Ухвала суду № 92149323, 01.10.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4780/20

Провадження № 1-кп/333/604/20

УХВАЛА

01 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Холода Р.С., за участю: секретаря судового засідання Єрохіної А.Б., прокурора Ляленко О.Л., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника Дерев`янко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020 року до суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

01.10.2020 року у підготовче судове засідання потерпілий ОСОБА_2 не з`явився, судова повістка на його ім`я повернулася до суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи, що фактично потерпілий не був належним чином повідомлений про місце та дату проведення підготовчого судового засідання, від нього не поступала заява щодо проведення підготовчого судового засідання без його участі, суд прийняв рішення про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні з метою повторного виклику потерпілого.

Водночас, прокурор звернулась до суду із письмовим клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, враховуючи, що строк запобіжного заходу спливає 06.10.2020 року.

При цьому прокурор зазначила, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, підтверджується допитом потерпілого, свідків, речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження. ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за яке передбачена відповідальність до 6 років позбавлення волі. На її думку існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- переховування від суду, так як йому загрожує покарання у виді позбавлення волі, крім того ОСОБА_1 фактично був оголошений у розшук Берегівським ВП ГУНП в Закарпатській області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України;

- незаконно впливати на потерпілого та свідків, так як ОСОБА_1 стали відомі анкетні дані вказаних учасників кримінального провадження під час досудового розслідування і у разі застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у обвинуваченого з`явиться можливість шляхом погроз або іншим засобами здійснювати вплив та залякування потерпілого та свідків;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, що вказує на існування загрози у вчиненні інших корисливих кримінальних правопорушень.

Враховуючи вказані обставини, прокурор вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_1 застосувати неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Дерев`янко І.О. заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_1 зазначив, що у нього відсутні наміри переховуватися від суду, скоювати нові злочини та будь-яким чином впливати на кримінальне провадження. Він має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 ., де мешкає з його рідною сестрою та трьома дітьми останньої. Зареєстрований він в батьківській хаті у с. Общє, Оріхівського району, Запорізької області, але там не проживає, так як будинок фактично вже не придатний для проживання. Останній раз він був судимий у 2014 році. Звільнився у вересні 2016 року по відбуттю покарання і для себе зробив певні висновки щодо правильного способу життя, без вчинення протиправних проступків. Тому, разом із своїми друзями організував мале підприємство по обтяжці меблів, але воно ще не було зареєстровано, тому дійсно офіційних прибутків у нього не було, але щомісячно він отримував певний дохід. Крім того, він має хронічне захворювання остеомієліт, але у медичній частині йому надають медичного допомогу із лікуванням цієї хвороби. Стосовно розшуку: дійсно відносно нього мається кримінальне провадження за ч.2 ст.190 КК України, але у справі є угода про примирення з потерпілим. У визначений Берегівським районним судом Закарпатської області час він не зміг прибути через нестачу грошових коштів, тому його і об`явили у розшук, хоча він не від кого не ховався. Тому, вважає, що відсутні будь-які ризики і просить суд застосувати запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

Захисник Дерев`янко І.О. зазначила, що прокурором не доведено, що ОСОБА_1 буде переховуватися від суду та наявність того факту, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належні поведінку обвинуваченого. У обвинуваченого маються міцні соціальні зв`язки: має постійне місце мешкання, неофіційно, але працював. Наявність у обвинуваченого роботи, хоча і неофіційної, свідчить про те, що у ОСОБА_1 відсутній ризик вчинення нових злочинів, тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого домашній арешт у певний період чи цілодобовий.

Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.

Частиною 3 ст.315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23.11.2017 року у справі № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.

У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що 11.08.2020 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід - тримання під вартою по 06.10.2020 року з альтернативним запобіжним заходом - заставою у розмірі 38 420 грн.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 міг вчинити злочин, вказаний в обвинувальному акті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість та обвинуваченого (раніше двічі судимий, перебуває у розшуку, обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має хронічне захворювання), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв`язки (не одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, які є різними за адресами, відсутність жодної особи на утриманні).

При вирішенні питання про доцільність застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховується також і тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 4 до 6 років позбавлення волі).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За змістом обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тому у суду є певні переконання, що ризик продовження злочинної діяльності є очевидним та таким, що може справдитися із великим ступенем вірогідності. Такі висновки ґрунтуються, у тому числі, і на відомостях щодо відсутності офіційного та постійного місця роботи обвинуваченого, та, як наслідок, відсутності законних джерел доходу.

Факт перебування ОСОБА_1 у розшуку також, на думку суду, свідчить про високий ступінь вірогідності переховування останнього від суду.

Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів кримінального провадження, на думку суду, відносно обвинуваченого існують ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, можливість вчинити інший злочин. Вважаю, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків не доведений прокурором у судовому засіданні.

Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, приймає рішення про задоволення клопотання прокурора та застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас, під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , суд розглянув можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що законодавець передбачив в ч.4 ст.183 КПК України, право, а не обов`язок суду не визначати розмір застави, з урахуванням конкретних обставини даного кримінального провадження (встановлення судом лише двох ризиків, застосування застави як альтернативного запобіжного заходу під час досудового розслідування), вважаю за можливе визначити альтернативний запобіжний захід, а саме - заставу, виходячи із вимог ч.2 ст.182 КПК України.

З урахуванням розміру застави, який вже визначався слідчим суддею, з метою не погіршення становища обвинуваченого, вважаю за можливе залишити розмір застави у сумі 38 402 грн.

У разі внесення вказаної застави на обвинуваченого ОСОБА_1 покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 182, 183, 331, 372, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його в ДП «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 30.11.2020 року (включно).

ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 38 402 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) грн.

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_1 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаним суддею;

- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

- повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого, а також надіслати начальнику ДП «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Повний текст складено 01.10.2020 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод