Рішення № 9215656, 22.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.10                                                                                 Справа № 8/100

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт», м. Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пенбрідж-Україна», м. Луганськ, -

про стягнення 1236944 грн. 00 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Крикуненко К.А. - представник за довіреністю №б/н від 25.03.10 року;

від відповідача –Вдовіченко Я.В. –представник за довіреністю №б/н від 18.03.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у сумі 1236944,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору позики грошових коштів, укладеного між сторонами 04.03.10 року.

          До початку судового засідання 22.04.10 року від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.

          У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

          Представник відповідача позов визнав у повному обсязі (відзив на позов від 15.04.10 року за вих. №б/н).

           І. Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          04.03.10 року між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) у нотаріальній формі укладено договір позики грошових коштів, згідно якому позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти у сумі 1236944 грн. 00 коп., а позичальник їх отримав та взяв на себе зобов’язання повернути таку ж саму суму коштів (п.1.1-1.2); цільове призначення позики –для придбання нежитлового приміщення, яке знаходиться у місті Луганську, вул. Звейнека, 145-ф (п.1.3).

          Сума позики повинна бути повернута позикодавцю у строк до 04.04.10 року (п.2.1).

          Сума коштів, вказана у цьому договорі, перераховується позикодавцем на розрахунковий рахунок позичальника впродовж 10 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п.2.2).

          Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю грошові кошти у тій сумі, яка передбачена цим договором (п.3.2.1). Інші права та обов’язки сторін встановлюються відповідно до чинного законодавства (п.3.3).

          Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Фесенко Л.С. 04.03.10 року, за реєстром №151 (а.с.7).

          Позивач платіжним дорученням №160 від 10.03.10 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1236944,00 грн. (а.с.19).

          Відповідач у термін, встановлений п.2.1 договору, позику не повернув, що повністю визнав.

          Ця обставина стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

          ІІ. Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1. ст. 628 ЦКУ).

          Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов’язань.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договорів позики.

          За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦКУ).

          Згідно частині 1 ст.1049 позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Частиною 3 цієї статті визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно приписам статті 1050 ЦКУ, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

          Позичальник не повернув у термін, визначений пунктом 2.1 договору, суму позики.

          Отже, наявними у справі доказами підтверджено, що з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          З позову вбачається, що позивач не просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3% річних, а тільки основний борг, - що є його правом.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,610-612,614,623,624,1046,1048, 1050 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,43,44,47-1,49, 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пенбрідж-Україна», ідентифікаційний код 36561596, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Звейнека, 107, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт», ідентифікаційний код 35155783, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Цимлянська, 2, - основний борг з неповернутої грошової позики у сумі 1236944 (один мільйон двісті тридцять шість тисяч дев’ятсот сорок чотири) грн. 00 коп., а також державне мито у сумі 12370 (дванадцять тисяч триста сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.04.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 23 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа