Ухвала суду № 921366, 22.08.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м .Харків, вул. Володарського, 46 (1 корпус)

Справа 22-а-591/07

Категорія 23Головуючий 1 інстанції Яризько В.О.

Доповідач Шевцова Н.В.,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2007 рокум. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Філатова Ю.М.

Суддів Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю секретаря Волошиної Я.В.

представників відповідача: Сліденко А.В., Кукленко О.С. та Полякова Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на постанову господарського суду Харківської області від 03.04.2007 року по справі №АС-42/27-07

за позовом Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод»

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками

податків у м. Харкові

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство „Харківський електромеханічний завод” (надалі по тексту позивач, ДП „ХЕМЗ”) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі по тексту відповідач, СПДІ по роботі з ВПП у м. Харкові) провизнання нечинним податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем від 20.06.2006 року № 0000340811/0, від 24.07.2006 року № 0000340811/1, від 06.10.2006 року № 0000340811/2, від 14.12.2006 року № 0000340811/3 в частині застосування штрафних санкції в сумі 8789,86 гривень на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

ПостановоюГосподарського суду Харківської області від 03.04.2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції звернувся із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неврахування судом, при постановленні рішенняневірного розподілу відповідачем кошти, які були сплачені позивачем, в тому числі коштів сплачених в період дії мораторію, невірного направлення відповідачем коштів, сплачених позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Відповідачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на ухвалення судом першої інстанції постанову з дотриманням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м.Харковіпроведена документальна перевірка позивача з питання дотримання своєчасності сплати нарахованих (узгоджених) сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку з власників транспортних засобів, комунального податку, збору за використання радіочастотним ресурсом, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики, готельного збору, про що складений акт перевірки № 977/40-018/05405575 від 06.06.2006 року.

В ході проведення перевірки встановлена несвоєчасна сплата позивачем зобов'язань з комунального податку.

В акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме граничний строк сплати сум податкових зобов'язань, передбачений п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього закону по комунальному податку по договору розстрочення сплати податкового боргу №14 від 18.06.2001 року, по податковим розрахункам комунального податку за 1 квартал 2002 року, 2 квартал 2002 року, 3 квартал 2004 року та 4 квартал 2004 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2006 року № 0000360811/0, згідно якого до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в загальній сумі 37424,76 грн.

Позивачем здійснені заходи адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, але первинна скарга позивача залишена без задоволення, у зв'язку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.07.2006 року № 0000340811/1 та ту ж саму суму, що й податкове повідомлення-рішення від 20.06.2006 року №0000340811\0.

Повторна скарга позивача задоволена частково, зазначені податкові-рішення скасовано в частині застосування штрафної санкції в сумі 28634, 92 гривні, з звязку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2006 року № 0000340811/2 про застосування штрафних санкцій у сумі 9789,86 гривень. Оскільки рішенням ДПА України податкове повідомлення-рішення від 06.10.2006 року №0000340811\2 залишено без змін, то відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2006 року № 0000340811/3 на суму 8789,86 гривень.

Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням №14 від 18.06.2001 року позивачу розстрочена сплата податкового боргу по комунальному податку, але у звязку з невиконанням позивачем зазначеного рішення, рішенням керівника СПДІ по роботу з ВПП у м. Харкові від 01.04.2003 року рішення про розстрочку скасовано. Позивачем було подано до відповідача розрахунки комунального податку за 2002 рік, в яких позивачем самостійно визначено визначені до сплати зобовязання.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2003 року було порушено справу № Б-39/408-03 про визнання ДП „ХЕМЗ" банкрутом. З цієї дати діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2004 року зазначенуухвалу частково скасовано.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2004 року провадження у справі № Б-39/408-04 припинено, припинено дію мораторію, введеного ухвалою суду від 25.11.2003 року. Провадження у справі № Б-39/408-04 про банкрутство ДП "ХЕМЗ" було припинено, у звязку з відсутністю у боржника ознак його неплатоспроможності встановлених ст.1, п.3 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначену ухвалу залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2004 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2005 року було порушено справу № Б-24/93-05 про визнання ДП „ХЕМЗ" банкрутом. З цієї дати діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2006 року провадження у справі № Б-24/93-05 припинено, припинено дію мораторію, введеного ухвалою від 29.09.2005 року.

Відмовляючи в задоволенні позовусуд першої інстанції виходив з того, що під час дії мораторію відповідачем не нараховувались позивачу санкції за невиконання та неналежне виконання забовязань щодо сплати податків і зборів. Податкові повідомлення рішення від 20.06.2006 року за №0000340811\0 та від 24.07.2006 року за №0000340811\1 є відкликаними, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає. Крім того, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, з посиланням на п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення забовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі по тексту Закон №2181), дійшовши до висновку, що штрафну санкції відповідач застосовував до позивача по факту оплати заборгованості, що не перевищує 1095 днів, які застосовуються до сплати забовязання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п.п. 6.4.1. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив, що податкові повідомлення рішення від 20.06.2006 року № 0000340811/0 та від 24.07.2006 року № 0000340811/1 вважаються відкликаними, а томупозовні вимоги в частині визнання нечинними даних повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

Згідно ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" (надалі по тексту Закон №1251) передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 Закону № 1251 платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Статтею 17 Закону № 1251 встановлено, що сплата податків і зборів (обов”зкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Тобто механізм сплати зборів встановлюється виключно Законами України про оподаткування. Для визначення та сплати податку з власників транспортних засобів це Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів".

Порядок сплати зобовязань платниками податків встановлений Законом № 2181, який також є спеціальним законом про оподаткування.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону № 2181податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Строки сплати узгодженого податкового зобовязання визначені у п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 і становлять 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з ч. 2 п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.4, 5 розділу 3Положення про порядок обчислення та сплати в місцевий бюджет комунального податку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради XXIскликання від 21.03.1996 року "Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок обчислення та сплати до міського бюджету комунального податку", затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.1994 року №334, сплата комунального податку проводиться по квартальних розрахунках комунального податку протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного строку, передбаченого для подання податкової звітності.

Отже, саме квартал є першим податковим періодом звітного року, у розумінніп.п. 4.1.4 Закону № 2181, що підпадає під визначення терміну "базовий податковий період".

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, які застосовані відповідачем до позивача, відповідач розраховував суму затримки сплати податкового зобов'язання саме виходячи з базового податкового періоду квартал, а також з врахуванням договору про розстрочення №14 від 18.06.2001 року та рішення про його скасування.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не заперечувався факт несвоєчасної сплатизобов'язань по комунальному податку за спірний період.

Як вбачається з матеріалів справи по справі № Б-39/408-04 та справі № Б-24/93-05 відповідачем не заявлялися вимоги щодо заборгованості, яка існувала на час порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки по вказаних справах не затверджувалися реєстри вимог кредиторів.

Згідно п. 24 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з положенням п.3 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що відповідачем і не нараховувались штрафні санкції за невиконання та неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів протягом дії мораторію.

Після припинення провадження у справах про банкрутство позивача та припинення дію мораторію заходи по забезпеченню кредиторських вимог є незабезпеченими, тобто в даному випадку мораторій не розповсюджує свою дію на зобов'язання позивача щодо сплати податку.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивачем не надано ні пояснень, ні документального підтвердження щодо причин та підстав, які б звільняли його від сплати комунального податку за спірний період.Позивачем не надано доказів того, що зобов'язання зі сплати комунального за вказаний період ним сплачені своєчасно.

Порядок застосування штрафних санкцій встановлений Законом № 2181, який є спеціальним законом про оподаткування.

Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач розподіляв кошти, що надходили від позивача згідно з вимогами п.7.7 ст.7 Закону України № 2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за рівними податками, зборами (обов'язковими платежами)- у рівних пропорціях.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з акту перевірки всі зобов'язання сплачені позивачем у строк більший ніж 90 днів. Зазначений факт позивачем не спростований.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності посилань позивача на нарахування штрафних санкції на податкові зобов'язання, які виникли більше ніж 1095 днів від дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, тобто з пропуском строку такого нарахування, оскільки жодна норма закону не звільняла позивача від сплати комунального податку.

Крім того, за змістом п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181 нарахування штрафної санкції та її розмір залежить від затримці факту сплати узгодженої суми податкового зобовяязання, тобто в даному випадку дотримання 1095 днів застосовується не до факту виникнення узгодженої суми податкового зобовязань (податкового боргу), а до дати сплати такого зобов'язання (боргу).

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі №АС-42\27-07 суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги виводів суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Харківський електромеханічний завод” - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 03.04.2007 року по справі № АС-42/27-07 - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з моменту набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.В. Шевцова

Н.С. Водолажська