Рішення № 92157692, 13.10.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. справа № 300/1423/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського центру зайнятості про визнання протиправною та скасування відмови у виплаті допомоги по безробіттю та зобов`язання відновити та нарахувати виплату допомоги по безробіттю з 05.05.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатом розгляду звернень позивача, відповідач протиправно, з порушенням пунктів 10, 11 розділу II Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613, відмовив позивачу у виплаті допомоги по безробіттю. Позивач аргументує, що в пункті 11 розділу II вказаного Порядку зазначено про поточний період отримання допомоги, який позивача не стосується, оскільки попередній дворічний період отримання допомоги в позивача закінчився 23.08.2019, а новий дворічний період отримання допомоги по безробіттю згідно з пунктом 10 розділу II Порядку від 15.06.2015 №613 ще не розпочався.

Ухвалою суду від 30.06.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 16.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.08.2020. Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.23-27). Зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до звернення позивача від 04.04.2018 була припинена реєстрація безробітного та виплата допомоги по безробіттю позивачу, а повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду позивачем не здійснено, тому відсутні підстави для виплати залишку допомоги по безробіттю. В задоволенні позову просив відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

З 16.08.2017 по 04.04.2018 ОСОБА_1 перебував на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості, отримував допомогу по безробіттю та після чого не був працевлаштований. Зокрема, 04.04.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про відмову від послуг центру зайнятості, відповідно до якої була припинена реєстрація позивача, як безробітного та виплата йому допомоги по безробіттю (а.с.28-30).

04.05.2020 позивач звернувся до Івано-Франківського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи. 05.05.2020 позивачу поновлено статус безробітного відповідно до поданої заяви та відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю.

Відповіддю №1438-03/29-20 від 08.05.2020 відповідач повідомив позивача, що оскільки протягом періоду з 16.08.2017 по 04.04.2018 позивач перебував на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, після чого не був працевлаштований, то 05.05.2020 позивачу поновлено статус безробітного відповідно до поданої ним заяви, проте відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю у зв`язку з відсутністю підстав, визначених пунктом 11 розділу II Порядку №613 від 15.06.2015, зокрема обставини зі здійснення позивачем повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду, або обставини з повторної реєстрації позивача після працевлаштування (а.с.31-32).

За результатом розгляду звернень позивача від: 13.05.2020, 23.05.2020, 04.06.2020, 10.06.2020, 22.06.2020, відповідями: від 22.05.2020 №1941-02/29-20, від 09.06.2020 №2171-02/29-20, від 24.06.2020 №3045-02/29-20, відповідач повідомив, що діє відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.33-46).

Позивач вважає протиправною вказану відмову відповідача у виплаті залишку допомоги по безробіттю, просить суд зобов`язати відповідача відновити та нарахувати позивачу виплату допомоги по безробіттю з 05.05.2020.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю врегульовані статтею 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до частини 1 статті 22 вказаного Закону право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є: навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, клінічній ординатурі, асистентурі-стажуванні, аспірантурі, докторантурі з денною або дуальною формою здобуття освіти; строкова військова служба; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду; періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску; інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Згідно частини 2 статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частинами 3, 4 статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно (частина 5).

Частиною 7 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з правлінням Фонду.

Процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу визначав Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613, який втратив чинність 03.07.2020.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 10 розділу II Порядку №613 від 15.06.2015 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відповідного місяця та числа другого року. Початком наступного дворічного періоду є відповідно день призначення допомоги по безробіттю після закінчення попереднього дворічного періоду. Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.

У відповідності до пункту 11 розділу II Порядку №613 від 15.06.2015 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку. У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю. У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю. Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

Законодавцем встановлені терміни тривалості виплати допомоги по безробіттю, зокрема визначені частиною 4 статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Враховуючи, що позивач з 16.08.2017 по 04.04.2018 перебував на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, 05.05.2020 позивачу поновлено статус безробітного, то визначений частиною 4 статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" дворічний термін тривалості виплати допомоги по безробіттю станом на час поновлення позивачу статусу безробітного закінчився. Тому, позивач не має права на відновлення з 05.05.2020 виплати допомоги по безробіттю, яку отримував в період з 2017 по 2018 рік.

При цьому, позивач визнаний безробітним, однак не довів наявності відповідного страхового стажу, зокрема не менше ніж шість місяців протягом 12 місяців, що передували реєстрації позивача як безробітного. В даному випадку початок наступного дворічного періоду не наступив, так як вказаній обставині передує встановлення наявності права на допомогу по безробіттю відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яке включає сукупно: визнання в установленому порядку безробітним, а також наявність відповідного страхового стажу.

За таких обставин, не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування відмови Івано-Франківського міського центру зайнятості у виплаті позивачу допомоги по безробіттю та зобов`язання відновити та нарахувати виплату допомоги по безробіттю з 05.05.2020.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 19390067, вул. Набережна ім. В.Стефаника, 34б, м. Івано-Франківськ, 76010) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.