Рішення № 92150420, 02.09.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3090/17

Провадження № 2/175/1215/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Новік Л.М.

за участю секретаря – Сапай О.Г.

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про застосування наслідків недійсності правочину, –

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину. Під час розгляду справи позовні вимоги уточнив (редакція від 24.06.2019 року), які обґрунтовує тим, що Між Сторонами було укладено Договір про фінансовий лізинг №00005111 від 05.06.2012 року, відповідно до якого Позивач зобов`язався передати у розпорядження Відповідача об`єкт лізингу - транспортний засіб типу VW СС 2.0 TS1, 2011 року виробництва, Шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 (надалі за текстом - «Об`єкт лізингу»), а Відповідач зобов`язався прийняти Об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів. Згідно з Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 р. у справі №175/3692/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг ухвалено: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» суму заборгованості та збитків за Договором про фінансовий лізинг №00005111 від 05.06.2012 року у розмірі 858778,61 грн., яка складається з: основної суми заборгованості за Договором про фінансовий лізинг №00005111 від 05.06.2012 року у розмірі 38032,27 грн., збитків у розмірі 778315,25 грн., штрафу у розмірі 2355,23 грн., пені у розмірі 4921,90 грн., 3% річних у розмірі 1476,57 грн., інфляційних втрат у розмірі 24265,42 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 9411,97 грн. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дніпрогазсервіспромойл» про визнання недійсним договору фінансового лізингу - залишити без задоволення. Згідно з Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.08.2017 р. у справі №175/3692/15-ц. Суд апеляційної інстанції ухвалив: Апеляційну скаргу та позов ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року - скасувати. В задоволенні позовних вимог TOB «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором фінансового лізингу - відмовити. Визнати недійсним договір фінансового лізингу №00005111 від 05.06.2012 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» та ОСОБА_1 . Таким чином, Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.08.2017 Р. У справі №175/3692/15-ц встановлено недійсність Договору про фінансовий лізинг №00005111 від 05.06.2012 р. Для повернення позивача у первісний стан за договором про фінансовий лізинг №00005111 від 05.06.2012 року, який визнано недійсним, відповідач повинен повернути позивачу об`єкт лізингу – транспортний засіб типу VW CC 2.0 TSI, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 . Повернути позивачу кошти за час фактичного користування об`єктом лізингу. Позивач звертає увагу суд, що на виконання умов укладеного договору об`єкт лізингу було передано відповідачу 20.06.2012 року, що підтверджується матеріалами справи і до цього часу об`єкт лізингу позивачу не повернутий. Позивач наголошує, що саме відповідач отримав об`єкт лізингу, при цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження його повернення позивачу. Позивач зазначає, що згідно з планом відшкодування за період з липня 2012 року по червень 2017 року відповідач мав сплатити 60 щомісячних платежів, які складаються з : відшкодування частини вартості об`єкта лізингу та процентів і комісій. Таким чином, відповідач як фактичний користувач об`єктом лізингу транспортним засобом зобов`язаний повернути позивачу плату за фактичний час користування об`єктом лізингу за період з серпня 2012 року по червень 2017 року у загальному розмірі 345522,57 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків: НОМЕР_3 ) на користь TOB «Порше Лізинг Україна» (місцезнаходження: 02152, м. Київ, проспект Павла Тичини буд. 1В п/р НОМЕР_4 , філія «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, МФО 300379, ідентифікаційний код 35571472) кошти у загальному розмірі 345522, 57 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь TOB «Порше Лізинг Україна» судові витрати.

Не погодившись з позовними вимогами відповідач скориставшись своїм процесуальним правом, 19.06.2018 року звернувся з зустрічним позовом до ТОВ «Порше лізинг Україна» про застосування наслідків недійсності правочину. В обґрунтування яких зазначив, що 05.06.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про фінансовий лізинг №00005111 відповідно до якого відповідач зобов`язався передати у розпорядження позивача об`єкт лізингу - транспортний засіб типу VW СС ТSІ, 2011 року виробництва, а Позивач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 6.1. договору про фінансовий лізинг, для експлуатації об`єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше лізинг Україна Лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього Контракту. Згідно п. 6.3. договору про фінансовий лізинг, Сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна відображають справедливу вартість об`єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання Контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого Національним Банком України або українським комерційним банком, або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку з купівлі та продажу Євро/ доларів США, як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна станом на дату, коли кожен Платіж підлягає сплаті. З цією метою Лізингові платежі, інші Платежі, а також будь-які інші платіжні зобов`язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в Євро/доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

На виконання умов даного договору про фінансовий лізинг згідно відомостей Відповідача Позивач сплатив Відповідачу згідно Плану відшкодування авансовий платіж у сумі 9120 00 доларів США 20.06.2012 року, 18651,81 доларів США (лізингові платежі за період з 05 06 2012 року по 15.02.2014 року включно згідно з Планом відшкодування), всього - 27771 81 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 18.06.2018 року становить (26,31) 730676,32 грн., а саме: 05.06.2012 - 797,47 доларів США, 15.07.2012 - 797,47 доларів США, 15.08.2012 - 797,47 доларів США, 15.09.2012 - 797,47 доларів США, 15.10.2012- 797,47 доларів США, 15.11.2012 - 797,47 доларів США, 15.12.2012 - 797,47 доларів США, 15 01 2013 - 797,47 доларів США, 15.02.2013 - 797,47 доларів США, 15 03.2013- 797,47 доларів США, 15.04.2013 - 797,47 доларів США, 15.05.2013-797,47 доларів США, 15.06.2013 - 1009,13 доларів США, 15.07.2013- 1009,13 доларів США, 15.08.2013- 1009,13 доларів США, 15 09.2013 - 1009,13 доларів США, 15.10.2013 - 1009,13 доларів США, 15.11.2013 року -1009,13 доларів США, 15.12.2013 - 1009,13 доларів США, 15.01.2014 року - 1009,13 доларів США, 15.02.2014 року -1009,13 доларів США.

Просить суд стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок, 1В, код ЄДРПОУ 35571472) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 730676,32 грн. (сімсот тридцять тисяч шістсот сімдесят шість гривень 32 копійки), трьох процентів річних у сумі 16391,13 грн. Судові витрати покласти на Відповідача.

18.03.2019 року ТОВ «Порше лізинг Україна» в особі свого представника подав відзив на зустрічну позовну заяву в якому зазначив, що до зустрічної позовної заяви не долучено жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували сплату відповідачем на користь позивача грошових коштів у розмірі 725677,39 грн. чи 730676,32 грн. чи 27771,81 дол. США, а твердження про зворотне є безпідставним та не підтверджується матеріалами справи. Позовні вимоги про стягнення 3% річних є цілком безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Крім того вважає, що позивачем за зустрічним позовом було пропущено строк позовної давності, оскільки з моменту отримання об`єкту лізингу він знав про умови договору, йому було відомо про зобов`язання, які він бере на себе відповідно до договору, тому враховуючи, що договір було укладено 05.06.2012 року, а відповідач звернувся до суду у червні 2018 року, є таким, що пропустив строк позовної давності. Просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

24.05.2019 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 було подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, вважає, оскільки договір про фінансовий лізинг є недійсним перебіг трирічного строку позовної давності починають свій перебіг з дати, коли почалося виконання даного договору. В даному випадку початком виконання даного Договору було передання транспортного засобу (легкового автомобіля марки VW модель СС державний номер НОМЕР_5 ) позивачем відповідачу 20.06.2012 року за актом приймання-передачі. Відповідно на дату подання первісного позову позивачем про стягнення ринкової вартості транспортного засобу, що був предметом лізингу, трирічний строк позовної давності сплинув з дати початку виконання договору про фінансовий лізинг.

19.08.2019 року відповідач за первісним позовом надав відзив на уточнену позовну заяву в якому просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог ТОВ «Порше лізинг Україна», відмовити в задоволенні позовних вимог.

19.08.2019 року ОСОБА_1 надав відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

29.08.2019 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» надав заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

До початку судового засідання від представника ТОВ «Порше Лізинг Україна», Здоренко В.Є., надійшла заява в якій позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити та справу розглянути без його участі.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у задоволенні первісних позовних вимог просив відмовити та справу розглянути без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 05.06.2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг № 00005111 від 05.06.2012 року. Відповідно до умов Договору ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало ОСОБА_1 у користування об`єкт лізингу - транспортний засіб типу VW CC 2.0 TSI, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , вартість якого еквівалентна 45600,00 доларам США, а відповідач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно графіку покриття витрат й виплатити лізингові платежі.

04.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. винесено виконавчий напис №1658, яким зобов`язано ОСОБА_1 повернути ТОВ «Порше Лізинг Україна» об`єкт фінансового лізингу.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 р. у справі №175/3692/15-ц позов задоволено. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дніпрогазсервіспромойл» про визнання недійсним договору фінансового лізингу - залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.08.2017 р. у справі №175/3692/ 15-ц рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року - скасовано та у задоволенні позовних вимог TOB «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором фінансового лізингу - відмовлено та визнано недійсним договір фінансового лізингу №00005111 від 05.06.2012 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» та ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.08.2017 р. у справі №175/3692/15-ц в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дніпрогазсервіспромойл» про визнання недійсним договору фінансового лізингу скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дніпрогазсервіспромойл» про визнання недійсним договору фінансового лізингу про визнання недійсним договору фінансового лізингу відмовлено. В іншій частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року залишено без змін. У вказаній постанові Верховний суд вказав, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. Апеляційний суд залишив поза увагою вказані роз`яснення та не звернув уваги на те, що сторони у справі не додержалися вимоги закону про обов`язкове нотаріальне посвідчення вказаного вище договору між ними, що свідчить про його нікчемність, а в судовому порядку нікчемний договір недійсним не визнається, тому вимоги зустрічного позову про визнання договору недійсним задоволенню не підлягають. Водночас, з урахуванням наведених обставин, ТОВ «Порше Лізинг Україна» не позбавлено можливості захистити свої права шляхом звернення до суду з позовом в порядку, передбаченому статтею 1212 ЦК України.

Надаючи правове обґрунтування даним правовідносинам суд виходить з наступних норм права.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його дійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України)застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, що також узгоджується з позицією Верховного Суду України в постанові від 29 березня 2017 року у справі за №6-3104цс16).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався. Крім того, за змістом Глав 82 і 83ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До правовідносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Враховуючи правову природу договору лізингу як договору, який містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, суд вбачає, що двостороння реституція в даному правочині можлива лише шляхом повернення відповідачем об`єкту лізингу, а також повернення позивачем відповідачеві усіх платежів, здійснених ним на виконання даного договору.

Із квитанцій (а.с.184-207 т.) вбачається, що ОСОБА_1 за Договором № 00007540 від 12.06.2012 року були внесені: авансовий платіж 9120,00 доларів США, що еквівалентно 86916,17 грн., а також лізингові платежі у сумі 18651,81 доларів США, за період з 05.06.2012 року по 15.02.2014 року на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» та є відшкодуванням частини вартості об`єкта лізингу, проценти та комісія.

У справі, встановлено, що об`єкт лізингу вибув із володіння ОСОБА_3 з 19.01.2015 року у зв`язку із викраденням, та як вбачається із Заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2019 року, на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» витребувано у ОСОБА_4 спірний автомобіль марки VW CC 2.0 TSI, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 .

Оскільки об`єкт лізингу було витребувано на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», отже його повернення вже відбулося, а вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування автомобілем, по суті обґрунтовані наявністю між сторонами у справі договірних зобов`язань на підставі нікчемного договору, а нікчемний договір не породжує для його сторін прав і наслідків по виконанню такого договору.

Крім того, вимогами ч.1 ст. 216 ЦК України не визначено обов`язку особи, яка прийняла певне майно на виконання нікчемного договору, відшкодувати плату за користування майном. Тому суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

З приводу зустрічних позовних вимог суд встановив наступне.

В якості лізингових платежів ОСОБА_3 сплачено ТОВ «Порше Лізинг Україна» частину вартості об`єкта лізингу, що слідує із квитанцій, а саме авансовий платіж 9120,00 доларів США, що еквівалентно 86916,17 грн., а також лізингові платежі у сумі 18651,81 доларів США, за період з 05.06.2012 року по 15.02.2014 року на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», реституція щодо яких не відбувалася.

Двостороння реституція є загальним наслідком недійсності правочину, який настає незалежно від наявності вини сторін правочину у тому, що правочин є недійсним.

У відповідності до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними», реституція, як спосіб захисту цивільного права, частина 1 статті 216 Цивільного Кодексу, застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного Кодексу України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного Кодексу України).

Частина 3 ст. 1212 Цивільного Кодексу України закріплює, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1214 Цивільного Кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відтак, не повернення ОСОБА_3 коштів сплачених ним за договором лізингу, створює суттєвий дисбаланс у правах та інтересах сторін нікчемного договору і за своєю суттю не є наміром на приведення сторін у первісний стан.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 має право на повернення йому грошових коштів, сплачених на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», в розмірі 730676,32 грн.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 Цивільного Кодексу України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів (Постанова Верховного Суду України від 2 березня 2016року у справі № 6-2491цс15).

ОСОБА_3 письмово звертався до ТОВ «Порше Лізинг Україна» 08 серпня 2017 року з заявою про повернення йому грошових коштів (а.с.208-210 том І). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, адресат отримав заяву з вимогою повернення грошових коштів - 11.08.2017 р. (а.с.212 том І), отже ТОВ безпідставно зберігає грошові кошти, що належать ОСОБА_3 .

Таким чином, суд вважає, що обґрунтованим стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_3 3% річних за період з 01.09.2017 року по 01.06.2018 року в сумі 623 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 16391,13 грн.

З огляду на викладене, суд вважає зустрічні позовні вимоги таким, що підлягають задоволенню.

З огляду на ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог, а інші судові витрати у разі відмови у позові - на позивача, враховуючи вищевикладене понесені судові витрати ТОВ «Порше Лізинг Україна» відшкодуванню не підлягають, а судові витрати ОСОБА_3 у розмірі 7470,68 грн. підлягають стягненню на його користь з ТОВ «Порше Лізинг Україна».

Враховуючи вищевикладене, на підставіст.ст.16,215,216,1212Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину.

Вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про застосування наслідків недійсності правочину задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок, 1В, код ЄДРПОУ 35571472) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 730676,32 грн. (сімсот тридцять тисяч шістсот сімдесят шість гривень 32 копійки), трьох процентів річних у сумі 16391,13 грн. та витрати по сплаті судового збору 7470,68 грн.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Новік