Рішення № 92157469, 12.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Справа № 280/3569/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – відповідач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки платника податків фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання, ОСОБА_1 ;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 04.03.2020 №0003933305, №0003943305 та №0003923305.

Ухвалою суду від 02.06.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.07.2020.

Ухвалою суду від 07.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 28.07.2020.

У підготовчому засіданні 28.07.2020 оголошено перерву до 22.09.2020. Крім того, ухвалою суду від 28.07.2020 витребувано додаткові докази по справі.

22.09.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.09.2020.

В судове засідання призначене на 29.09.2020 позивач/представник позивача не з`явилися, представник позивача подав заяву про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 29.09.2020 у задоволенні заяви представника позивача про відкладення справи відмовлено.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення – рішення є протиправними та безпідставними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Зазначає, що контролюючим органом порушено порядок проведення невиїзної перевірки, оскільки позивача не було належним чином завчасно повідомлено про проведення перевірки відносно нього, що позбавило позивача брати участь у перевірці та надавати пояснення та докази щодо предмету перевірки. Позивач зазначає, що йому не направлявся запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, що обов`язково передує позаплановій перевірці. Крім того, позивач вважає, що під час прийняття спірних рішень контролюючим органом не було дотримано положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України щодо встановлення курсової різниці прощеної банком заборгованості. Також, позивач зазначав про те, що у складі прощеної заборгованості була наявна комісія, штрафи, пеня, що не є об`єктом оподаткування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та у додаткових поясненнях.

Відповідач у наданому до суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що згідно інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 у 2 кварталі 2016 року отримав дохід у сумі 104837,72 грн. від АТ «ОТП Банк» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)». Проте, позивачем не надано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу, що зумовило прийняття оскаржуваних рішень. Також, відповідач вказував на те, що позивач був належним чином повідомлений про призначення позапланової перевірки, проте, жодних документів на підтвердження виконання податкового зобов`язання не надав, як і не надав документів якими б спростовано факт отримання додаткового блага. Так, само відповідач вказував і на безпідставність тверджень позивача про те, що контролюючим органом не було вжито заходів для перевірки наявної податкової інформації, оскільки контролюючий орган звертався до банку для підтвердження інформації, яка наявна в центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів. У зв`язку із викладеним у відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом отримано інформацію з Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів»), відповідно до якої встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 у 2 кварталі 2016 року отримав дохід у сумі 104837,72 грн. від АТ «ОТП Банк» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)».

01.10.2019 контролюючим органом складено та направлено позивачу запит №1465/14/08-01-49-05, в якому зазначено про необхідність подання декларації про доходи у вигляді додаткового блага, а також повідомлено, що у разі неподання декларації контролюючим органом буде реалізовано повноваження щодо проведення позапланової перевірки (а.с.74).

24.12.2019 контролюючим органом видано наказ №1157 «Про проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 », яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податку – фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_1 , з 17.01.2020 тривалістю 10 робочих днів. Перевірку наказано провести за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016 з метою перевірки питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» (а.с.48).

Також, 24.12.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області складено та направлено на адресу позивача повідомлення №120/24039/10/08-01-33-05-09 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки (а.с.49).

У період з 17.01.2020 по 30.01.2020 співробітниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності надання податкової декларації про майновий стан та доходи, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків і зборів з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт перевірки №34/08-01-33-05/ НОМЕР_1 від 06.02.2020.

Відповідно до висновків Акту перевірки №34/08-01-33-05/ НОМЕР_1 від 06.02.2020, встановлено порушення позивачем:

пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.1, пп.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 у сумі 18870,79 грн.;

ст.163, пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за 2016 рік з доходу отриманого у вигляді додаткового блага за ознакою «126» у сумі 1572,56 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач подав до контролюючого органу письмові заперечення на висновки Акту перевірки. Разом з тим, за результатами розгляду заперечень, контролюючий орган дійшов висновку, що висновки Акту перевірки відповідають положенням чинного законодавства України (а.с.51-54).

На підставі висновків Акту перевірки №34/08-01-33-05/ НОМЕР_1 від 06.02.2020, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

№0003923305 від 04.03.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн.;

№0003943305 від 04.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 1965,70 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням – 1572,56 грн. та 393,14 грн.;

№0003933305 від 04.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 23588,18 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням – 18870,79 грн. та 4717,69 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень – рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень став висновок контролюючого органу про отримання позивачем у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 104837,72 грн., з якого позивачем не було сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також не подано відповідну податкову декларацію.

