Рішення № 92142293, 24.09.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23521/19

пр. № 2/759/2287/20

24 вересня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О. .

за участю секретаря судових засідань Грень О.О.

представників позивача Телецького Т.А., Вах М.А.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1-а) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, інфляційних втрат 3% річних за фактичне користування послугами,

В С Т А Н О В И В:

Представник ПрАТ СП «Партнер» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 12 600,00 грн., суму інфляційних втрат у розмірі - 1075,11 грн.; 3% річних у розмірі 378,00 грн., судовий збір у розмірі 1921,00 грн. та суму сплаченої правової допомоги у сумі 4500,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що СП «Партнер» створено у відповідності до вимог діючого законодавства і є правонаступником МДКП «Партнер» відповідно до розпорядження Леніградської районної державної адміністрації м. Києві № 1292 від 09.10.1996 р. Відповідно до п.1 рішення Виконавчого комітету Ленінградської ради народних депутатів № 669 від 26.08.1991 р. «Про передачу відкритої автостоянки № 2 на пр. Ак. Корольова малого підприємства «Партнер» - АС № 2 передано в експлуатацію малому підприємству «Партнер», правонаступником якого є ПрАТ СП «Партнер». Відповідно до п.4 рішення, фінансово -господарську діяльність на автостоянці АС № 2 здійснювало мале підприємство «Партнер» згідно свого статуту. Відповідно до акту прийому-передачі майна засновниками СП «Партнер» в формі акціонерного товариства закритого типу Ленінградська районна державна адміністрація м. Києва передала частку свого вкладу до статутного фонду СП «Партнер» в формі АТЗТ майном, а саме незавершене будівництво автомобільної стоянки індивідуального транспорту по пр. Корольова АС № 2. З прийняттям рішення Виконавчого комітету Ленінградської ради народних депутатів «Про передачу відкритої автостоянки АДРЕСА_2 та ведення фінансової -господарської діяльності на автостоянці малим підприємством «Партнер» - власникам транспортних засобів, видавалися направлення державної районної адміністрації, для отримання місця на автостоянці АДРЕСА_2 , так створювалася АС № 2, яка передана позивачу в експлуатацію, так укладалися договори з автовласниками по зберіганню і охоронні автомобілів. ОСОБА_1 став власником металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 з 1992року, який знаходиться на земельній ділянці відведеній позивачу для експлуатації та обслуговування за адресою: АДРЕСА_2 . З моменту набуття права власності на металевий гаражний бокс, відповідач став носієм не тільки прав, але й обов`язків відносно власного майна і несе тягар утримання. Відповідач сплачував за послуги автостоянки постійно до того періоду коли витрати по утриманню одного машиномісця становили 150 грн. У період з 01.01.2017р. по 11.12.2019р. відповідач повністю припинив сплачувати обов`язкові щомісячні платежі за послуги автостоянки та охорони, та ігнорує всі пропозиції щодо погашення заборгованості.

Ухвалою Святошинського районного суду від 27. 12.2019р. відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представники ПрАТ СП «Партнер» в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Пояснили, що відповідач відмовляється укладати договір, регулярно приходить до свого нгаражного боксу, вчиняє конфлікти.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та зазначив, що дійсно користується гаражним боксом за адресою: м. Київ по пр-т Корольова. Також, надав до суду відзив в якому зазначив, що оскільки договір на зберігання транспортного засобу не відноситься до категорії правочинів, що повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, так як передбачають або ж короткостроковий чи довгостроковий обов`язок зберігача виконувати свій обов`язок щодо зберігання транспортного засобу, а на поклажодавця покладається обов`язок сплачувати систематично чи разово, за певний визначений сторонами строк, плату за зберігання, тобто така послуга не споживається у момент її надання, а тому договір на зберігання транспортного засобу відповідно до приписів ст. ст. 206,208, 937 ЦК України підлягає укладанню у письмовій формі. Посилання у поданому позові ПрАТ СП «Партнер» на те, що між сторонами був укладений договір про надання послуг на зберігання транспортного засобу, не підтверджене будь-якими фактичними даними, які б містилися в письмових матеріалах (доказах) доданих до позовної заяви, що відповідали б вимогам, які встановленні вказаними статтями ЦК України. За змістом договорів на зберігання транспортного засобу такою річчю є власне транспортний засіб, який має знаходиться у володінні відповідача (право власності, користування), та передається на зберігання позивачу, який у свою чергу має прийняти його на зберігання на визначений сторонами строк та повернути його відповідачу у повній схоронності та його першу вимогу. Однак, відповідач впродовж останніх десяти років не володіє жодним із транспортних засобів як на праві власності так і праві користування, не передавав і не міг передавати таку річ зберігачу, яка у нього відсутня, а тому не лише з правових, але із фактичних підстав такий правочин щодо зберігання транспортного засобу не міг бути укладений, що і підтверджується вище викладеними даними та їх юридичною оцінкою. Також зауважує, що позивач здійснює повністю незаконну господарську діяльність як суб`єкт господарської діяльності з надання послуг із зберігання транспортних засобів з використання автостоянки АДРЕСА_2 . Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Розпорядженням представника Президента України від № 383 від 01.09.1992 р. згідно з актом від 21.08.1992 р. про передачу незавершеного будівництва автомобільної стоянки індивідуального транспорту по пр-ту А.Корольова з балансу СКБ «Ритм» на баланс Ленінградської районної державної адміністрації загальною вартістю 582, 4 тис. крб. /згідно довідки СКБ «Ритм» за № 42/32 від 20.08.92 р./ передано автостоянку № 1 та автостоянку № 2, що розташовані по пр. А.Корольова, передано малому підприємству «Партнер» в експлуатацію/а.с.17/.

