Рішення № 92154018, 01.10.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/7078/13-ц

Провадження № 2/946/271/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 , представників відповідача – Міркуна С.М. та Міщенко І.Ю.,

представника 3-ї особи КП «Ізмаїльське МБТІ» - Константинова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – комунальне підприємство «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який уточнила та яким просила визнати житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . А також, просила визнати за нею ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, просила припинити право власності на 1/2 частину вищезазначеного житлового будинку за ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 липня 1976 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. В період шлюбу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу придбав у власність 1/6 частину житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, на час укладення шлюбу ОСОБА_5 отримав у власність 5/6 частин зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, виданого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою Одеської області від 15.04.1976 року за № 1-1093 та зазначені 5/6 частин житлового будинку ОСОБА_3 отримав за три з половиною місяці до укладення шлюбу з ОСОБА_5 . За період спільного проживання ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 (майже 36 років) домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок спільних трудових та матеріальних витрат подружжя неодноразово переобладнувалось, були добудовані господарськими будівлі та надвірні споруди, здійснювалося будівництво житлової прибудови, проведений природній газ. Зазначений факт підтверджується довідкою наданою КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19.10.2016 року за № 1621, згідно якої за період часу з 19.03.1980 року по 20.09.1990 рік (тобто в період шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ) була здійснена реконструкція та переобладнання житлового будинку літ. «А» на підставі дозволів, було збудовано сарай та житлову прибудову до будинку. Станом на 20.09.1990 року вищезазначений об`єкт нерухомості складався з літ. «А» - житловий будинок (побудований у 1911 році та реконструйований у 1980 – 1990 роках), приміщення № 1 – коридор, №№ 2, 6, 7, 8, 9 – житлові кімнати, № 3 – кухня, №4 – ванна, № 5 – столова, загальною площею 91,8 кв.м., житловою площею – 75,0 кв.м., допоміжною площею – 16,8 кв.м., літ «а1» - навіс (побудований у 1980 році), літ «а2» - ганок, сарай літ. «Б» був зруйнований, але частина житлового будинку була переобладнана під сарай, якому було присвоєно літ. «Б» - сарай (побудований у 1991 році), літ. «В» - вбиральня (побудована у 1974 році), літ. «Г» - сарай (побудований у 1985 році), надвірні споруди №№ 1, 2 – огорожі, № 3 – ворота , № 4 – хвіртка, №№ 5, 6 – водопровід, № 7 – вимощення. 01.04.1991 року було надано дозвіл на переобладнання частини житлового будинку. Остання технічна інвентаризація проводилась станом на 03.12.2014 року і вищевказаний об`єкт нерухомості складався з: літ «А» - житловий будинок (побудований у 1911 році, реконструйований у 1980 – 1990 рр.), приміщення № 1 – коридор, № № 2, 6, 7, 8, 9 – житлові кімнати, № 3 – кухня, № 4 – ванна, № 5 – столова, загальною площею 91,8 кв. м., житловою площею – 75,0 кв.м., допоміжною площею – 16,8 кв.м., літ. «а1» навіс (побудований у 1980 році), літ «а2» - ганок, літ. «б» - сарай (побудований у 1991 році), літ. «Е» - вбиральня (побудована у 2009 році), літ. «Г» - сарай (побудований у 1985 році), літ «Д» - сарай (побудований у 1991 році), літ «д» - навіс (побудований у 1991 році), літ. «Ж» - душ (побудований у 2009 році), літ. «З» - гараж (побудований у 1991 році), надвірні споруди №№ 1, 2- огорожі, № 3- ворота, № 4 – хвіртка, №5, 6 – водопровід, № 7 – вимощення.

Таким чином, як зазначено позивачем в позові за період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 з ОСОБА_5 значно збільшилась площа вищезазначеного житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а тому зазначений житловий будинок належав ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, і тому частка ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями становить 1/2 частину.

Також, як зазначено в позові, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла та державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину вищевказаного будинку, у зв`язку із тим, що, згідно ст. 63 Сімейного кодексу України не виділено право власності на частку в спільному майні подружжя, а правовстановлюючий документ оформлений на чоловіка померлої ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача уточненні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення та просила позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі та заперечували щодо задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що спадковий житловий будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та належить їм в рівних частках, а саме по 1/2 частині, оскільки5/6 частин вказаного будинку належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.04.1976 року посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1093, а 1/6 частина належить йому на підставі договору купівлі – продажу від 22.08.1978 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2294. Шлюб з ОСОБА_6 було укладено 31.07.1976 року, але після одруження майже 9 років проживали в будинку батьків дружини, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки дружина доглядала за батьками, а в цей час за особисті кошти та особистим трудом ним виконувався ремонт спірного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник третьої особи – комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» в судовому засіданні висловив свою позицію щодо вирішення позовної заяви на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснила, що у 1982 році батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 побудували новий дах житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В 1984 році ОСОБА_3 та ОСОБА_5 купили комплект дерев`яних вікон та дверей для зазначеного житлового будинку, які потім були замінені в будинку. В 1989 році батьки ОСОБА_1 встановили нові ворота та паркан. В 1991 році був змонтований металевий гараж. Влітку 1990 року батьками ОСОБА_1 було здійснено декоративну штукатурку на будинок. У 1989 та 1998 роках ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було встановлено дві бесідки на подвір`ї зазначеного будинку. Влітку 2009 року замінено паркан між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . В 2007 р. та 2010 р. батьками було встановлено металопластикові вікна. В 2009 році в спадковому будинку були встановлені броньовані двері, а інші вхідні двері в будинок було замінено в 2010 році. З 1985 року по 1989 рік в будинку замінені підлоги, виконана штукатурка та побілка стін та заміна всіх міжкімнатних дверей. В 1987 році був куплений котел для твердого палива. В 2009 році ОСОБА_3 та ОСОБА_8 встановили котел для опалювання будинку природним газом. Також, батьками була переобладнана ванна кімната в будинку, якої до цього не було. За весь час, в будинку неодноразово проводилися ремонтні роботи. ОСОБА_3 вважав свою дружину ОСОБА_5 господинею вищезазначеного будинку. ОСОБА_5 доглядала за будинком та вважала себе співвласницею будинку. Грошові збереження подружжя витрачало на ремонт будинку.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що з ОСОБА_5 знайома з 1964 року, оскільки жили по сусідству. ОСОБА_5 вийшла заміж за ОСОБА_3 та з 1982 року вони стали проживати в будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , будинок був невеликий та старий. Потім, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 добудували зазначений будинок, замінили старий дах на новий, вікна замінили на металопластикові та сама площа будинку значно збільшилась, порівняно з тією, яка була у вказаного будинку до цього.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що з позивачем ОСОБА_4 вчилась в одному класі, з 7 класу тобто з 1989-1990 років приходила до неї до дому. Бачила, що в подальшому в будинку була обладнана ванна кімната, якої раніше не було. В 1996 році в будинку батьки ОСОБА_1 робили ремонт.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що з ОСОБА_3 вона знайома з 1961 року, вони проживали неподалеку один від одного та ОСОБА_3 проживав в будинку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Коли ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_5 , то вони почали збільшувати та ремонтувати зазначений будинок, оскільки він був маленький та дах будинку був зроблений з череду. Разом, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 змінили дах будинку, дещо добудували до будинку, встановили новий паркан, внаслідок чого, будинок став більше.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що позивача ОСОБА_1 знає добре, а саме з студентських років, разом навчались. Наприкінці літа 2003 року була в гостях у позивача в спадковому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку був зроблений ремонт та позивач розповідала про те, що ремонт в будинку вона робила разом із матір`ю ОСОБА_5 . Також, в 2010 році побачила, що у будинку було встановлено новий дах, замінено франтон, замінено старі вікна на нові, замінені вхідні дверні. На подвір`ї будинку була встановлена плитка, якої раніше не було. ОСОБА_5 була дуже гарною господинею.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що позивача знає добре, вона його дружина. Він проживав разом зі своїми батьками, а в подальшому зі своєю бабусею в будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , що по сусідству з спадковим будинком. Поступово на протязі багатьох років ОСОБА_5 разом із ОСОБА_3 здійснювали благоустрій спадкового будинку. Так, в період з 1985 року по 1989 рік були зацементовані вуличні доріжки та встановлена бесідка на подвір`ї будинку. В 1987 році був замінений старий паркан будинку на новий та було встановлено нові ворота. В 1988 році була зроблена зливна яма, а в літку 2010 року були побудована вбиральня та душ. Влітку 1990 року була відновлена штукатурка на будинку. Навесні 1991 року був змонтований металевий гараж. В липні 2007 року були замінені дерев`яні вікна будинку на металопластикові і встановлені металеві решітки. У всіх перелічених роботах ОСОБА_5 приймала особисту участь. Також, з великою ретельністю ОСОБА_5 доглядала за присадибною ділянкою, вирощувала овочі та фрукти.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснив, що відповідача ОСОБА_3 знає добре, вони живуть по сусідству та разом з 1977 року будували будинки по АДРЕСА_1 , кожен свій і допомагали один одному. ОСОБА_3 пояснював, що отримав у спадок від матері будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 ремонтував будинок, міняв дах на будинку. Також, на час будівництва було дуже важко придбати (дістати) будівельні матеріли такі як цемент та цегла, необхідно було відпрацювати перш ніж отримати будівельні матеріали. Приблизно в 1977 – 1978 роках ОСОБА_3 також ремонтував будинок розташований по АДРЕСА_2 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 пояснив, що відповідач ОСОБА_3 його брат близнюк. В 1976 році їхня мати залишила заповіт, яким заповіла частину будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 брату. В 1978 році вони з братом ОСОБА_3 продали мотоцикли та викупили решту частини вказаного будинку, а саме 1/6 частину. В 1978 року ОСОБА_3 працював на цегляному заводі в м. Ізмаїлі де отримував цеглу з якої в подальшому будував зазначений будинок. В 1980 році відповідач ОСОБА_3 продовжував ремонт в будинку, в подальшому змінив старий дах будинку на новий. На час проведення ремонту у вищевказаному будинку ОСОБА_3 проживав разом із своєю дружиною ОСОБА_5 та батьками дружини за адресою: АДРЕСА_2 , а саме до 1985 року. Ремонт в будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_3 робив сам. Його дружина ОСОБА_16 говорила проте, що на зазначений будинок не претендує, оскільки в неї був свій батьківський будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Ремонтні роботи в будинку були закінчені до 1985 року, а природній газ в будинку був проведений в 2000 – х роках. Після смерті ОСОБА_5 в будинку були замінені деякі вікна та на вікна були встановлені металеві решітки.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 пояснив, що він рідний брат покійної ОСОБА_5 . Коли, ОСОБА_5 одружилась з ОСОБА_3 вони жили разом із її батьками за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 доглядала за своїми батьками, оскільки батько хворів і йому ампутували ногу та у зазначеному будинку вони жили приблизно 8-10 років та весь цей час відповідач ОСОБА_3 ремонтував будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а ремонтувати вказаний будинок йому допомагав його рідний брат. В свою чергу ОСОБА_3 також і ремонтував будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкодавець ОСОБА_5 свої кошти витрачала на ремонтні роботи батьківського будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та не витрачала коштів на ремонт будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 пояснив, що відповідача ОСОБА_3 знає добре, вони разом працювали на заводі. В 1976 році, відповідач ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_5 та з цього часу став проживати в будинку батьків своєї дружини, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в цей час ремонтував та в цьому йому допомагав його рідний брат та товариші по роботі. Вони з братом продали мотоцикли та ці кошти також витрачали на ремонт. Разом з товаришами з роботи приходили та допомагали виконувати чернові роботи, у той час всі так ремонтували та будували будинки. Ремонтні роботи тривали приблизно 8-10 років та в цей час не бачив ОСОБА_5 при виконанні вказаних ремонтних робіт.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 пояснила, що спадкодавця ОСОБА_5 знає добре. З 1966 року ОСОБА_5 разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 проживали в будинку батьків ОСОБА_5 та приблизно у 1985-1986 роках вони переїхали проживати у будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Влітку 1991 року на подвір`ї вказаного будинку, був встановлений металевий гараж. Будинок та город були доглянуті.

Вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – комунальне підприємство «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на спадкове майно,необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 5/6 частин належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.04.1976 року посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1093, а 1/6 частина належить йому на підставі договору купівлі – продажу від 22.08.1978 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2294.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 31.07.1976 року, виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу, ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_6 .

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» СК України зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Отже, спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України (тут і далі - у редакції Закону 2002 року), оскільки вони виникли до 01 січня 2004 року.

Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Аналогічна норма закріплена у статті 57 СК України.

Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя (стаття 25 КпШС України).

Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик (постанова Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз`яснено, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

У зв`язку із чим, до спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в розумінні ч. 1 ст. 22 КпШС відноситься 1/6 частина вищезазначеного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона придбана ними в період шлюбу, а відповідно належних і допустимих доказів, що вказана частина придбана за особисті кошти одного з подружжя суду надано не було.

В свою чергу, 5/6 части належать відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.04.1976 року і в розумінні ст.24 КпШС і є особистою власністю ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 19.04.2012 року, повторно виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/12 ( тобто 1/2 від 1\6) частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй як майно, набуте подружжям за час шлюбу і відповідно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За життя спадкодавець заповіту не залишала, що підтверджено інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 30252770 від 21.04.2012 року, згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_5 відсутня.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_5 є:

- чоловік ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 31.07.1976 року, виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу.

- донька ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 02.06.1977 року, виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 20.10.2016 року, повторно виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, згідно якого ОСОБА_20 змінила прізвище на « ОСОБА_21 ».

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

19 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено нотаріально посвідченою заявою від 19.04.2012 року за № 398, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_3 звернувся до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті дружини ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено нотаріально посвідченою заявою від 21.04.2012 р. за № 413.

Частиною 5 ст. 1269 ЦК України передбачено, що особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку встановленого для прийняття спадщини.

В свою чергу, ОСОБА_3 звернувся до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про відкликання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті дружини ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено нотаріально посвідченою заявою від 19.05.2012 року за № 498.

11.06.2013 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори видано свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якого після смерті ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 оформлено за донькою спадкодавця ОСОБА_20 .

В свою чергу, 05.11.2013 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області позивачу ОСОБА_20 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину будинку, розташованого за адресою:АДРЕСА_1 у зв`язку із тим, що, згідно ст. 63 Сімейного кодексу України не виділено право власності на частку в спільному майні подружжя, а правовстановлюючий документ оформлений на чоловіка померлої ОСОБА_3 .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 не порушувала питання щодо віднесення спірного будинку до спільної сумісної власності подружжя, не зверталась до суду з позовом про визнання будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя або про визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 купляла будівельні матеріали для ремонту (будівництва) житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , або оплачувала роботи пов`язані з таким ремонтом (будівництвом).

Таким чином, лише сам факт, що спірний будинок за час шлюбу істотно збільшився у своїй цінності, без доведення факту того, що вказане збільшення цінності відбулось саме в внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, не може бути підставою для визнання судом вказаного спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя.

Отже, спірні 5/6 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_3 , а тому не входять до складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На підставі відкладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки 5/6 частин спадкового житлового будинку ОСОБА_3 отримав у спадок до шлюбу з ОСОБА_5 , а тому зазначена частина спадкового будинку не є спільною сумісною власністю подружжя враховуючи вищевикладені обставини встановлені судом. А тому, за ОСОБА_1 може бути визнано в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/12 частину (1/2 частина від 1/6 частини) житлового будинку придбаного в шлюбі з ОСОБА_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_5 , виданий 23.12.2019 року, РНОКПП – НОМЕР_6 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 23.05.2001 року, РНОКПП – НОМЕР_8 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа – комунальне підприємство «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» (розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграда, 36, ЄДРПОУ – 03350309) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/12 частину житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2019 року.

Суддя: О.О.Бурнусус