Рішення № 92152820, 12.10.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/9436/20

Провадження №2/592/2803/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Корольової Г.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Панасовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК", треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Жованик Юлія Андріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду і свої вимоги мотивує тим, що 30.11.2015 року між ПАТ «ФІДОБАНК» та нею укладено договір про надання кредитної картки № НОМЕР_1 (заява про відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу та встановлення кредитного ліміту) за умовами якого банк відкрив їй поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу із встановленням кредитного ліміту на дату укладення договору 50 000,00 грн. із строком дії кредитного ліміту до 29.11.2016 року. Позивачка 03.03.2020 року отримала постанову приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Жованик Ю.А. про відкриття виконавчого провадження (ВП 61405159) від 26.02.2020 року винесену на виконання виконавчого напису №232 виданого 27.01.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КРЕДОБАНК» заборгованості в сумі 128 949,68 грн. Позивачка не визнає розміру заборгованості, зокрема комісії за адміністрування кредиту та відсотків, і зазначає, що станом на 27.01.2019 року (день вчинення виконавчого написи нотаріусом), сплив трирічний строк позовної давності встановлений в ст. 257 ЦК України та строк визначений ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Позивачка просить суд виконавчий напис вчинений 27.01.2019 року визнати таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка ОСОБА_1 у письмовій заяві позовні вимоги підтримала повністю, просить суд позов задовольнити, справу розглядати у її відсутність.

Відповідач ПАТ "Кредобанк" повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак до суду представник не з`явився, про причини своєї неявки суд не сповістив, відзив на позовну заяву, письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову не надав.

Треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Жованик Ю.А. про день та час розгляду справи повідомлені, в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Ухвалою суду від 18.08.2020 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши наявні докази по справі, дійшов наступних висновків.

Так, 30.11.2015 року між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ «ФІДОБАНК» укладено договір про надання кредитної картки № НОМЕР_1 (заява про відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу та встановлення кредитного ліміту) за умовами якого банк відкрив їй поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу із встановленням кредитного ліміту на дату укладення договору 50 000,00 грн. із строком дії кредитного ліміту до 29.11.2016 року.

27.01.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем вчинено виконавчий напис за р.№232 про стягнення на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» (Стягувач) заборгованості, що виникла по договору про надання кредитної картки № НОМЕР_1 від 30.11.2015 року, договору про відступлення прав вимоги, укладеного 10.08.2018 року між ПАТ «ФІДОБАНК» та ПАТ «КРЕДОБАНК», додаткового договору №1 до договору про відступлення права вимоги від 10.08.2018 року з відповідними додатками, боржником за якими є ОСОБА_1 (Боржник). Строк платежу по Кредитному договору настав, Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з серпня 2018 р. по грудень 2019 р. Сума заборгованості складається з: суми неповернутого кредиту – 45 055,92 грн.; прострочених відсотків – 22 643,76 грн.; простроченої комісії за адміністрування кредиту – 61 250,00 грн. Загальна сума заборгованості становить 128 949,68 грн., та сума плати, що здійснена Стягувачем за вчинення виконавчого напису.

З Розрахунку заборгованості та виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості по кредитному договору №1535017062403085 від 30.11.2015 року, вбачається, що станом на 01.12.2019 р. заборгованість ОСОБА_1 складається з: простроченої заборгованості – 45 055,92 грн. (дата погашення по графіку основного боргу – 08.2018 року); простроченої заборгованості по відсоткам – 22 643,76 грн. (період за який нараховано відсотки – з 08.2018 року по 10.2019 року); простроченої комісії за адміністрування кредиту – 61 250,00 грн. (період за який нараховано комісії за адміністрування кредиту – 02.2019 року).

26.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Жованик Ю.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 61405159) на виконання виконавчого напису №232 виданого 27.01.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КРЕДОБАНК» заборгованості в сумі 128 949,68 грн.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172.

З моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10.12.2014 року набула чинності постава КМУ №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою. Зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, про визначення нечинним і скасування п.1 та п.2 Постанови КМУ №662 від 26.11.2014 року визнано незаконним та нечинним розділ Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Отже, виконавчий напис вчинено 27.01.2020 року, тобто в період часу, коли законодавством не передбачалась можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.

У виконавчому написі відсутня інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість. У виконавчому написі та документах поданих стягувачем нотаріусу відсутня інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути, виникла виключно в межах строку позовної давності. Посилання у виконавчому написі на те, що заборгованість стягується за період з серпня 2018 року по грудень 2019 року, не є достатнім та безспірним підтвердженням дійсного періоду виникнення заборгованості та її розміру.

Фактично при оскарженні виконавчого напису боржник повинен підтвердити, що напис було вчинено щодо сум, які кредитор не мав права стягувати.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 305/2082/14-ц від 15.01.2020 року.

За змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), в т.ч. щодо повернення кредиту та сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно вимог ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

З аналізу вимог статті 631 ЦК України вбачається, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Отже, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

З договору про надання кредитної картки № НОМЕР_1 укладеного 30.11.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ФІДОБАНК» вбачається, що його сторони окремо не визначили строк договору, а погодили строк кредитування, а також терміни виконання зобов`язань (в тому числі щомісячних) по сплаті процентів за користування кредитними коштами та термін закінчення кредитування – до 29.11.2016 року включно.

Отже, право ПАТ «ФІДОБАНК» (ПАТ «КРЕДОБАНК») нараховувати передбачені договором про надання кредитної картки № НОМЕР_1 від 30.11.2015 року проценти за користування кредитом та комісії за адміністрування кредиту, - припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, з 30.11.2016 р.

Таким чином, вимоги ПАТ «КРЕДОБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами та комісії за адміністрування кредиту, нарахованими за період з 30.11.2016 року по 12.2019 року і 02.2019 року відповідно, - безпідставні.

Аналогічна правова позиція висловлена в у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19).

Крім того, статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Виконавчий напис приватного нотаріуса оспорюється, зокрема, з мотивів його вчинення з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 року у справі № 307/1580/17 щодо застосування положень частини другої статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій дійшов висновку про те, що статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нарахування заборгованості, на стягнення якої вчиняється виконавчий напис, не обмежено трирічним строком за умови встановлення сторонами відповідно до статті 259 ЦК України збільшеної позовної давності для відповідної вимоги. Зазначив, що позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У зв`язку із цим відхилив доводи про необхідність застосування нотаріусом позовної давності в три роки, а щодо пені в один рік, оскільки сторони у встановленому законом порядку збільшили позовну давність до 5 років, а в подальшому до 50 років.

Проте, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2019 року у справі №916/3006/17 (провадження №12-278гс18), відступила від цього висновку, вказавши, що зазначений строк не може бути змінений договором. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Враховуючи те, що заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «КРЕДОБАНК» не є безспірною, і що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, вчинення виконавчого напису 27.01.2019 року відбулося з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 3.1., 3.4. Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, існують підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд вважає за необхідне позов задовольнити і визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 27.01.2019 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем за р.№232 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» заборгованості в розмірі 128949,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141,263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ЄДРПОУ 09807862), треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Грушевського, буд. 17), приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Жованик Юлія Андріївна (м. Суми, пров. Пляжний, 3) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис вчинений 27.01.2019 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем за р.№232 про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ЄДРПОУ 09807862) заборгованості в розмірі 128 949,68 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.Ю. Корольова