Відповідно до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва № 1293 від 09.10.1996р. встановлено, що спільне підприємство «Партнер» у формі закритого акціонерного товариства є правонаступником МДКП «Партнер»/а.с.18/.

Відповідно до акту прийому-передачі майна до статутного фонду від 01.11.1996р.комісія прийняла , державна адміністрація передала як частку свого вкладу до статутного фонду товариства наступне майно: незавершене будівництво автомобільної стоянки індивідуального транспорту по пр. Корольова/а.с.14/.

Наказом СП «Партнер» № 214 від 2007р. встановлено щомісячні внески для членів автостоянок та колективних гаражів з 01.01.2008р. А/С № 2 - легкові автомобілі 150 грн., мікроавтобуси (мінівени) - 220 грн., легкові автомобілі 300 грн./а.с.24/.

Наказом СП «Партнер» № 6 від 28.01.2011р. встановлено розмір щомісячних внесків для членів автостоянок та колективних гаражів з 01.02.2011р. А/С № 2 - легкові автомобілі 210 грн., мікроавтобуси (мінівени) - 350 грн., легкові автомобілі 400 грн./а.с.26/.

Крім того, в матеріалах справи містяться рахунки- фактури з яких вбачається, що ПрАТ СП «Партнер» сплачує вартість спожитої електроенергії та утримання обладнання/а.с.28-40/.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є власником металевого гаражного боксу. Крім того, відповідач не заперечує, той факт, що користується гаражним боксом, але оскільки у нього відсутній транспортний засіб і договір на зберігання транспортного засобу не укладав, тому не повинен сплачувати кошти, оскільки не користується послугами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

За змістом ч. 1 ст. 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов`язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч.2 ст. 936 ЦК). Тобто, зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.

У відповідності із ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП "Партнер" відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов`язкові платежі та податки.

Як вбачається із взаєморозрахунку з арендаторами ОСОБА_1 здійснював оплату внесків до листопада 2016р./а.с.46/.

Встановлено, що з грудня 2016 по 31.12.2019 відповідач не здійснював оплати за експлуатаційні витрати, таким чином загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить всього 14 053,11 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, відповідач зобов`язаний нести витрати по сплаті обов`язкових платежів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, представником позивача не було надано до суду доказу того, що вказані послуги позивачем були сплачені, тобто квитанцію про оплату правової допомоги, детальний опис робіт (наданих робіт), та здійснених витрат, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню .

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн., які сплачено позивачем при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 322, 509, 527, 529, 530, 611, 625, 901, 903, 936, 977 ЦК України, ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних за фактичне користування послугами- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1-а, UА № НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києва, податковий номер 136841526065) основну суму заборгованості у розмірі 12 600,00 грн., суму інфляційних втрат 1 075,11 грн., 3 % річних у сумі 378,00 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн., а всього 15 974,11 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири три грн. 11 коп.)

В частині стягнення суми за правову допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Петренко