Рішення № 92153320, 02.10.2020, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5210/16-а

Провадження № 2-а/589/29/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко В.В.,

представника позивача Рязанця А.А.,

представника відповідача - Кашиної С.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка справу за позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови від 14.12.2016р. у справі про порушення митних правил № 0694/10200/16 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з відсутністю складу порушення митних правил, а саме: суб`єктивної сторони (його вини у формі умислу та мети ухилитися від сплати податків і зборів) та об`єктивної сторони (оскільки позивач належить до нерезидентів, а тому мав право при тимчасовому ввезенні на пропуск через митний кордон його транспортного засобу, який використовувався для особистого користування, без застосування письмового декларування і сплати митних платежів).

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області постановою від 13.02.2017р. позов задовольнив повністю.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.05.2017р. постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2017р. скасував у частині задоволення позову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та прийняв в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2017р. залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.02.2020р. касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС задоволено частково, постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2017р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017р. скасовано в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 14.12.2016р. у справі про порушення митних правил № 0694/10200/16, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

27.02.2020р. матеріали вищезазначеної справи надійшли до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області та в порядку ст. 31 КАС України дана справа була передана на розгляд судді Курбановій А.Р.

Ухвалою суду від 19.05.2020р. замінено відповідача Чернігівську митницю Державної фіскальної служби України на правонаступника Північну митницю Держмитслужби.

В ході нового розгляду справи відповідачем було подано суду відзив на позов, згідно з яким, заперечуючи проти позову, відповідач наполягав на обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови, вказуючи, що позивач, який має подвійне громадянство, у відносинах з Україною визнається лише громадянином України, має постійне місце проживання на території України, а тому є резидентом, та, як наслідок, був зобов`язаний задекларувати транспортний засіб та сплатити митні платежі. При цьому адміністративне правопорушення було допущено позивачем умисно, про що свідчить обізнаність позивача у митних правилах та процедурі митного контролю, зокрема, про необхідність сплати відповідних митних платежів резидентами, та свідоме обрання ним при цьому «зеленого коридору» та подання паспорту громадянина Російської Федерації з метою ухилення від сплати митних платежів.

В свою чергу, позивач надав суду відповідь на відзив, згідно з якою підтримав заявлений позов в межах вимоги, що розглядається, з підстав, викладених у позові. Додатково вказав, що проживав на території України менше року та має постійне місце проживання на території Російської Федерації, що, на його думку, свідчить про те, що він не є резидентом України. Крім того, вказав на відсутність у нього умислу на ухилення від сплати митних платежів, визначаючи основною метою неподачі паспорта громадянина України бажанням обрати «спрощений» порядок митного оформлення. Неодноразове переміщення ним автомобіля через митний кордон також вказує на те, що позивач не мав наміру незаконно ввозити транспортний засіб для його постійного залишення на території України без сплати митних платежів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у ньому та відповіді на відзив. А представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З досліджених в ході розгляду справи оскаржуваної постанови /т.с. 1 а.с.5-7 /, витягу з ЄАІС ДФС /т.с. 1 а.с. 44-45/, копії паспорту громадянина РФ на ім`я позивача / т.с. 1 а.с. 8/, свідоцтва про реєстрацію ТС /т.с. 1 а.с. 9/, встановлено, що позивачем як громадянином Російської Федерації 05.11.2016р. через пункт пропуску «Бачівськ» Сумської митниці ДФС ввезено автомобіль марки «VW» модель «Роlo», 2015 року випуску, VIN номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в Російській Федерації, на митну територію України в режимі тимчасового ввезення строком до одного року без сплати митних платежів.

В ході проведення аналітично-пошукових заходів управлінням боротьби з митними правопорушеннями Чернігівської митниці ДФС отримано лист Сумської митниці ДФС від 21.10.2016р. № 3645/7/18-70-20-01, за змістом якого за інформацією адресно-довідкового підрозділу Управління Державної міграційної служби України у Сумській області ОСОБА_1 народився в м. Шостка Сумської області, має паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований з 07.09.2010р. /т.с. 1 а.с. 46/.

За період з 14.09.2015р. автомобіль марки «VW» модель «Роlo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивач ввозив на митну територію України в митному режимі «Тимчасове ввезення до одного року» без сплати митних платежів 15 разів, з яких 14 разів через пункт пропуску «Бачівськ» та 1 раз через пункт пропуску «Грем`яч».

Наведені обставини послугували підставою для прийняття 14.12.2016р. заступником начальника Чернігівської митниці ДФС постанови у справі про порушення митних правил № 0694/10200/16, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі МК України), а саме у вчиненні протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, та його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 525892,62 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даними позовними вимогами.

Надаючи оцінку вказаній постанові, суд виходить з наступного.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом XIX МК України.

Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

За положеннями статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

За правилами частини другої статті 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

В свою чергу, частиною третьою статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тобто необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом, і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 50 статті 4 МК України резидентами є, зокрема, фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

В свою чергу, нерезидентами - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України (підпункт «в» пункту 33 статті 4 МК України).

Тобто, основоположним критерієм визначення особи як резидента чи нерезидента в розумінні Митного кодексу України є її постійне місце проживання.

Згідно з приписами пункту 45 статті 4 МК України постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

При з`ясуванні постійного місця проживання позивача, судом встановлено наступне.

Згідно з паспортом громадянина Російської Федерації з 14.08.2002р. позивач зареєстрований по АДРЕСА_2 /т.с. 1 а.с.8/.

Разом з тим, відповідно до довідки від 26.12.2016р., виданої ТОВ «Шосткинське підприєвство «Харківенергоремонт» /т.с. 1 а.с. 8/, довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої сектором реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шосткинської міської ради на запит суду 22.07.2020р. /т.с. 2 а.с. 12/з 01.09.2010р., позивач, як громадянин України, зареєструвався на території України в АДРЕСА_1 . При цьому його реєстрація на території України мала постійний характер.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство України» законодавство України про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Виходячи з цього принципу, у правових відносинах з Україною позивач визнається громадянином саме України.

Порядок виїзду громадян України для постійного проживання на територію іншої держави врегульовано статтею 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтею 22 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994р. N 127, Порядком провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2016р. № 816.

Проте згідно з встановленим законодавством України порядком виїзду громадян України для постійного проживання на територію іншої держави і реєстрації свого постійного місця проживання там позивач не оформив документів для виїзду за кордон на постійне проживання, не зареєстровував згідно з встановленим законами України порядком на території Російської Федерації свого постійного місця проживання з прийняттям на консульський облік. У паспорті громадянина ОСОБА_1 для виїзду за кордон відсутня відмітка «постійне проживання» з датою внесення із зазначенням посади і прізвища особи, яка її внесла, підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном /т.с 1 а.с. 222/.

Тобто підстав вважати, що позивач, будучи громадянином України, має постійне місце проживання на території Російської Федерації, у суду не має.

Крім того, порівнюючи тривалість проживання позивача на території обох держав відповідно до даних, отриманих від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, щодо кількості перетинів Державного кордону України позивачем, тривалості знаходження його на території України та за її межами у період часу з 04.06.2015 року по 2016 рік /т.с. 1 а.с.249/, вбачається, що виїзди позивача за кордон відбувалися через пункти пропуску на кордоні з лише Російською Федерацією (Грем`яч, Середина-Буда, Бачівськ) 4-5 разів на місяць та були зовсім нетривалими: в основному позивач виїжджав за межі України на декілька годин (при цьому за цей час він ніяк не міг дістатися до м. Москви, де за доводами позову він нібито постійно проживав).

При цьому, обставин, що проживання позивача на території України було обмежено певною метою чи є наслідком виконання ним службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом), в ході розгляду справи не встановлено. Доводи позову про те, що ОСОБА_1 приїздив на територію України з метою догляду за матір`ю похилого віку, належним чином не доведені.

Аналіз його перетинів кордону свідчить про те, що позивач, постійно проживаючи в Україні, регулярно виїздив в РФ з якоюсь метою, зазвичай після обіду на 4-7 годин, і лише іноді покидав територію України на декілька днів.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, що позивач, будучи громадянином України, мав постійне місце проживання на території України, а тому відповідно до підпункту «в» пункту 50 статті 4 МК України є резидентом та мав перетинати митний кордон з дотриманням наведених вище правил, передбачених частиною третьою статті 380 МК України (з письмовим декларуванням транспортного засобу в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та після сплати всіх митних платежів).

Перевіряючи доводи позову про відсутність у ОСОБА_1 умислу на ухилення від сплати податків та зборів, слід зупинитися на наступному.

Статтею 485 МК України передбачено, що склад правопорушення, яке ставиться ОСОБА_1 у провину, а саме: протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, - обумовлює наявність у діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 292 МК України митні платежі не сплачуються при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Частиною 1 статті 103 Митного кодексу України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

При чому, як було зазначено вище, за приписами ст. 380 МК України умови тимчасового ввезення транспортних засобів з місцем реєстрації в іноземній державі для резидентів та нерезидентів України є різними.

З пояснень сторін та матеріалів справи судом встановлено, що позивач для проходження митного контролю обрав «зелений коридор».

Відповідно до приписів ч. 1-3 ст. 366 МК України двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян.

