Ухвала суду № 92154305, 12.10.2020, Київський районний суд м. Одеси

___________________ Справа № 520/8630/15-ц

Провадження № 2/947/1065/20

УХВАЛА

12.10.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

19.06.2015 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 22.06.2015 року відкрито провадження по цивільній справі на підставі позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та призначено судове засідання.

28.03.2016 року Київським районним судом міста Одеси ухвалене заочне рішення по цивільній справі №520/8630/15-ц, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за договором кредиту №2007/24-24/80 від 17.05.2007 року в розмірі 274701 долар 74 цента США звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: котедж № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.10.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 – задоволено. Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 28 березня 2016 року – скасовано. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 28 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 25.10.2016 року – скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

14.04.2017 року до Київського районного суду міста Одеси було повернуто цивільну справу №520/8630/15-ц.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу вказану цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 18.04.2017 року цивільну справу №520/8630/15ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – прийнято до свого провадження та призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.

14.08.2017 року судом у попередньому судовому засіданні було ухвалено залучити ОСОБА_2 до участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05.09.2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.10.2019 року ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 24.10.2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Надалі під час розгляду справи, судом було встановлено, що 10.09.2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що 03.12.2019 року діяльність АТ «Укрсоцбанк» припинено, номер запису 10681120104002827 та правонаступником є зареєстрована юридична особа Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Згідно зі статуту АТ «Альфа-Банк», затвердженого рішенням спільних загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк» від 21.11.2019 року, протокол №1/2019, та погодженого Національним Банком України 26.11.2019 року, АТ «Альфа-Банк» був створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником у тому числі до всього майна, прав і зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» (рішення №5/2019 від 15.10.2019 р.), рішенням Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» (протокол №4/2019 від 15.10.2019 р.), у відповідності до якого до АТ «Альфа-Банк» були передані все майно, права і зобов`язання АТ «Укрсоцбанк», яке було створене згідно з договором про створення Республіканського акціонерно-комерційного банку соціального розвитку від 14 вересня 1990 року в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства на базі установ Житлосоцбанку СРСР 31 жовтня 1990 року з найменуванням Республіканський акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк».

На підставі викладеного судом встановлено, що АТ «Альфа-Банк» є правонаступником за усім майном, правами і зобов`язаннями АТ «Укрсоцбанк», у зв`язку з чим судом у підготовчому судовому засіданні 29.01.2020 року було ухвалено замінити позивача ПАТ «Уксоцбанк» на його правонаступника – АТ «АльфаБанк».

12 серпня 2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2020 року о 09 годині 30 хвилин.

У судове засідання призначене на 09.09.2020 року о 09 годині 30 хвилин представник позивача АТ «Альфа-Банк» не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням за №6508007411990 про вручення 26.08.2020 року судової повістки та відбитком штемпелю юридичної особи на ньому, про причини неявки представник суд не повідомляв, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

У зв`язку з чим, судове засідання було відкладено на 12.10.2020 року о 09 годині 00 хвилин, в яке представник позивача АТ «Альфа-Банк» також повторно не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням за №6508007460479 про вручення 28.09.2020 року судової повістки та відбитком штемпелю юридичної особи на ньому, про причини неявки представник суд не повідомляв, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Статтею 128 ЦПК України встановлено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

Днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається, судом поштова повістка про повідомлення про дату, час і місце судового засідання була скерована на адресу місцезнаходження позивача – АТ «Альфа-Банк», що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, яку представник позивача також вказував, як адресу для листування у поданих до суду заявах.

При викладених обставинах вбачається, що представник позивача повторно не з`явився у судове засідання без поважних причин, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судових засідань, не повідомивши суд про причини неявки та не надавши до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, вказані положення процесуального закону мають імперативну норму щодо залишення позову без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 22.05.2019 року по справі №310/12817/13, також дійшов висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Судом також враховується, що позивачем в цій справі є юридична особа – АТ «Альфа-Банк», яка має штат працівників, та двічі поспіль не забезпечило явку представника до судового засідання, будучи обізнаним про дату, час і місце проведення судового засідання.

Отже, позивач будучи ініціатором даного судового провадження, маючи інформацію про дату час та місце судового засідання, в судові засідання не з`являється.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, з урахуванням того, що представник позивача повторно не з`явився в судове засідання, без поважних причин, про дату, час і місце проведення якого був належним чином повідомлений, обізнаний, та не повідомивши суд про причини неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, підлягає залишенню без розгляду.

Також дії суду не порушують права позивача, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов`язків та певною мірою заходом суду для протидіяння здійсненим перепонам для руху справи створюваними недобросовісними учасниками справи, оскільки недієздатність суду протидіяти такім діям є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції, а також оскільки залишення позову без розгляду, не перешкоджає позивачеві для повторного звернення до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.

Керуючись ст. п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки– залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено – 12.10.2020 року.

Головуючий Калініченко Л. В.