Ухвала суду № 921364, 21.08.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

Україна

Харківський апеляційний адміністративний суд

Справа №АС – 42/44-07                            Головуючий 1 інстанції: Яризько В.О.

          Категорія:                                                        Доповідач: Філатов Ю.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          21 серпня   2007 р.                                                 Справа № 22-а-670/2007

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Водолажська Н.С., Шевцова Н.В..

при секретарі Волошиній Я.В.

за участю представників:

позивача – не прибув

 відповідача – Полякова Е.Є., Давиденко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача, ДП «Харківський електромеханічний завод», на постанову господарського  суду Харківської області  від 10. 04. 2007 р. по  справі №АС – 42/44-07

за позовом  ДП «Харківський електромеханічний завод»

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про  визнання нечинними  податкових повідомлень – рішень

встановила:

Позивач, ДП "Харківський електромеханічний завод", звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у М.Харкові від 20.06.2006 р. № 0000350811/0, від 24.07.2006 р. № 0000350811/1, від 06.10.2006р. № 0000350811/2, від 14.12.2006р. № 0000350811/3, згідно яких до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою господарського  суду Харківської області  від 10. 04. 2007 р. по  справі №АС – 42/44-07 позивачу відмовлено у задоволенні його вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, вважає, що постанова господарського  суду Харківської області  від 10. 04. 2007 р. по  справі №АС – 42/44-07 прийнята з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач вважає, що постанова господарського  суду Харківської області  від 10. 04. 2007 р. по  справі №АС – 42/44-07 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача та представника відповідача колегія суддів встановила, що працівниками відповідача була проведена документальна перевірка позивача з питання дотримання своєчасності сплати нарахованих (узгоджених) сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість, податку з власники транспортних засобів, комунального податку, збору за використання радіочастотного ресурсу, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики, готельного збору, про що складений акт перевірки № 977/40 - 018/05405575 від 06.06.2006р.

В ході проведення перевірки встановлена несвоєчасна сплата позивачем зобов’язань з податку на додану вартість.

В акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме граничний строк сплати сум податкових зобов’язань, передбачений п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього закону по податку на додану вартість по договору розстрочення сплати податкового боргу № 14 від 18.06.2001р. по податковим деклараціям  за березень - серпень 2003р.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2006 р. № 0000330811/0, згідно якому до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в загальній сумі 947778,15 грн.

Позивачем здійснені заходи адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, але скарги позивача залишені без задоволення, у зв’язку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 07 2006 р. № 0000350811/1, від 06.10.2006р. № 0000350811/2, від 14.12.2006р. № 0000350811/3 на ту ж саме суму, що й податкове повідомлення-рішення від 20 06 2006 №00003560811/0. Відповідно до рішення  №  14 від 18.06.2001р. позивачу була  розстрочена сплата податкового боргу по податку на додану вартість, але у зв’язку з невиконанням  позивачем вказаного рішення, рішенням керівника СДПІ ВПП у м. Харкові від 01.04.2003р. вказане рішення скасоване. Крім цього  позивачем були подані до відповідача декларації по податку на додану вартість за березень 2003р., квітень 2003р., травень 2003р., червень 2003р. липень 2003р., серпень 2003р., в яких позивачем самостійно визначені до сплати зобов’язання. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 06 91 № 1251-XIIпередбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита не можуть встановлюватися  або  змінюватися  іншими  законами  України,   крім законів  про

оподаткування.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Статтею 17 Закону № 1251-ХІІ встановлено, що сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Тобто механізм сплати зборів встановлюється виключно Законами України про оподаткування.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом № 2181-111, який є спеціальним законом про оподаткування.

Відповідно до  п.5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ і становлять 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з ч. 2 п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Для податку на додану вартість першим податковим періодом звітного року є місяць, який для цілей п.п. 4.1.4 Закону № 2181-ІІІ підпадає під визначення терміну "базовий податковий період".

Відповідно до  розрахунку штрафних санкцій, які застосовані відповідачем до позивача, відповідач розраховував суму затримки сплати податкового зобов’язання саме виходячи з базового податкового періоду - місяць, а також з врахуванням договору про розстрочення № 14 від 18.06.2001р. та рішення про його скасування від 01.04.2003р.

Позивач не заперечує і не спростовує той факт, що ним несвоєчасно сплачувались зобов’язання по податку на додану вартість за спірний період.

Відповідно до положень п.1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

ДП "ХЕМЗ" було надано розстрочення податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно з договором від 18.06.2001 р. № 14 про розстрочення податкового боргу на підставі ст. 18 Закону №2181.

У зв’язку з невиконанням позивачем рішення про розстрочення, рішенням керівника СДПІ ВПП у м. Харкові від 01.04.2003р. вказане рішення скасоване, отже саме з 01.04.2003р. сума боргу, що була розстрочена набула статусу податкового боргу, а отже відповідачем правомірно ця дата була врахована при розрахунку штрафних санкцій.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2003р. була порушена справа № Б-39/408-03 про визнання ДП „ХЕМЗ" банкрутом.  З цієї дати діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2004р. вказана ухвала скасована частково.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2004р. провадження у справі № Б-39/408-04 припинено, припинено дію мораторію, введеного ухвалою суду від 25.11.2003р. Провадження у справі № Б-39/408-04 про банкрутство ДП "ХЕМЗ" припинено, у зв’язку з тим, що у боржника відсутні ознаки його   неплатоспроможності   встановлені   ст.1,    п. .З   ст.6   Закону   України   "Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".   

Вказана ухвала залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2004р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2005 р. була порушена справа № Б-24/93-05 про визнання ДП „ХЕМЗ" банкрутом. З цієї дати діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2006р. провадження у справі № Б-24/93-05 припинено, припинено дію мораторію, введеного ухвалою від 29.09.2005р.

Ні по справі № Б-39/408-04, ні по справі № Б-24/93-05 відповідачем не заявлялися вимоги щодо заборгованості, яка існувала на час порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки по вказаних справах не затверджувалися реєстри вимог кредиторів.

Відповідно до  п. 24 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з положеннями п. З ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем  не нараховувались штрафні санкції за невиконання та неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів протягом дії мораторію.

В подальшому  провадження у справах про банкрутство позивача були припинені та припинено дію мораторію, а тому мораторій не розповсюджує свою дію на зобов'язання позивача щодо сплати податку.

Відповідно до  ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У матеріалах справи відсутні докази  щодо наявності правових  підстав, які б звільняли позивача від сплати податку на додану вартість за спірний період. Не надано доказів і того, що зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за вказаний період позивачем сплачені своєчасно.

Колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області цілком правомірно зазначив, що порядок застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань встановлений Законом № 2181-ІІІ який є спеціальним законом про оподаткування.

Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-   при затримці до ЗО календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці - що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків  сплачує  один  із  зазначених у  цьому  підпункті  штрафів

відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані) штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Як свідчать матеріали справи відповідач розподіляв кошти, що надходили від позивача, згідно з вимогами п.7.7 ст.7 Закону України № 2181-111, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за рівними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вбачається з акту перевірки всі зобов’язання сплачені позивачем у строк більший ніж 90 днів і даний факт позивачем не спростований.

Не може бути визнано обґрунтованим посилання  позивача на те, що штрафні санкції нараховані на податкові зобов'язання, які виникли більше ніж 1095 днів від дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, тобто з пропуском строку такого нарахування.

 Як було зазначено вище жодна норма закону не звільняла позивача від сплати податку на додану вартість, а з аналізу п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ витікає, що штрафна санкція згідно вказаної норми може бути застосована лише по факту оплати, тобто в даному випадку дотримання 1095 днів застосовується до дати сплати.

На   підставі    викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст.. ст.. 160,167, 195, 196, 198, 200, 205 ,206, 209, 254 КАС України

                                                                    ухвалила:

Постанову господарського  суду Харківської області  від 10. 04. 2007 р. по  справі №АС – 42/44-07  залишити без змін.

Апеляційну скаргу позивача, ДП «Харківський електромеханічний завод», на постанову господарського  суду Харківської області  від 10. 04. 2007 р. по  справі №АС – 42/44-07  залишити без задоволення.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 23.08.2007р.

Головуючий суддя                                                             Філатов Ю.М.

               Судді                                                    Водолажська Н.С.

                                                                                  Шевцова Н.В.