Рішення № 9215779, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10                                                                                           Справа№ 32/50

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „ПІРЕУС БАНК МКБ”, м.Київ.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванкувер”, м.Львів.

Про стягнення 210 236,71 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гелей Ю.Р. –юрисконсульт (довіреність №2503-17/12-III).

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство „ПІРЕУС БАНК МКБ”, м.Київ звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванкувер”, м.Львів із позовом про стягнення заборгованості в розмірі 210 236,71 грн. з яких 196 000,01 грн. основний борг; 10 835,22 грн. пеня за заборгованість по тілу кредиту, 3401,38 грн. відсотки за користування кредитом та 0,10 грн. пеня за заборгованістю по відсотках за кредитним договором про відкриття невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 00001-CL від 12.02.2009р.

Ухвалою суду від 05.03.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.03.2010р. Рішення прийнято 30.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги в сумі 210 236,71 грн. підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 05.03.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5134040 від 10.03.2010р. –вручено 16.03.2010р.

Станом на 30.03.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

12.02.2009р. між ВАТ „ПІРЕУС БАНК МКБ” (далі –банк) в особі директора Львівської філії ВАТ „ПІРЕУС БАНК МКБ” Яремчишина І.Б., який діє на підставі довіреності, посвідченої 30.12.2008р. Комарницькою О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №8112 та ТзОВ „Ванкувер” (далі –позичальник), в особі директора Долінської Лілії Валеріївни, яка діє на підставі Статуту, з іншої сторони було укладено кредитний договір № 00001-CL (далі - кредитний договір) про відкриття позичальнику невідновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 800000,00 грн. (вісімсот тисяч) грн. (далі - кредит) терміном з 12 лютого 2008 року по 11 лютого 2010 року із щомісячною сплатою відсотків відповідно до умов п.п. 3.1., 3.2. цього договору. Кредитна лінія може бути відкликана банком у випадку невиконання позичальником, будь-яких умов п.5.1. цього договору, відсутності кредитних коштів, тощо.

За умовами п. 2.1., п.2.2., та п.2.4. кредитного договору позичальник зобов’язується повернути кредит у повному обсязі, як це передбачено п.п. 2.2. та 2.3. цього договору, не пізніше 11 лютого 2010 року відповідно додатку №1 до цього договору. Датою повернення кредиту є день виконання позичальником всіх своїх зобов’язань згідно цього договору та повернення грошових коштів у повному обсязі заборгованості по кредиту в касу банку, або шляхом перерахування на рахунок банку, включаючи повну сплату процентів, комісій банку, пені та штрафів (якщо такі будуть). Строк дії цього договору закінчується датою повернення позичальником кредиту в повному обсязі, який визначається згідно з п.2.2. цього договору.

За умовами п. 3.1. та п.3.2. кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються щоденно, виходячи з процентної ставки 25% річних за методом „факт/факт”. Позичальник зобов’язується сплачувати нараховані відсотки згідно п.3.1. цього договору щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. При цьому, при сплаті процентів за користування кредитом за відповідний місяць, проценти нараховуються банком за попередній місячний період користування кредитом, без урахування дня, у який здійснюється така сплата процентів. Такий день сплати процентів буде включено у наступний місячний період.

За умовами п. 5.1.1., п.5.1.2., п.5.1.3., п.5.1.4. та п.5.1.5. кредитного договору позичальник зобов’язувався: своєчасно повертати суми кредиту на рахунок банку; своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок банку; за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за кредит сплачувати банку пеню у відповідності до п.6.2. цього договору; своєчасно сплачувати пені та штрафи (якщо такі будуть), та інші витрати банку, пов’язані з цим договором та підтверджені документально, на рахунки вказані банком; сплатити комісію, передбачену п.3.4. цього договору та комісії, передбачені діючими тарифами банку на „За обслуговування кредитної заборгованості”, затвердженими тарифним комітетом банку, в строки, зазначені у цьому договорі та діючими тарифами банку.

За умовами п. 5.2.1. кредитного договору банк зобов’язувався надати позичальнику кредит датою валютування згідно п.1.1. цього договору за умови виконання позичальником вимог п.4.1. цього договору.

Відповідно до п.6.2. та п.6.3. кредитного договору за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), а також за будь-яке інше порушення будь-якою стороною своїх зобов’язань по цьому договору, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню за кожний день порушення виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент такої сплати. У разі порушення позичальником будь-яких зобов’язань за цим договором, вказаних у п. 5.1., банк має право надіслати позичальнику письмове повідомлення з вимогою виправити порушення протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання повідомлення (розписка про отримання, повідомлення про отримання). Якщо позичальник не виправить порушення протягом вказаного терміну, банк має право на дострокове стягнення/повернення заборгованості по кредиту у повному обсязі, який визначається згідно з п. 2.2. цього договору, або у визначеній банком частині.

За умовами п. 11.1. кредитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до дати повного погашення кредиту, зазначеної в п.1.1. цього договору, але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником своїх за цим договором.

В якості забезпечення виконання відповідачем своїх зобов»язань по кредитному договору було укладено договір іпотеки від 12.12.2009р.; договора застави № З/00001-CL/1 від 12.02.2009р.; № З/00001-CL/2 від 12.02.2009р. та договора поруки № П/00001- CL/1 від 12.09.2009р., №П/00001- CL/2 від 12.02.2009р.

Позивач виконав свої зобов’язання по договору, а саме перерахував 17.02.2009р. на поточний рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 800000,00 грн., що підтверджується зведеним меморіальним ордером з 12.02.2009р. по 18.02.2010р.

В зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач звертався з вимогами про усунення порушення від 17.11.2009р., 02.12.2009р., 05.01.2010р., 15.02.2010р. в добровільному порядку погасити існуючу заборгованість. Проте відповідач залишив їх без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що відповідач свої зобов’язання перед банком виконав частково, станом на 03.03.2010р. (дата позовної заяви) заборгованість за розрахунками позивача складає 210 236,71 грн. з яких 196 000,01 грн. заборгованість за кредитом; 10 835,22 грн. пеня за заборгованість по тілу кредиту, 3401,38 грн. відсотки за користування кредитом та 0,10 грн. пеня за заборгованістю по відсотках.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За умовами ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт виплати відповідачу кредиту в сумі 800000,00 грн. підтверджується зведеним меморіальним ордером з 12.02.2009р. по 18.02.2010р.

Згідно з п. 3.1. договору кредиту відсотки за користування кредитом нараховуються щоденно, виходячи з процентної ставки 25% річних за методом „факт/факт”.

Відповідно до умов кредитного договору ТзОВ „Ванкувер” зобов’язувався повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші платежі у порядку, визначеному п.5.2.2. цього договору.

На неодноразові звернення позивача (вимоги №442 17.11.2009р., №449 від 02.12.2009р., №498 від 05.01.2010р., №78 від 15.02.2010р.) відповідач не вживав заходів до погашення боргу.

Кредит надавався відповідачу терміном з 12.02.2009р. по 11.02.2010р., відповідач почав допускати заборгованість по кредиту з 01.10.2009р., станом на 18.02.2010р. кредит не повернув, від належного виконання умов кредитного договору ухиляється.

В зв’язку з неналежним виконанням боржником свого зобов’язання по кредитному договору банк правомірно реалізував своє право вимоги про стягнення кредиту, процентів, нарахувавши пеню за порушення строків сплати.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 196 000,01 грн. простроченої суми заборгованості по кредиту, 3 401,38 грн. нарахованих процентів є правомірними.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.2 кредитного договору, встановлено, що за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), а також за будь-яке інше порушення будь-якою стороною своїх зобов’язань по цьому договору, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню за кожний день порушення виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент такої сплати.

Відтак, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 01.10.2009р. по 18.02.2010р., яка згідно поданого розрахунку, становить 10 835,22 грн., а також пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.02.2010р. по 01.02.2010р. в сумі 0,10 грн.

Отже, заборгованість відповідача становить 210 236,71 грн. з яких 196 000,01 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 10 835,22 грн. пеня за заборгованість по тілу кредиту, 3401,38 грн. відсотки за користування кредитом та 0,10 грн. пеня за заборгованістю по відсотках.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання перед банком по кредитному договору, в зв’язку з чим банк на підставі умов кредитного договору правомірно реалізував своє право вимоги про стягнення суми кредиту, процентів, нарахувавши пеню за порушення строків сплати. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 1230584 від 26.02.2010р. –2 102,37 грн. держмита і № 1230505 від 26.02.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 599, 610, 612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.193, 230-232, ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванкувер” (79005, м.Львів, вул.Глібова, буд. 5 кв.11А; п/р 26004023100026 у ВАТ „ПІРЕУС БАНК МКБ”; МФО 300658; код ЄДРПОУ 30162031) на користь Відкритого акціонерного товариства „ПІРЕУС БАНК МКБ” (04070, м.Київ, Контрактова площа, 4; кор./рах: 32006192301 в Головному Управлінні НБУ по м.Києву та Київській області; МФО 321024; код ЄДРПОУ 20034231) 196 000,01 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 10 835,22 грн. пені за заборгованість по тілу кредиту, 3401,38 грн. відсотків за користування кредитом, 0,10 грн. пені за заборгованістю по відсотках, 2 102,37 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя