Рішення № 92157410, 05.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2020 рокум. Ужгород№ 260/830/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Кустрьо В.М.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 – не з`явився;

представник позивача – ОСОБА_2 – не з`явився;

відповідач – Ужгородська міська рада – представник – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника адвоката Мельника Павла Петровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд.3, код ЄДРПОУ 33868924), яким просить суд: "1. Справу розглянути у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, за наявними у справі доказами; 2. Визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради, щодо не розгляду протягом одного місяця (від дати реєстрації клопотання 19.12.2019 року) на сесії Ужгородської міської ради клопотання ОСОБА_1 за реєстраційними номерами 708865 та № НОМЕР_3 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га та для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, що знаходяться на території АДРЕСА_3 . Стягнути з Ужгородської міської ради на користь позивача моральну шкоду у розмірі 84,080,00 грн. (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят гривень) за протиправну бездіяльність у розгляді клопотань ОСОБА_1 , за реєстраційними номерами 708865 та № 708868; 5. Вирішити питання розподілу судових витрат."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті та прийнято до розгляду заяву представника позивача – ОСОБА_2 про зменшення позовних вимог від 17 червня 2020 року у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 грудня 2019 року звернувся до Ужгородського міського голови з двома клопотаннями про надання йому дозволів на розроблення проектів землеустрою у межах норм безоплатної приватизації щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га та для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, що знаходяться на території АДРЕСА_3 . Клопотання позивача згідно талону про реєстрацію адміністративної послуги зареєстровано Ужгородською міською радою за номерами № 708865 та № 708868. Позивач вказує, що зазначені ним у клопотаннях земельні ділянки є вільними, право користування, право власності та/або інші речові права згідно інформації з Державного земельного кадастру за жодною фізичною або юридичною особою не зареєстровано. Ці ж ділянки передбачені генеральним планом міста та планом зонування під зону садибної житлової забудови (Ж-1с). Проте, протягом трьох місяців клопотання позивача не передані для розгляду на сесію Ужгородської міської ради та по них не прийнято жодного рішення. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Представником Ужгородської міської ради подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що доводи позивача про бездіяльність Ужгородської міської ради є невмотивованими. Згідно чинного законодавства орган місцевого самоврядування вправі прийняти рішення щодо клопотання позивача в строк котрий перевищує 30-ти денний термін, оскільки в силу Закону, таке повинно бути прийняте на черговій сесії міської ради з попереднім оприлюдненням та обговоренням проекту рішення. Зокрема зазначає, що керуючись положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19" (зі змінами) чергові сесії Ужгородської міської ради не проводяться. Здійснюється проведення тільки позачергових сесій для вирішення невідкладних питань, а тому розгляд питань щодо надання дозволів на розробку проекту землеустрою на сесії відкладено.

Учасники справи у судове засідання, не з`явилися та не забезпечили явку представників, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу I КАС України.

03 липня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд даної справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 124).

05 жовтня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд даної справи без участі представника Ужгородської міської ради. У задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с. 143).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 19 грудня 2019 року позивач звернувся до Ужгородського міського голови з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для індивідуального садівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,12 га, що знаходяться на території АДРЕСА_3 . Також 19 грудня 2019 року позивач звернувся до Ужгородського міського голови з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території АДРЕСА_3 орієнтовною площею 0,10 га (а.с.а.с. 14-20).

До кожного із зазначених клопотань позивачем було додано: копія паспорта заявника; графічний матеріал, з визначенням місця розташування земельної ділянки; графічний матеріал, де визначена загальна площа вільної земельної ділянки на які претендує заявник у межах безоплатної приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно талонів про реєстрацію адміністративної послуги, вказані клопотання позивача зареєстровано Ужгородською міською радою 19 грудня 2019 року за номерами № 708865 та № 708868. Згідно інформації зазначеної на вказаних талонах термін виконання: 18 січня 2020 року (а.с.а.с. 21).

Згідно із пунктом 6 підпунктом 6.9 рішення XLVIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 1990 від 04 червня 2020 року Ужгородськаміська рада вирішила відмовити у наданні дозволів на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_3 на підставі висновку управління містобудування та архітектури – згідно детального плану територія позначена як спортивний майданчик, тому її виділення суперечить містобудівній документації (а.с. 100).

Згідно із пунктом 6 підпунктом 6.10 рішення XLVIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 1990 від 04 червня 2020 року міська рада вирішила відмовити у наданні дозволів на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 на підставі висновку управління містобудування та архітектури – згідно детального плану територія позначена як спортивний майданчик, тому її виділення суперечить містобудівній документації (а.с. 101).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами встановленими статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 частина 2 Конституції України).

Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі – Земельний кодекс України, ЗК України).

Відповідно до статті 81 частини 1 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 116 частиною 1 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Статтею 116 частиною 2 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (стаття 116 частина 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 116 частини 4 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до статті 118 частини 6 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із статтею 118 частиною 7 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі наявних матеріалів справи, судом встановлено, що клопотання позивача подані 19 грудня 2019 року, що підтверджується талонами про реєстрацію адміністративної послуги № 708865 та № 708868 (а.с.а.с. 14-21).

Водночас, як встановлено судом рішення по вказаним клопотанням позивача прийнято тільки 04 червня 2020 року, що підтверджується витягом з рішення XLVIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 1990 від 04 червня 2020 року (а.с.а.с. 100, 101).

Тобто рішення суб`єкта владних повноважень прийнято поза межами строку визначеного статтею 118 частиною 7 Земельного кодексу України. Відтак, оскільки відповідачем порушено приписи статті 118 частини 7 Земельного кодексу України, суд приходить висновку про протиправну бездіяльність Ужгородської міської ради, яка полягала у не розгляді клопотань позивача протягом одного місяця. Тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Ужгородської міської ради, щодо не розгляду протягом одного місяця (від дати реєстрації клопотання 19 грудня 2019 року) на сесії Ужгородської міської ради клопотання ОСОБА_1 за реєстраційними номерами 708865 та 708868 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га та для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, що знаходиться на території міста Ужгород по вулиці Букова підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 84080 грн, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 23 частинами 1 та 2 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 23 частини 3 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 цієї Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправною бездіяльністю відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач не наводить жодних доказів, а вважає заявлену суму адекватним відшкодуванням та достатнім превентивним заходом для удосконалення виконання своїх функцій відповідачем.

Суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку. Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 84080 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 вказаної статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Ужгородської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради, щодо не розгляду протягом одного місяця від дати реєстрації клопотання ОСОБА_1 від 19 грудня 2019 року за реєстраційними номерами 708865 та 708868 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га та для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, що знаходяться на території АДРЕСА_3 .

Стягнути з Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) грн.

У задоволенні позову у частині інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 05 жовтня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 13 жовтня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко