Постанова № 9215282, 14.01.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-а-480/08 № 2-а-87/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2009 року о 09 годині 00 хвилини Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючого-судді Сенчишина Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання протиправними дій відповідача, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради. До 03 вересня 2008 року позивачеві була встановлена З група інвалідності, а з 09 вересня 2008 року - 2 група інвалідності. У відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на отримання різниці у компенсаціях у випадку встановлення вищої групи інвалідності, оскільки для інвалідів 3 групи встановлена одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а для інвалідів 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат. 30 листопада 2007 року відповідачем УПСЗН Торезької міської ради позивачу було здійснено виплату такої різниці у компенсації у розмірі, визначеному ПМКУ, а саме -94 гривні 80 копійок. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 вказаного закону, оскільки розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив 359 гривень. Таким чином УПСЗН не доплатило позивачеві різницю у одноразовій компенсації в розмірі 5290 гривень 20 копійок ((45-30)х359-94, 8).

Позивач просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області щодо нарахування та виплати позивачеві різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов’язати УПСЗН Торезької міської ради здійснити виплату різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності у розмірі 5290 гривень 20 копійок.

Ухвалою суду від 18 грудня 2008 року до участі у розгляді справи у якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, залучено Головне управління державного казначейства України в Донецькій області.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони грунтуються.

Представник відповідача УПСЗН - ОСОБА_2, в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимо г. Визнала той факт, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, був інвалідом З групи і з 03 вересня 2007 року йому було встановлено 2 групу інвалідності у зв’язку з чим відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на виплату одноразової компенсації в розмірі: інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення вищої групи інвалідності інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Заперечила проти задоволення позовних вимог мотивуючи це тим, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно із п.5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать в тому числі і нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України. ПКМУ № 987 від 20.06, 2000 р, «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансуються з Фонду, затверджуються Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Виходячи з існуючих фінансових можливостей держава гарантує виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. Так позивачеві 30 листопада 2007 року була

виплачена різниця в компенсаціях в розмірі 94 гривні 80 копійок. Вважає дії УПСЗН при призначенні та виплаті позивачу різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності правомірними і просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Окрім того зазначає, що дію ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" в частині виплати одноразової компенсації у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено на 2007 рік законом "Про державний бюджет на відповідний рік".

Третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, належним чином та завчасно сповіщене про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направило. Надало суду письмову заяву з клопотанням розглянути справу за відсутності свого представника та письмові заперечення проти позивних вимо г. Заперечення ГУДКУ мотивує тим, що органи державного казначейства України не наділені повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень та документів необхідних для здійснення розрахунково -касового обслуговування. Не вбачає потреби в зобов’язанні відповідача виконувати завдання, які вже викладені постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1232. Зазначає, що відповідачем права позивача не порушено і, відповідно, немає підстав застосовувати заходи захисту таких прав.

На підтвердження заявлених позовних вимог та заперечень проти них сторонами надані та досліджені судом наступні письмові докази:

копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1):

копія пенсійного посвідчення інваліда;

копія довідки МСЕК про встановлення позивачеві другої групи інвалідності;

копія заяви позивача до УПСЗН щодо виплати різниці у компенсаціях;

копія листа УПСНЗ позивачеві щодо виплати різниці у компенсаціях;

копія довідки УПСЗН щодо розміру виплати позивачеві різниці у компенсаціях;

копія свідоцтва про державну реєстрацію УПСЗН;

копія положення про УПСЗН.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

ОСОБА_1 як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с. 9). Згідно копії пенсійного посвідчення (а.с. 8) мав третю групу інвалідності (аварія на ЧАЕС), при огляді МСЕК 09 вересня 2007 року (а.с. 10) йому встановлено 2 групу інвалідності безстроково у зв’язку з захворюванням пов’язаним з виконанням обов’язкової військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом, на підставі ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання одноразової компенсації, розмір якої становить інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. У зв’язку з встановленням інвалідності вищої групи має право на виплату різниці в таких компенсацій. Управлінням праці та соціального захисту населення Торезької міської ради така різниця у компенсаціях була виплачена виходячи з розмірів компенсацій, визначених Кабінетом Міністрів України, а саме 30 листопада 2007 року позивачеві було виплачено 94 гривні 80 копійок.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справа х щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції чинній до 31 грудня 2007 року), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи... виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 2 групи - 284 гривні 40 копійок, інвалідів 3 групи - 189 гривень 60 копійок (за грошовою реформою 1996 року).

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Суд враховує, що визначений Кабінетом Міністрів розмір разової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами не відповідає вимогам ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-Х1 від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили Закон. Нарахування та виплата різниці позивачеві різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності здійснювалася УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який

визначається на момент виплати становив станом на 30 листопада 2007 року - 460 гривень (Закон України № 489-V від 19.12.2006р.).

Суд оцінює як безпідставне посилання представника відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, на те, що Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки виключають можливість застосування встановлених в цих Законах розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку разової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, встановленої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. Зі змісту вказаних Законів не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цими Законами з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки в них передбачається обов’язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на відповідні роки. Між тим, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів № 836, встановлені нею розміри разової грошової компенсації залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що згідно п. 30 ст, 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", зупинена дія на 2007 рік відповідних положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах кратних мінімальній заробітної плати, оскільки зазначена норма визнана неконституційною рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Сторонами не оспорюється право позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, на отримання одноразової компенсації у розмірі: інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат, та його право на отримання різниці у компенсаціях таких виплат, яке пов’язане з встановленням позивачеві вищої групи інвалідності. За наведених обставин, позовні вимоги до УПСЗН щодо визнання незаконними дій та зобов’язання до вчинення дій підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір недоплаченої різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності такими, яку відповідач УПСЗН зобов’язаний виплатити позивачеві, суд виходить з наступних розрахунків: (45-30) х 460 - 94, 8 = 6805 гривень 20 копійок.

Суд враховує, що фактичний розмір недоплаченої допомоги є більшим, ніж розмір про стягнення якого просить позивач. Однак визначений позивачем розмір грунтується на неправильно визначеному розмірі мінімальної заробітної плати, і з врахуванням вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-Х1 від 28 лютого 1991 року, ч. 2 ст. 3, ст. ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області при визначенні ОСОБА_1 різниці в компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності, такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, вул. Сизранцева, б. 76, ЄДРПОУ 25968041) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, вул. Соснова, б. 14, іпн НОМЕР_1, нарахування та виплату недоплаченої різниці в компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності у розмірі 6805 (шість тисяч вісімсот п’ять) гривень 20 (двадцять) копійок.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 15 січня 2009 року.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.