При цьому за приписами ч. 4 і 5 цієї статті громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

З даних витягу з ЄАІС ДФС /т.с. 1 а.с. 44-45/, копії паспорту громадянина РФ на ім`я позивача /т.с. 1 а.с. 8/ встановлено, що 05.11.2016р. ОСОБА_1 ввіз вказаний транспортний засіб в режимі тимчасового ввезення до одного року, пред`явивши митному органу паспорт громадянина Російської Федерації з реєстрацією його місця проживання в м. Москва, надання якого є підставою для несплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування. Хоча при перетині Державного кордону України у той же час у той же день згідно з даними, отриманими від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України /т.с. 1 а.с.249/, позивач прикордонній службі пред`явив паспорт громадянина України.

Тобто розуміючи, що визначення резидентського статусу особи та пропуск на митну територію України транспортних засобів, що ввозяться громадянами в режимі тимчасового ввезення, здійснюються з урахуванням відомостей, що містяться в паспортних та інших документах, що надають право на перетинання державного кордону України, при наявності паспортів двох держав - України та Російської Федерації, громадянин України (резидент) ОСОБА_1 , визнаючись у відносинах з Україною лише громадянином України, свідомо подав паспорт громадянина Російської Федерації з реєстрацією його місця проживання на території цієї держави, як підставу для тимчасового ввезення автомобіля без сплати митних платежів, замовчуючи наявність у нього громадянства України та місця постійного проживання на території України, тобто подаючи таким чином недостовірні дані про себе.

Наведене однозначно свідчить про те, що дії позивача були спрямовані на ухилення від сплати обов`язкових платежів, навіть за відсутності факту підробки паспорта громадянина РФ (на що вказував позивач).

Доводи позову про те, що такі дії позивача були обумовлені лише наміром обрати процедуру «спрощеного» митного оформлення, судом відхиляються, адже «спрощене» митне оформлення, яке здійснювалося шляхом обрання громадянином «зеленого коридору», в даному випадку фактично і було способом ухилення позивача від сплати належних митних платежів.

Факт неодноразового попереднього ввезення через митний кордон України цього транспортного засобу (15 разів) з використанням «зеленого коридору» та не залишення після цього транспортного засобу на території України не виключає наявність у позивача умислу на ухилення від сплати митних платежів та не свідчить про добросовісну помилку позивача (який неодноразово проходив таким чином митний контроль і не був притягнутий до відповідальності), з огляду на сукупність таких обставин:

- ОСОБА_1 при різних видах контролю (митному та прикордонному) одночасно надавав паспорти різних країн, що свідчить про обізнаність позивача про процедуру митного контролю та пільги для нерезидентів;

-внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_1 досяг кінцевий результат саме у вигляді несплати митних платежів.

При цьому обставини, на які послався позивач, у сукупності із переліченим судом, навпаки, свідчать про обізнаність позивача щодо митного режиму цього транспортного засобу, спрямованість його умислу на використання цього транспортного засобу без сплати митних платежів, мінімізацію ризиків викриття безпідставності такого використання, а зрештою, на ухилення від сплати митних платежів.

Крім того, суд враховує той факт, що режим тимчасового ввезення транспортних засобів для особистого користування резидентом з дотриманням вимог щодо письмового декларування транспортного засобу та сплати всіх митних платежів також передбачає реекспорт цього транспортного засобу до завершення встановленого строку без будь-яких змін, тобто виключає залишення автомобіля на території України.

За таких обставин, посадова особа митного органу дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивач діяв з прямим умислом, оскільки останній усвідомлював факт заявлення ним неправдивих відомостей та умисно бажав, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на обов`язок зі сплати митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення ввозимого ним транспортного засобу.

Згідно зі статтею 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Слід зазначити, що обставин, перелічених в ст. 531 МК України, які є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, у тому числі порушень, які б призвели до неповноти провадження у справі або необ`єктивності її розгляду, судом не встановлено.

Суд критично оцінює посилання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи. З досліджених матеріалів справи вбачається правомірність винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та те, що посадовою особою всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, на підставі належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення правопорушення.

Враховуючи викладене, постанова заступника начальника Чернігівської митниці ДФС від 14.12.2016р. у справі про порушення митних правил № 0694/10200/16, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів підлягає залишенню без змін, як правомірна та обґрунтована, а адміністративний позов ОСОБА_1 у відповідній частині вимог - без задоволення.

Судові витрати віднести на рахунок держави відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Залишити постанову заступника начальника Чернігівської митниці ДФС від 14.12.2016р. у справі про порушення митних правил № 0694/10200/16 - без змін, а адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання цієї постанови протиправною та її скасування - без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 272 КАС України.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова