за № 5326/07/Т повідомило, що на виконання рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць, ОСОБА_1 нарахована пенсія за травень 2018 року в розмірі 2220,49 грн, яка перерахована на рахунок ОСОБА_1 у квітні 2019 року. 29 травня 2019 року виплату пенсії поновлено та нараховано на виплатну відомість за липень 2019 року за поточний місяць в сумі 2330,49 грн. Окрім того, позивачем нарахована пенсія ОСОБА_1 за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2019 року, яка обліковується в управлінні та буде виплачена за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України. Також в листі зазначено, що відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсії у 2019 році» з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат здійснюється відповідними головними управліннями Пенсійного фонду України в областях (арк. спр. 11-13, 57-59, 116-118, 123-125).

До листа від 25 липня 2019 року за № 5326/07/Т позивачем додано список № 1 на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки від 25 квітня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 профінансовано виплату пенсії у розмірі 2022,27 (арк. спр. 120-121, 127-128).

16 січня 2020 року за № 2 та 04 червня 2020 року за № 8407 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесені вимоги щодо надання інформації про повне та фактичне виконання рішення суду (арк. спр. 130-131, 132-133).

Листом від 16 червня 2020 року № 1800/07-Т позивач продублював інформацію, викладену в листі від 25 липня 2019 року за № 5326/07/Т (арк. спр. 134-136).

До листа від 16 червня 2020 року № 1800/07-Т позивач надав інформацію щодо негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за травень 2018 року у розмірі 2022,27 грн та інформацію щодо нарахування заборгованості з пенсії за період з червня 2018 року по червень 2019 року в загальній сумі 27498,45 грн (арк. спр. 137, 138).

10 серпня 2020 року за № 9802 начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено вимогу щодо надання інформації про повне та фактичне виконання рішення суду (арк. спр. 140-141).

Листом від 12 серпня 2020 року № 2449/031-06 позивач продублював інформацію, викладену в попередніх листах (арк. спр. 142-143, 146-147).

До листа від 12 серпня 2020 року № 2449/031-06 позивач додав список № 1 на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки за період з 25 серпня 2020 року по 25 серпня 2020 року, тип відомості 2, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано до виплати 27498,45 грн (арк. спр. 144, 148).

Також до листа від 12 серпня 2020 року № 2449/031-06 позивач додав інформацію щодо здійснення поточної виплати пенсії ОСОБА_2 у період з липня 2019 року по серпень 2020 року (арк. спр. 145, 149).

Постановою начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 12 серпня 2020 року ВП № 59527536 за невиконання рішення суду на Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 36, 82, 151, 158-159).

На виконання вимог ухвали суду Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області листом від 09 жовтня 2020 року № 2672/01-08 повідомило суд, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 360/407/19 Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області у квітні 2019 року виплатило ОСОБА_2 заборгованість з пенсії за травень 2018 року. З липня 2019 року ОСОБА_2 поновлено виплату пенсії. Пенсія за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2019 року обліковується в управлінні та нараховується на виплатну відомість «рішення суду, банк, борги» і буде виплачена за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України. Також позивач зазначив, що фінансування пенсійних виплат відбувається згідно з чинним законодавством відповідно до потреби в коштах на виплату пенсій, яка визначається на підставі всіх виплатних документів, сформованих управлінням, та в межах коштів, що надходять з Пенсійного фонду України виключно за цільовим призначенням. Управління не наділене правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати виплату коштів. Фінансування пенсійних виплат здійснюється відповідними головними управліннями Пенсійного фонду України в областях. 08 жовтня 2020 року позивач направив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області лист щодо надання можливості в повному обсязі виконати рішення суду від 27 лютого 2019 року у справі № 360/407/19 в добровільному порядку, а саме виплатити борг, який утворився за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2019 року в сумі 27498,45 грн (арк. спр. 167-168).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції).

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Судом встановлено, що Білокуракинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області рішення суду у справі № 360/407/19 у встановлений державним виконавцем строк не виконано.

Як зазначає позивач, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі – управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі – Фонд).

Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).

Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).

Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 “Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році” з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.

Щодо посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, суд зазначає таке.

Статтею 8 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Абзацом першим частини першої статті 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (у редакції, чинній до 30 серпня 2019 року), було передбачено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З 30 серпня 2019 року Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 визначає виключно механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, та не регулює питання призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).

Абзацом двадцятим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (у редакції, чинній з 30 серпня 2019 року) визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З вищенаведеного слідує, що положення пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (у редакції, чинній до 30 серпня 2019 року), та положення абзацу двадцятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (у редакції, чинній з 30 серпня 2019 року), якими встановлений порядок виплати пенсії за минулий час для внутрішньо переміщених осіб, суперечать положенням статей 46, 47 Закону № 1058-ІV.

До спірних правовідносин суд вважає неможливим застосувати постанови Кабінету Міністрів України, якими встановлений порядок продовження та поновлення пенсійних виплат, з огляду на таке.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом “закон” – це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Отже, право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1058-ІV, не можуть застосовуватись.

За таких обставин наведені причини невиконання судового рішення, про які зазначає позивач, а саме відсутність окремого визначеного Кабінетом Міністрів України порядку виплати пенсій, які не виплачені за минулий період, не можна визнати поважними в розумінні статті 75 Закону № 1404-VIII.

Однак, як вже вище вказано, зважаючи на відсутність фінансування Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганській області на виконання рішення суду у справі № 360/407/19, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця носить протиправний характер та підлягає скасуванню.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2101,00 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13 жовтня 2020 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код 43315445) зареєстровано юридичною особою (арк. спр. 172-178).

Враховуючи те, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є структурним підрозділом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2102,00 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41246789, місцезнаходження: 92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Історична, буд. 81) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 12 серпня 2020 року ВП № 59527536 про накладення штрафу за невиконання рішення суду на Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.І. Чернявська