Щодо доводів позивача про порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для призначення позапланової перевірки стало те, що контролюючим органом встановлено не подання позивачем податкової декларації у зв`язку із отриманням у 2016 році додаткового блага від АТ «ОТП Банк».

При цьому, судом встановлено, що контролюючим органом, до проведення позапланової перевірки, позивачу направлялось повідомлення про необхідність подання податкової декларації та необхідність визначення грошового зобов`язання з отриманого додаткового блага, разом з тим, таке повідомлення не було вручено позивачу з незалежних від контролюючого органу підстав та повернуто з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.74-75 зворот).

Відповідно до п.79.1 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивача належним чином було повідомлено про призначення позапланової перевірки шляхом направлення засобами поштового зв`язку відповідних документів на податкову адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого документи отримано 03.01.2020 дружиною позивача (а.с.50).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано положень чинного податкового законодавства України при призначенні перевірки, а відповідно контролюючий орган мав право приступити до її проведення.

Щодо змісту встановленого під час проведення перевірки порушення, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент прощення заборгованості), платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).

Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. (пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В свою чергу, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Для з`ясування складової прощеної заборгованості та процедури прощення такої заборгованості, ухвалою суду від АТ «ОТП Банк» було витребувано додаткові докази по справі.

На виконання зазначеної ухвали суду, АТ «ОПТ Банк» до суду надано засвідчену копію договору, відповідно до якого відбулось прощення боргу, а також довідку із розрахунком прощеної заборгованості та її складових (а.с.84-86).

Судом встановлено що 01.04.2016 між ПАТ «ОПТ Банк» та ОСОБА_1 – Позичальник укладено Додатковий договір №3 до Кредитного договору №CL-201/547/2008 від 29.08.2008, відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 якого, сторони домовились, що Позичальник 01.04.2016 зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 3787,88 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього Додаткового договору складає 99311,45 грн.

Згідно пп.2.1.2 п.2.1 Договору, за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та цього Додаткового договору, Сторони домовились, що Банк керуючись ст.605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 3998,66 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладання цього Додаткового договору складає 104837,72 грн. і Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Боргові зобов`язання перед Банком в повному обсязі.

При цьому, пп.2.1.2 п.2.1 Договору містив застереження, відповідно до якого Позичальник стверджує, що Банк проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з Суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно п.3.7 Договору, підписанням цього Додаткового договору Позичальник підтверджує, що Банк повідомив його про необхідність відображення Суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

При цьому, відповідно до Довідки наданої АТ «ОТП Банк» сума прощеної заборгованості включає у себе виключно тіло кредиту – 3998,66 доларів США (а.с.86).

Саме зазначена сума була відображена Банком у звіті 1-ДФ, як дохід виплачений на користь ОСОБА_1 , та взята контролюючим органом під час визначення суми грошового зобов`язання, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума коштів в розмірі 104837,72 грн. анульована за самостійним рішенням АТ «ОПТ Банк» та включена до податкового розрахунку за формою 1-ДФ є додатковим благом позивача, у зв`язку з чим у позивача був наявний обов`язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу відповідну декларацію.

Разом з тим, позивачем у встановлені строки зазначений обов`язок виконано не було, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно було визначено позивачу грошове зобов`язання та застосовано штрафні санкції шляхом прийняття спірних податкових повідомлень – рішень.

Стосовно посилань позивача на порушення контролюючим органом пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Разом з тим, судом встановлено, що з моменту укладання Кредитного договору між Банком та позивачем не укладалось договорів, якими було б змінено валюту зобов`язання з долара США на гривню, доказів протилежного суду не надано.

Щодо зазначення гривневого еквіваленту прощеної суми боргу, суд зазначає, що відповідно до п.35.1 ст.35 ПК України, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. А відтак, визначення гривневого еквіваленту обумовлено виключно метою виконання податкового зобов`язання.

Отже, суд дійшов висновку, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки не відбулась зміна валюти зобов`язання за кредитним договором.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивача, як позичальника, повідомлено про прощення (анулювання) саме основної суми боргу, а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Позиція суду відповідає правовій позиції, що була викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2018 провадження №К/9901/49091/18, від 03.06.2019 у справі №826/945/17, від 05.11.2019 по справі №821/465/17.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання дій протиправними та скасування рішень – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова