Рішення № 92155268, 08.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 жовтня 2020 р. Справа № 120/3286/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника позивача: Лукавського І.А.,

представника відповідача: Тушевської Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в:

14.07.2020 року ФОП ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 19.05.2020 року відповідачем прийнято постанову №13-ДПС про накладення на неї штрафу за порушення законодавства про працю.

На переконання позивача, під час розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю не встановлено та належними доказами не підтверджено факт використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

Вважаючи постанову Управління Держпраці у Вінницькій області протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з цим позовом до суду, в якому просила:

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 13-ДПС від 19.05.2020 року заступника начальника Управління Держпраці у Вінницькій області Гаєва С.О. скасувати як протиправну через відсутність в діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 порушень чинного законодавства.

Ухвалою суду від 20.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що на виконання плану заходів щодо координації спільних дій по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників, Головне управління ДПС у Вінницькій області, на адресу Управління Держпраці направлено матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , проведеної ГУ ДПС у Вінницькій області, яким встановлено порушення ст. 24 КЗпП України.

Зі змісту акта фактичної перевірки № 9/02-32-56-05/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 вбачається, що працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області встановлено порушення:

- ст. 24 КЗпП України, працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1-2 "Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, визначено, що порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення”.

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Таким чином, акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області № 9/02-32-56- 05/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року є документом на підставі якого уповноваженні особи Управління прийняли рішення про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим, підчас вирішення справи про накладення штрафу Управління не наділено повноваженнями перевірки достовірності викладеної Інформації у акті ГУ ДПС у Вінницькій області, так як ДПС наділена повноваження здійснення заходу контролю за додержанням законодавства про працю в частині неоформлених трудових відносин.

Тверджень позивача про не повідомлення її про дату та час розгляду справи про накладення штрафу представник відповідача вважає необґрунтованими, оскільки згідно п.3 "Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.04.2013 № 509, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах 3 - 7 пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Разом з тим, 10.04.2020 року Управління Держпраці телефонограмою повідомило ФОП ОСОБА_1 про надходження акта фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області та вказано, що у 45 - денний строк будуть досліджуватись матеріали і вирішуватиметься питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. Також Управлінням, повідомлено, що Порядком № 509 не передбачено участі суб`єкта господарювання та роботодавця у розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою суду від 31.07.2020 року за клопотанням представника позивача дану справу призначено до розгляду у судове засідання з повідомленням сторін на 03.09.2020 року.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року у задоволенні клопотання представника позивача про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 03.09.2020 року у судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2020 року.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання визнано неповажною причину неявки позивача та його представника у судове засідання, у зв`язку із чим, розгляд справи відкладено на 08.10.2020 року.

У судовому засіданні 08.10.2020 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення адміністративного позову та просила у їх задоволенні відмовити з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована 21.08.2019 року як фізична особа-підприємець (номер запису про державну реєстрацію: 21620000000002130), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19.02.2020 року, на підставі ст. 20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст. 75, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1091 від 19.02.2020 року, Крижопільським управлінням ГУ ДПС у Вінницькій області видано направлення № № 556, 557, 558 на проведення з 21.02.2020 року фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 тривалістю 10 діб щодо перевірки інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

28.02.2020 року посадовими особами Крижопільського управління ГУ ДПС у Вінницькій області проведено перевірку господарської одиниці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , платник податків ФОП ОСОБА_1 .

За наслідками проведеної перевірки, посадовими особами контролюючого органу складено Акт про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) № 9/02-32-56-05/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, у якому зафіксовано порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, внаслідок допущення до виконання робіт працівників – ОСОБА_4 та ОСОБА_2 без укладення трудового договору.

Вказані матеріали фактичної перевірки надіслані Крижопільським управлінням ГУ ДПС у Вінницькій області до Управління Держпраці у Вінницькій області листом від 08.04.2020 року № 9401/9/02-32-56-05 та отриманні останнім 10.04.2020 року.

19.05.2020 року, на підставі акта фактичної перевірки Крижопільського управління ГУ ДПС у Вінницькій області № 9/02-32-56-05/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, заступником начальника Управління Держпраці у Вінницькій області складено постанову № 13-ДПС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за двох найманих працівників без належного оформлення у розмірі 94460 грн.

Вважаючи постанову Управління Держпраці у Вінницькій області № 13-ДПС від 19.05.2020 року про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі – Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до положень статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження (ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (тексту - Порядок № 509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Пунктом другим вказаного Порядку передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Таким чином, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у акті перевірки та доведений належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Акту про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) № 9/02-32-56-05/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, під час проведення фактичної перевірки виявлено двох неоформлених найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яких було допущено до виконання трудових відносин без укладання трудових договорів, чим порушено ст. 24 КЗпП України.

Згідно пояснень ОСОБА_3 , 28.02.2020 року він знаходився в кафе, яке належить тітці ОСОБА_1 , де допомагав їй розвантажувати товар та розвозити замовлення по району.

Згідно пояснень ОСОБА_2 , 28.02.2020 року біля 15:30 год. вона знаходилась в кафе Акапулько де допомагала (Марценюк) ОСОБА_1 прибирати зал, за що заплатила 50 грн.

Твердження позивача про неправдивість пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки останні самостійно зазначили про це в своїх поясненнях.

При цьому, слід вказати, що згідно пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафу є наявність акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Отже, пункт 2 Порядку № 509 чітко передбачає як одну з підстав для накладення штрафу - наявність акта перевірки податкового органу, у ході якої були виявлені порушення законодавства про працю, якому прямо відповідає акт фактичної перевірки Крижопільського управління ГУ ДПС у Вінницькій області № 9/02-32-56-05/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року.

Згідно положень пункту 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

При цьому, Управлінням Держпраці у Вінницькій області на підставі Акту фактичної перевірки № 9/02-32-56-05/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року та з урахуванням пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_5 встановлено наявність найманих працівників, яких допущено до роботи без укладення трудових договорів, у зв`язку із чим, складено постанову №13-ДПС від 19.05.2020 року про накладення штрафу.

Посилання позивача на п.6 Порядку №509, який передбачав необхідність повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи, є безпідставним, оскільки останній виключено на підставі Постанови КМ № 823 від 21.08.2019 року.

Разом з тим, згідно п. 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Судом встановлено, що управлінням Держпраці у Вінницькій області відповідно до вимог абз. 2 п.3 Порядку № 509 складено телефонограму та повідомлено позивача про те, що 10.04.2020 року до Управління надійшов акт фактичної перевірки Крижопільського управління ГУ ДПС у Вінницькій області від 28.02.2020 року, яким зафіксовано порушення, що тягне за собою відповідальність передбачену ст. 265 КЗпП України.

Отже, Управління Держпраці у Вінницькій області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо твердження позивача про недотримання відповідача положень ч.8 ст. 265 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Частиною 8 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Вказана норма кореспондується із положеннями пункту 2 Порядку № 509, яким передбачено, що штрафи накладаються в тому числі і на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Тобто, за наявності рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником без укладення трудового договору, перевірка особи, яка допустила порушення законодавства про працю, може не проводитись.

Однак, у даному випадку, суд керується положеннями статті 259 Кодексу законів про працю України, якою регламентовано порядок здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.

Зокрема, частиною 2 цієї статті передбачено, що центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Тобто, діючим законодавством передбачена можливість здійснення контролю законодавства про працю в тому числі і податковим органом, який за результатами такого заходу складає акт, що є підставою для накладення територіальним органом Держпраці штрафу згідно пункту 2 Порядку № 509.

Крім того, посилання позивача на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"" є безпідставними, оскільки такий нормативний акт визнаний нечинним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі №826/8917/17.

Відносно виявлених Крижопільським управління ГУ ДПС у Вінницькій області порушень вимог Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувану постанову про накладення штрафу № 13-ДПС від 19.05.2020 року складено відповідачем у зв`язку із порушення позивачем вимог частини 1 статті 21, частини 1, 3 статті 24, статті 253 Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 року № 413.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази про укладення між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 трудового договору.

За змістом абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наявні у справі докази свідчать про доведеність факту виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутності трудового договору, та як наслідок, правомірності дій відповідача при складанні постанови про накладення штрафу №13-ДПС від 19.05.2020 року.

Суд також зазначає, що згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пункті 45 рішення в справі "Бочаров проти України", пункті 53 рішення в справі "Федорченко та Лозенко проти України" та пункті 43 рішення в справі "Кобець проти України", при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483);

Рішення у повному обсязі виготовлене: 13.10.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович