Рішення № 92144396, 02.10.2020, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/121/20

Провадження № 2/135/140/20

РІШЕННЯ

іменем України

02.10.2020 м. Ладижин Вінницької області

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Басараб О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" в інтересах якого діє Радченко Вікторія Юріївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. Позиція позивача.

29 січня 2020 року представник позивача ТОВ "АТ КБ «Вердикт Капітал» Радченко В.Ю. звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 283 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивачем вказано, що 20.06.2014 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500948284 на суму 11 006 грн 11 коп. зі сплатою 15.99% річних.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості за вказаним договором кредиту.

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста» право вимоги заборгованості за вказаним договором кредиту.

16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги заборгованості за вказаним договором кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Однак, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого станом на 23.12.2019 утворилась заборгованість в сумі 28 264 грн 74 коп., з яких: 11 006 грн 11 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 8 386 грн 25 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором на дату відступлення права вимоги; 1 672 грн 38 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 7 200 грн 00 коп. - заборгованість по пені і штрафам.

З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, отриманих на підставі кредитного договору №500948284 від 20.06.2014, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних згідно з вимогами ст. 625 ЦПК України.

Таким чином загальний розмір заборгованості за кредитним договором із врахуванням інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 23.12.2019 відповідно до розрахунку заборгованості становить 36 283 грн 00 коп., з яких: 991 грн 43 коп. нараховані 3% річних; 3 256 грн 71 коп. - втрати від інфляції; 3 770 грн 12 коп. - подвійна облікова ставка НБУ; 11 006 грн 11 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 8 386 грн 25 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1 672 грн 38 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 7 200 грн 00 коп. - заборгованість по пені і штрафам.

Вказану суму заборгованості в сумі 36 283 грн 00 коп., а також судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 102 грн та витрати на надання правничої допомоги в сумі 20 000 грн позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

2. Позиція відповідача.

19.03.2020 відповідач ОСОБА_1 подала на адресу суд відзив, в якому позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні за недоведеністю позовних вимог, застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача та стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат згідно з поданим розрахунком.

На обґрунтування своєї позиції зазначила , що в документах, які надані позивачем суду не передбачене право на переуступку боргу. Так, в позовній заяві не зазначене жодних правових підстав, на яких здійснювалась переуступка права вимоги. Поряд з чим зазначає, що строк дії та виконання кредитного договору закінчився 23.06.2017 згідно з додатком № 1 "Графіка погашення заборгованості". Але враховуючи те, що жодного платежу на виконання кредитного Договору № 500948284 від 20.06.2014 нею не здійснювалось, вважає, що строк дії договору закінчився 20.06.2014 без початку його виконання. Кредитор знав про порушення свого права ще в 2014 та в межах строку позовної давності жодного разу не звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Також, відповідачу жодного разу не було надіслано будь-яких претензій по невиконанню умов Договору.

Відповідач звертає суду на те, що до позову доданий Договір про внесення змін. Вважає, що він є неналежним доказом, тому що не має юридичної сили без зазначення дати укладення та без визначення повноважень особи, яка підписала Договір про зміни. З таких причин без зазначення суттєвих умов Договору кредитор взагалі не мав права укладати будь-який Договір про зміни умов Договору. Цей Договір про зміни перейшов до позивача, який незаконно на нього посилається в позовній заяві При зверненні до суду з цивільним позовом позивач зазначив про те, що 16 січня 2019 року між ТОВ "ФК "ВЕСТА" та ТОВ ""Вердикт Капітан" було укладено Договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ "ФК"ВЕСТА" відступаю ТОВ "Вердикт Капітал", а ТОВ "вердикт Капітан" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500948284 від 20.06.2014, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та боржником.

Жодних повідомлень про відступлення права вимоги за кредитним договором вона не отримувала. Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитору зобов`язані повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язані. Отже, для правильного вирішення справи має значення не лише факт передачі права вимоги від клієнта факторові, а й обсяг цих вимог, і докази на їх підтвердження. До моменту належного повідомлення її про заміну кредиторів за укладеним відповідачем кредитним договором № 500948284 від 20.06.2014 та надання їй належних та достовірних доказів переходу до нового кредитора права у зобов`язані, відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України, вона має повне право не виконувати свого обов`язку новому Кредиторові. Позивачем не надано суду повноважень осіб, які укладали Договори Факторингу, тобто уповноважену особу ТОВ "Кредитні ініціативи", ТОВ "Фінансова компанія "Веста" та ТОВ "Вердикт Капітал".

Отже, позивачем не надано суду належних доказів набуття позивачем (Новим Кредитором) права вимоги за Кредитним договором № 500948284 від 20.06.2014.

Звертає увагу суду на те, що нею не було проведено жодного платежу по кредитному договору №500948284 від 20.06.2014. Окрім зазначеного вище, вважає необхідним звернути увагу суду на те, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази передачі з боку позивача ТОВ "Вердикт Капітал " до ТОВ "Фінансова компанія "Веста" будь-яких грошових коштів в якості купівельної ціни за Договором відступлення прав вимоги від 16.01.2019, що разом із належним оформленням Реєстру Позичальників, є обов`язковою умовою набуття чинності зазначеним Договором, а саме, відповідно до п.п. 4.1; 4.2; 4.3 Договору.

Відсутність зазначеної інформації та доказів підтверджує недоведеність позовних вимог позивача та позбавляє позивача права звернення до суду із вимогою щодо стягнення з неї будь-яких сум заборгованості за Договором №500948284 від 20.06.2014.

Щодо вимоги позивача про стягнення 20 000 грн вартості правової допомоги, вважає, що вона нічим не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, відповідач ОСОБА_1 просить відмовити позивачу ТОВ "Вердикт Капітал" в задоволенні позовних вимог про стягнення 36 283 грн 00 коп. - заборгованості по кредитному Договору №500948284 від 20.06.2014 , 2 102 грн 00 коп. - судового збору, 20 000 грн - за правову допомогу на користь позивача в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

19.03.2020 відповідач ОСОБА_1 подала на адресу суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Зазначає, що строк дії та виконання кредитного договору закінчився 23.06.2017. Але враховуючи те, що жодного платежу на виконання кредитного договору нею не здійснювалося, вважає, що строк дії договору закінчився 20.06.2014 без початку його виконання. Кредитор знав про порушення свого права ще у 2014 році та в межах строку позовної давності жодного разу не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач звернувся до суду 20.01.2020, майже через шість років з дня укладення договору №500948284 від 20.06.2014.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача Радченко В.Ю. зазначила, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення судом.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явились. Подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити в порядку письмового провадження без участі сторін у зв`язку з тим, що установлено карантин. Разом з тим, звертає увагу суду на безпідставну вимогу позивача - ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення з неї витрат на правову допомогу. В наданих позивачем до позовної заяви бухгалтерських документах немає конкретної абонентської оплати витрат по даній цивільній справі № 135/121/20. Розрахунок витрат на правову допомогу виготовлений позивачем формально без зазначення конкретних дат коли надавалася така правова допомога. Також зазначає, що представник ТОВ «Вердикт Капітал» Радченко В.Ю. взагалі не приймає участі в судових засіданнях, тому сума витрат на правову допомогу за участь в судових засіданнях зазначена безпідставно.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч. 3 ст. 211 ЦПК України право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.247 ЦПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази й письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно з Кредитним договором № 500948284 від 20.06.2014 Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» надало кредит ОСОБА_1 в сумі 11 006 грн 11 коп. з процентною ставкою за користування кредитом 15.99%. Дата остаточного повернення кредиту - 23.06.2017. Всі відносини між Позичальником та Банком, що виникають на підставі цього договору врегульовані Розділом 2 «Загальними умовами рефінансування кредитної картки ПАТ «Альфа-Банк», які є невід`ємною частиною цього Договору та визначають інші істотні умови цього Договору. Підписання цього Договору Позичальник підтверджує, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та іншим (а.с. 12-17).

У витягу з договору факторингу № 1 від 21.06.2016 вказано, що ПАТ «Альфа-Банк» відступило свої права грошової вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», а останнє його набуло ( а.с.26).

За договором факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» домовились про відступлення прав вимоги, відповідно ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500948284 від 20.06.2014 ( а.с. 27-37).

За договором відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500948284 від 20.06.2014, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та Боржником (а.с. 38-47).

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 25) станом на 23.12.2019 включно, сума заборгованості ОСОБА_1 становить 28 264 грн 74 коп. та складається з:

- 11 006 грн 11 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту);

- 8 386 грн 25 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором на дату відступлення права вимоги;

- 1 672 грн 38 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості);

- 7 200 грн 00 коп. - заборгованість по пені і штрафам.

Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом (а.с.21-24, 25) станом на 23.12.2019, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 36 283 грн 00 коп., з яких:

- 991 грн 43 коп. нараховані 3% річних;

- 3 256 грн 71 коп. - втрати від інфляції;

- 3 770 грн 12 коп. - подвійна облікова ставка НБУ;

- 11 006 грн 11 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту);

- 8 386 грн 25 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги;

- 1 672 грн 38 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості);

- 7 200 грн 00 коп. - заборгованість по пені і штрафам.

IV. Оцінка суду.

Перевіривши всі надані позивачем копії договорів та витягів з договорів, а також розрахунки заборгованості, судом встановлено, що згідно витягу з договору факторингу № 1 від 21.06.2016 неможливо встановити за якими конкретно кредитними договорами передано права грошової вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи». Також немає можливості визначити, чи має фактор право наступного відступлення прав вимоги за кредитними договорами, переданими йому за договором факторингу (а.с.26).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1083 ЦК України, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлене договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК України.

Надалі, а саме 26.12.2018 ТОВ «Кредитні ініціативи» укладають договір факторингу з ТОВ «ФК «ВЕСТА», за яким за плату останній отримує право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку 1-1, який позивачем не додано до матеріалів справи, що позбавляє суд можливості встановити, чи були права вимоги за кредитним договором № 500948284 від 20.06.2014, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , предметом договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018.

Положеннями п.2.3 розділу 2 Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 сторони визначили, що право вимоги вважається відступленим з дати повної (остаточної) оплати Фактором (ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА») ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. договору ( а.с.28).

До суду позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» повної (остаточної) оплати ціни прав вимоги за вказаним вище договором факторингу, тому немає можливості встановити момент набуття цим товариством прав вимоги за кредитними договорами, які були відступлені за договором факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018.

Положеннями п.2.3 розділу 2 Договору від 16.01.2019 за № 16-01/19/1, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та позивачем, відступлення прав вимоги сторони визначили, що право вимоги вважається відступленим з дати підписання договору, але не раніше дати здійснення повної оплати позивачем ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього Договору (а.с.39).

У зв`язку з ненаданням позивачем доказів на підтвердження здійснення повної оплати ціни прав вимоги за вказаним вище договором, суд позбавлений можливості встановити момент набуття позивачем прав вимоги за кредитними договорами, які були відступлені за договором відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019.

Набуття позивачем прав кредитора за кредитним договором № 500948284 від 20.06.2014, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем, як вказує позивач, здійснено за договором відступлення прав вимоги, який за своєю правовою природою є договором цесії, а не за договором факторингу, що є порушенням вимог ст. 1083 глави 73 «Факторинг» ЦК України.

За ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, в ст. 81 ЦПК України зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У ст. 77 ЦПК України вказано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Обґрунтуванням вимог заборгованості ОСОБА_1 за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 11 006 грн 11 коп., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги в розмірі 8 386 грн 25 коп., розміру пені у сумі 7 200 грн, позивач обґрунтовує виключно договорами відступлення прав вимог та розрахунком заборгованості, які у свою чергу не містять інформації про нарахування саме такої суми, її складових, даних про внесення відповідачем платежів та строку розрахунку заборгованості, а фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, ТОВ «Вердикт Капітал» не надало суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки , та інше), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно з п.п. 2.3 п. 2 Розділу 1 «Базові умови кредитування» Кредитного договору, дата остаточного повернення Кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків є 23.06.2017.

Вимоги щодо стягнення суми заборгованості за процентами за користування кредитом обмежуються датою їх нарахування, а саме 23.06.2017.

Відповідно до умов кредитного договору, долученого позивачем до позову як доказу позовних вимог, банк припиняє нарахування процентів з 23.06.2017.

Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору, з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку заборгованості в сумі 1 672 грн 38 коп. не підлягають задоволенню.

Разом з тим, відсутність у позивача права нарахування відсотків (процентів) за користування кредитом вбачається з умов п.п.2.1 Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018.

Так, згідно з цим договором, його предметом є право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісії, неустойки, що передбачені умовами Основного договору.

До позивача не перейшло право нарахування відсотків та пені, як виду неустойки, згідно з умовами кредитного (основного) договору.

У зв`язку з викладеним вище, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками відповідно до Кредитного договору в сумі 1 672 грн 38 коп., а також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 7 200 грн не підлягають задоволенню, оскільки такі права не передавалися позивачеві, як новому кредитору за договором відступлення прав вимоги.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, зокрема інфляційних втрат та 3% річних, останнім здійснено розрахунок заборгованості виходячи з суми заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 11 006 грн 11 коп., однак не доведено факту наявності заборгованості відповідача за кредитним договором саме в такому розмірі, про який зазначається вище.

У зв`язку із недоведеністю, а саме відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором в розмір 11 006 грн 11 коп., а також наявності у позивача прав кредитора за кредитним договором, позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних є такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні всіх позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про пропущення позивачем ТОВ «Вердикт Капітал» строків позовної давності суд констатує наступне.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

IV. Розподіл судових витрат.

В порядку ст. 141 ЦПК України здійснити розподіл судових витрат.

Оскільки в задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

За ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Для підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, йому необхідно: укласти у письмовій формі договір; включити до договору умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення відповідної судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо); включити до договору посилання на реквізити або сторін судової справи, у якій надається правнича допомога; детально фіксувати послуги, які надаються у рамках ведення відповідної судової справи, їх обсяг (витрачений час) та вартість (якщо окремі послуги мають різну вартість); детально фіксувати витрати, які понесені адвокатом у зв`язку із наданням послуг щодо ведення відповідної судової справи (витрати на відрядження, нотаріальні послуги, переклад документів тощо); належно оформляти та зберігати документи, що підтверджують такі витрати; належним чином оформляти платіжні документи під час здійснення оплати послуг адвоката.

Адвокатом Клименко І.Ф. надано суду акт виконаних робіт згідно Договору № 3/ц від 06.03.2020 про надання правничої допомоги, де зазначено розцінки її послуг, а саме: ознайомлення з матеріалами позовної заяви та доданими до неї доказами, опрацювання законодавчої бази, консультування замовника щодо предмету спору, визначення правової позиції у справі - 6000,00 грн, складання процесуальних документів (відзиву на позовну заяву, заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності, клопотання про витребування доказів - 9000,00 грн (а.с. 90). Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3 від 06.03.2020 адвокат надав квитанцію на суму виконаних робіт - 15 0000 грн (а.с.89).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд вважає, що заявлена адвокатом Клименко І.Ф. сума гонорару за надану правову допомогу не є співмірною з вимогами ст. 137 ЦПК України та не відповідає складності цієї справи. Тому потрібно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: 04053 м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 4 000 грн 00 (чотири тисячі), - достатній для виконання перелічених у наданих представником відповідача доказах про надання ним послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: 04053 м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 4 000 грн (чотири тисячі гривень) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Суддя