Вирок № 92142642, 24.09.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23400/20

Провадження №1-кп/761/2603/2020

В И Р О К

іменем України

24 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Голуб О.А.

за участі:

секретаря судових засідань Куліковської А.С.

прокурора Дєєва О.В.

захисника Олійника В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду кримінальне провадження відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100005594 від 23.07.2020, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Обер, Хабаровської області, Російської Федерації, громадянина України, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 22.07.2004 вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. за ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 680 грн.

2) 31.08.2004 вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. за ч. 1 ст. 185; ч. 2 ст. 289 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки;

3) 09.02.2006 вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185, 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

4) 04.08.2011 вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. за ст. 391, 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці;

5) 18.04.2013 вироком Оболонського районного суду м. Києва, за ч. 1 ст. 187 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільнений по відбуттю строку покарання в 2018 році;

6) 03.10.2013 вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. за ч. 2 ст. 289, ч.4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, з конфіскацією майна, звільненого по відбуттю строку покарання 30.07.2018,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

23.07.2020 о 15 год. 20 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні супермакету «Сільпо», розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 24, помітив ОСОБА_2 , яка тримала поряд з собою візок для покупок в якому знаходилася сумка з її особистими речами. В цей час, у ОСОБА_1 виник умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме сумки з особистими речами, що належить ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, 23.07.2020 о 15 год. 20 хв., ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 , та розуміючи, що його дії несуть таємний для оточуючих характер, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, таємно, повторно викрав чуже майно, а саме: сумку ОСОБА_2 марки «Alex Rai», вартістю 150 (сто п`ятдесят) гривень 00 копійок, в якій знаходилися мобільний телефон «Samsung» моделі «А50», вартістю 6125 (шість тисяч сто двадцять п`ять) гривень 16 копійок; мобільний телефон марки «Huawei», вартістю 325 (триста двадцять п`ять) гривень 00 копійок; грошовими коштами в розмірі 1820 гривень 10 копійок, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

А всього, ОСОБА_1 повторно таємно викрав майно, що належить ОСОБА_2 на загальну суму 8420 (вісім тисяч чотириста двадцять) грн. 26 коп.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України, відповідно до вимог ст.337 КПК України.

Обвинувачений допитаний у суді, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.185 КК України, винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за висунутим обвинуваченням визнав себе повністю, щиро розкаявся, детально розповів про обставини вчинення інкримінованого йому злочину.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 дав показання про те, що він, перебуваючи в приміщенні супермакету «Сільпо» по проспекту Перемоги, 24, у м. Києві, побачив рюкзак у потерпілої ОСОБА_2. на візку для покупок. У момент, як потерпіла відволіклась він, взяв сумку-рюкзак чорного кольору, що належав останній та направився до виходу з магазину, де у подальшому був зупинений охоронцями, які викликали працівників поліції. Після прибуття працівників поліції, викрадене було у нього вилучене та оглянуто, в ході чого він бачив, що у рюкзаку знаходились: мобільний телефон Samsung a 50, мобільний телефон Hyawey, грошові кошти в розмірі 1820 грн. 10 коп., документи видані на ім`я ОСОБА_4 . Вартість речей не оспорював, шкодує про вчинене, щиро кається.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів у даному кримінальному провадженню по фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини розміру шкоди, за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, судовим розглядом встановлено винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за вчинення якого він підлягає покаранню.

Дії ОСОБА_1 , суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Доводи захисника, що дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, у зв`язку із тим, що він з викраденим не залишив меж магазину, не заслуговують на увагу, оскільки обвинуваченим було викрадено майно потерпілої, а не власність магазину «Сільпо», та обвинувачений мав реальну можливість розпорядитись викраденим у приміщенні магазину, зокрема, приховати викрадене серед товарів, тощо, у зв`язку із чим, вказаний злочин є закінченим.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, характеризуючі дані про його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.

Так, ОСОБА_1 , раніше неодноразово судимий, має непогашені в установленому законом порядку судимості, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, вчинений ним злочин, відповідно до ст.12 КК України в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018, є нетяжким злочином, він має місце реєстрації на тимчасово окупованій РФ території АР Крим, проживає зі слів у м.Києві в квартирі, що належить його цивільній дружині, офіційно в шлюбі не перебуває, має незадовільний стан здоров`я, у зв`язку з наявністю тяжкого захворювання.

При цьому, в якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає за можливе врахувати його щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення наведені вище, факт повернення викраденого потерпілій, дані про особу обвинуваченого, його незадовільний стан здоров`я та ставлення до вчиненого, наявність пом`якшуючої обставини, суд, реалізуючи принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне, призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі на певний строк в мінімальних межах передбачених санкцією цієї статті.

Саме таке покарання на переконання суду буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, призначеним відповідно до загальних засад, визначених ст. 65 КК України.

Суд, не призначає інші більш м?які покарання, передбачені санкцією кримінального правопорушення винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_1 , оскільки останній, маючи непогашені судимості, знову вчинив корисливий злочин, що свідчить, що покарання у виді арешту та обмеження волі не буде відповідати принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання та у даному випадку не відповідатимуть меті покарання.

Також, з наведених вище підстав, суд не вбачає можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

З метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним чинності, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту його затримання, тобто з 23 липня 2020 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні витрати пов`язані із залученням експерта в сумі 230 грн.

Речові докази: сумку чорного кольору, мобільний телефон Samsung a 50, мобільний телефон Hyawey, грошові кошти в розмірі 1820 грн. 10 коп., документи видані на ім`я ОСОБА_4 - передати у розпорядження потерпілої ОСОБА_4 .

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя