Рішення № 92149948, 06.10.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №466/2720/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.

з участю:

секретаря судового засідання Цюпака В.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Львівське обласне управління (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернулася з позовом до АТ «Ощадбанк», у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.09.2020, просила визнати протиправним та скасувати наказ №203-к від 18.03.2020 про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити на роботі на посаді старшого контролера-касира ТВБВ №10013/019 філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є незаконним у зв`язку із допущеними зі сторони роботодавця порушеннями у процедурі звільнення: неправильно проведено порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці працівників, посада яких скорочується, не запропоновано іншої вакантної посади на день звільнення, не ознайомлено з наказом про звільнення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 липня 2020 року вказану справу було скеровано на розгляд Галицького районного суду м. Львова за підсудністю.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 27.08.2020 р. прийнято до свого провадження та призначити до розгляду справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Львівське обласне управління про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. /а.с.156/.

В судовому засіданні позивач та її представник дали пояснення, аналогічні змісту позовної заяви та відповіді на відзив, просили позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, надав пояснення, аналогічні змісту відзиву та заперечення у справі, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази та заяви сторін по суті справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд встановив, що 16.04.2014 між сторонами у справі виникли трудові відносини.

04.11.2016 ОСОБА_3 відповідно до наказу №2560-к переведена на посаду старшого контролера-касира ТВБВ №10013/019 філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк». З 13.03.2020 відповідно до наказу начальника філії №1520-к від 26.12.2019 запроваджувалося скорочення штату працівників філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк, згідно якого в ТВБВ №10013/019, яке знаходиться у структурі зазначеної філії, підлягала скороченню 1 штатна одиниця старшого контролера-касира. 13.01.2020 з наказом ознайомлено під підпис старших контролерів-касирів ТВБВ №10013/019 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Трудові відносини працівників, зокрема щодо підстав їх виникнення, зміни та припинення, врегульовано Кодексом законів про працю України.

Згідно п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору єрозірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадкахзмін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. визначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Отже, у процедурі припинення трудових відносин з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці на стороні роботодавця виникають обов`язки персонально попередити працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, одночасно з попередженням про звільнення запропонувати іншу роботу, врахувати переважне право на залишення на роботі, в день звільнення видати належно оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення з роботи та провести повний розрахунок, а на стороні працівника виникає право погодитись на переведення на іншу роботу, яку пропонує роботодавець, а також підлягає визначенню наявність у працівника переважного права залишення на роботі.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 07.08.2019 по справі №442/61/16, при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Письмовими попередженнями від 11.01.2020 №111.13-19/1653 та №111.13-19/1654 стверджується, що старших контролерів-касирів ТВБВ №10013/019 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 попереджено про скорочення посади з 13.03.2020 під особистий підпис працівників.

Одночасно, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 запропоновано 8 вакантних посад станом на 11.01.2020: старшого контролера-касира в ТВБВ №10013/0240 (м.Львів), ТВБВ №10013/074 (м.Львів), ТВБВ №10013/0299 (м.Львів), ТВБВ №10013/0332 (м.Львів), ТВБВ №10013/0344 (м.Львів), ТВБВ №10013/068 (с.Червоне, Золочівського р-ну), ТВБВ №10013/0303 (м.Львів), ТВБВ №10013/0174 (м.Ходорів, Жидачівського р-ну), однак ОСОБА_3 та ОСОБА_8 від переведення відмовилися.

Наказом начальника філії №1078-квід 27.09.2019 створено постійно-діючу спеціальну комісію з розгляду питань щодо скорочення штату працівників філії. Із витягу з протоколу засідання цієї комісії від 15.01.2020 вбачається, що зазначена комісія здійснювала порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації працівників ТВБВ №10013/019 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Зокрема встановлено, що ОСОБА_8 одержала диплом магістра і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Банківська справа», має досвід роботи на керівній посаді з 2013 по 2016 роки, а ОСОБА_3 одержала диплом молодшого спеціаліста і здобула кваліфікацію бухгалтера. Даних про заохочення та стягнення не зазначено. Враховувалися характеристики, надані керівниками ТВБВ №10013/018 та №10013/019. Щодо продуктивності праці, враховувалися кількісні показники виконання трудових обов`язків. За результатами порівняльного аналізу рекомендовано начальнику філії надати перевагу залишення на роботі ОСОБА_8 , та звільнити за скороченням штату працівників ОСОБА_3 .

Судом враховано непогодження представника позивача про те, що на його думку при визначенні переважного права залишення на роботі доцільно було проводити порівняльний аналіз продуктивності за більш ранні періоди роботи і щодо інших напрямків роботи, однак будь-якого доказу щодо спростування більш високої кваліфікації і продуктивності праці ОСОБА_8 суду не було надано.

Письмовим повідомленням від 26.02.2020 №111.13-19/1671 стверджується, що старшому контролеру-касиру ТВБВ №10013/019 ОСОБА_3 запропоновано станом на 26.02.2020, 8 вакантних посад старшого контролера-касира в ТВБВ №10013/076 (м.Львів), ТВБВ №10013/074 (м.Львів), ТВБВ №10013/0126 (м.Пустомити Львівської обл.), ТВБВ №10013/0128 (м.Пустомити Львівської обл.), ТВБВ №10013/014 (м.Трускавець Львівської обл.), ТВБВ №10013/0138 (м.Червоноград Львівської обл.), ТВБВ №10013/0344 (м.Львів), ТВБВ №10013/0343 (м.Львів), та 1 посаду економіста 1 категорії (хол-менеджер) ТВБВ №10013/0227 (м.Львів), однак ОСОБА_3 від переведення відмовилася.

Письмовим повідомленням від 18.03.2020 №111.13-19/1674 стверджується, що у день звільнення позивачки їй додатково запропоновано 4 вакантні посади станом на 18.03.2020: старшого контролера касира в ТВБВ №10013/0179 (м.Сколе Львівської обл.), ТВБВ №10013/0292 (м.Львів), ТВБВ №10013/0317 (м.Львів), ТВБ №10013/066 (м.Золочів Львівської обл.).

18.03.2020 комісією у складі керуючого ТВБВ№10013/018 Шах А.М., завідувача сектору роздрібного бізнесу Демків Т.М., завідувача сектору касових операцій ОСОБА_6 , завідувача ТВБВ №10013/019 Мілько Л.І. складено акт про доведення до ОСОБА_3 повідомлення від 18.03.2020 №111.13-19/1674, ОСОБА_3 прочитала повідомлення, однак про згоду чи відмову від запропонованих посад не повідомила.

Наказом №203-к від 18.03.2020 звільнено ОСОБА_3 з посади старшого контролера-касира ТВБВ №10013/019 філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» у зв`язку з скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.

18.03.2020 комісією у складі керуючого ТВБВ№10013/018 ОСОБА_4 , завідувача сектору роздрібного бізнесу ОСОБА_5 , завідувача сектору касових операцій ОСОБА_6 , завідувача ТВБВ №10013/019 Мілько Л.І. складено акт про відмову ОСОБА_3 від підпису про ознайомлення із наказом про звільнення, який їй було надано. Наказ про звільнення зачитано вголос керуючим ТВБВ №10013/018 ОСОБА_4 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 показали, що обставини, які викладені в складених за їх участю актах від 18.03.2020, відповідають дійсності.

У судовому засіданні встановлено, що 18.03.2020 на поштову адресу ОСОБА_3 направлено лист №111.13-19/18 від 18.03.2020, яким ОСОБА_3 запрошувалася для одержання трудової книжки, та додатково їй надіслано копію наказу про звільнення та розрахунковий лист.

Непогодження у позивача щодо правильності розрахунку при звільненні не виникало.

Згідно долучених відповідачем витягів із штатного розпису філії станом на 11.01.2020 значилося 487 штатних одиниць старшого контролера-касира, та станом на 19.03.2020 – 475 штатних одиниць, отже загальне число скорочення по філії становило 12 штатних одиниць старшого контролера-касира.

Аналізуючи встановлені обставини, які підтверджуються зібраними у справі доказами, суд приходить до висновку про наявність у роботодавця скорочення штату працівників, в процесі якого роботодавцем додержано обов`язку персонально попередити ОСОБА_3 про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, запропонувати іншу роботу, врахувати переважне право працівників на залишення на роботі, в день звільнення видати належно оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення з роботи та провести повний розрахунок.

Натомість позивач ОСОБА_3 , будучи завчасно за 2 місяці попередженою про скорочення посади, яку вона обіймала, не надала згоди на переведення на будь-яку з вакантних посад, за її вибором, які існували з 11.01.2020 по 18.03.2020 та тричі їй пропонувалися, у зв`язку з чим і була звільнена з роботи за скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу при винесенні рішення про поновлення на роботі.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом не встановлено порушення процедури звільнення позивача ОСОБА_3 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, отже позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень також не підлягають задоволенню.

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові – на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, ст.23 ЦК України, ст.ст. 36, 40, 42, 47, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Львівське обласне управління (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2020 р.

Суддя Романюк В.Ф.