Постанова № 921354, 28.08.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

Україна

Харківський апеляційний адміністративний суд

Справа №АС – 54/87-07                                   Головуючий 1 інстанції: Хачатрян В.С.

Категорія:                                                                                 Доповідач: Філатов Ю.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          28 серпня   2007 р.                                                 Справа № 22-а-894/2007

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Водолажська Н.С., Шевцова Н.В..

при секретарі Волошиній Я.В.

за участю представників:

позивача – Білик Н.В.

 відповідача – Бережний Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, на постанову господарського  суду Харківської області  від 03.05. 2007 р. по  справі №АС – 54/87-07

за позовом  ВАТ «Харківський комбікормовий завод»

до                 ДПІ у Ленінському районні м. Харкова

про                визнання нечинними податкових повідомлень – рішень

встановила:

           Позивач, ВАТ "Харківський комбікормовий завод", м. Харків, звернувся до суду з адміністративним позовом про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ Ленінського району м. Харкова № 0000052310/0 від 17.01.2006р. та № 0000021701/0 від 17.01.07 р.

Постановою господарського  суду Харківської області  від 03.05. 2007 р. по  справі №АС – 54/87-07 вимоги позивача задоволені. Визнані нечинними податкове повідомлення-рішення від 17.01.2006р. № 0000052310/0 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, за якими визначено суму податкових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2970,00 грн., а саме: 1980,00 грн. - за основним платежем, 990,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 17.01.2007р. № 0000021701/0, за яким визначено суму податкових зобов'язань за платежем: податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 675 грн., а саме: 450,00 грн. - за основним платежем, 225,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, вважає, що постанова господарського  суду Харківської області  від 03.05. 2007 р. по  справі №АС – 54/87-07 прийнята з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Позивач вважає, що постанова господарського  суду Харківської області  від 03.05. 2007 р. по  справі №АС – 54/87-07 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень – рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 1271/23-304/00952214 від 28.12.06 р. виїзної планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.06.2006р.,  в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п. 4.21 ст.4,  ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.. 86 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р., п.п4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ за березень 2004р., п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не надання розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за придбаний транспортний засіб у 2004р., чим порушено ст..5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Податкове повідомлення-рішення № 0000052310/0   від 17.01.2006р. прийнято на підставі акту документальної перевірки, якій був складений 28.12.2006р. таким чином податкове повідомлення – рішення № 0000052310/0   від 17.01.2006р. передує акту документальної перевірки.

Зміни до цього податкового повідомлення-рішення керівником податкової служби не вносились.

Відповідно до п. 4.11. Порядку оформлення результатів невиїзної документальної, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ГНАУ № 327 від 10.08.2005 «Податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.»

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначив, що усі необхідні первинні документи були надані перевіряючим у ході перевірки, в тому числі акт про списання машин та обладнання від 10.11.2003р., що підтверджує акт перевірки. Тобто обов'язок платника податків щодо надання таких документів виконано з боку позивача, при цьому відповідачем при перевірці використані вибірковим порядком документи, що зазначені в п. 2.10 акту перевірки, а саме первинні документи, накази, декларації, журнали-ордери по рахунках № 10,20.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, нарахування податку на додану вартість у розмірі 1980,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 990,00 грн. - безпідставні.

Податковим повідомленням рішенням № № 0000021701/0 від 17.01.07 р. визнано порушення п. "б" п. п. 4.2.2. ст. 4 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону контролюючий орган самостійно визначає суму податкових зобов'язань у випадку коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Але у даному випадку підставою для  визначення податкового зобов'язання за пп.. 17.1.2. п.17.1 ст. 17 Закону України №2181 є обставини, викладені у п. «а» пп. 4.2.2. п.4.2. ст.4. Закону України №2181: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно до ст.5 Закону України №1963 ( в редакції 2003року, що діяла у той період) за придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.»

ВАТ «Харківський комбікормовий завод» розрахунок за ЗІЛ ММЗ 4502 (об'єм циліндра двигуна 6000 куб см) після реєстрації його в органах ДАІ 03.04.2004р. строком до 13.04.2004р. до податкового органу не надало.

Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України N 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Але, як зазначено у рішенні суду першої інстанції, ненадання до органу податкової служби розрахунку не є підставою для донарахування податку.

Підпункти пп.,17.1.1, 17.1.2. п.17.1 ст. 17 Закону України №2181 не містять норми щодо визначення податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону та визначення розміру штрафу зазначеного пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.200 №2181.

У розділі 4 акта зазначено про ненадання розрахунку з податку з власників транспортних  засобів та інших самохідних машин і механізмів у 2004році, чим порушено ст.5 Закону №1963, у зв'язку з чим донараховано податку з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів на суму 450,00 грн. що не є тотожним з таким порушенням, як збільшення чи заниження платником податку податкового зобов'язання.

Донарахованого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі - 450,00 грн., та застосування до платника податку штрафу в сумі 225 грн. на підставі пп. 17.1.1, 17.1.2 п.17.1. ст. 17 Закону N 2181 є безпідставним.

Висновки господарського суду Харківської області не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

Стосовно того, що податкове повідомлення – рішення № 0000052310/0   від 17.01.2006р. передує акту документальної перевірки.

Судова колегія вважає, що у даному випадку має місце описка, оскільки у цьому повідомленні рішенні зазначено, що воно прийнято на підставі акту документальної перевірки від 28.12.2006р. Висновки саме цього акту стали підставою для донарахування за повідомленням – рішенням № 0000052310/0. Технічна описка щодо дати прийняття документу не може бути підставою визнання його нечинним без дослідження усіх обставин по суті.

 Стосовно податкового повідомлення-рішення яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість:

Матеріали справи свідчать про те, що підприємством у березні 2004 року за самостійним рішенням ліквідовано автомобіль ММЗ 4502, залишковою вартістю 9898.82 грн., саме тому позивачем не було нараховано до складу податкових зобов'язань по ПДВ у березні 2004 року 1980,00 грн., однак з цього приводу позивачем не було надано до ДПІ інформації у березні 2004 року, тобто в момент виникнення зобов'язань, жодного документа про знищення основного фонду, як того потребує п.4.9.ст.4 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість».

Слід зазначити, що пунктом 4.9. ст.4 Закону №168/97 «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація розглядається для цілей оподаткування як поставка таких основних фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли платник податку надає органу ДПС відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду.

Таким чином Законом встановлено обов'язок платника податку надати ДПІ документ про знищення основного фонду для того, щоб не нараховувати зобов'язання з ПДВ відповідно до п.4.9 ст.4 Закону № 168/97.                                                                 Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону № 168/97 ліквідація основних фондів прирівнюється до поставки товарів, а тому відповідно до п. 7.3 ст. 7 цього ж закону виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів пов'язано з податковим періодом, в якому відбулась одна з подій ( сплата або відвантаження).

Податковим періодом для позивача є місяць, за наслідками якого він повинен визначити суму податкового зобов'язання у податковій декларації, яку повинен подати до ДПІ.

Ліквідація основного фонду позивача відбулась у березні 2004 року, це позивач зазначає у позовній заяві, тобто в зазначений податковий період відбулась операція, що вважається поставкою товару, а тому податкове зобов'язання по цій операції повинно бути задекларовано в декларації за березень 2004 року.

Хоча  4.9 ст.4 Закону № 168-97 і не передбачає конкретного строку надання платником податку до ДПІ документів про знищення основного фонду, однак якщо платник бажає зменшити своє податкове зобов'язання даного податкового періоду у зв'язку із такою ліквідацією, він зобов'язаний надати ДПІ документ про знищення основного фонду саме в даний податковий період, тобто у березні 2004 року. А оскільки документи про знищення основного фонду були надані позивачем до ДПІ лише 27 грудня 2006 року, а не в березні 2004 року, то позивач не має права на зменшення податкового зобов'язання за квітень 2004року, відповідно до п. 4.9 ст.4 закону № 168-97.

Таким чином податкове повідомлення - рішення № 0000052310/0 яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 2970 грн., прийнято ДПІ у Ленінському районі м. Харкова у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 17.01.2007р. № 0000021701/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для нарахування податкового зобов'язання з цього податку стало ненадання позивачем розрахунку суми зазначеного податку за придбаний протягом 2004 року транспортний засіб, що було виявлене вході перевірки позивача, та зазначене в акті.

На думку суду першої інстанції  ненадання до органу податкової служби розрахунку не є підставою для донарахування податку. Але такий висновок не відповідає підпункту "а" пункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не був наданий до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за придбаний протягом 2004 року транспортний засіб, чим було порушено ст.5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів ", зазначене порушення не оскаржується і самим позивачем.

Відповідно доп. п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181 у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пункті "а" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього ж Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту платник податків сплачує штраф у розмірі 10 відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 % від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Представник відповідача пояснив, що посилання у податковому повідомленні-рішенні на підпункт "б" п.4.2.2 закону № 2181 - є помилковим.

Крім цього судова колегія вважає за необхідне зазначити, що доказів сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за придбаний протягом 2004 року транспортний засіб позивачем так і не було надано. Посилання позивача на те, що в один податковий період відбулося знищення одного транспортного засобу і придбання точно такого ж  не може вважатись доказом сплати податку без надання відповідних платіжних документів.

На підставі викладеного удова колегія вважає, що постанова  господарського  суду Харківської області  від 03.05. 2007 р. по  справі №АС – 54/87-07 прийнята з порушенням норм  матеріального права а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової, керуючись ст.. ст.. 160,164,195,197,198 п. п.4 ст.202, ст..ст.205,207,209,254КАС України

 ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову господарського  суду Харківської області  від 03.05.2007р. по  справі №АС – 54/87-07 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В позові ВАТ «Харківський комбікормовий завод» відмовити.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану постанову до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 03.09.2007р.

Головуючий суддя                                                        Філатов Ю.М.

        Судді                                                                             Водолажська Н.С.

                                                                                           Шевцова Н.В.