Рішення № 92134555, 29.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 р. № 520/5025/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Севастьяненко К.О.

за участю:

секретаря судового засідання - Жукової О.С.,

представника позивача - Григоренка Д.А.,

представника відповідача - Соіч Ю.Г.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК КАРАТ-95" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2020 № 0000463201 прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Харківській області, вважає його безпідставним, незаконними, та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 16.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що під час проведення перевірки відповідач діяв у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, у межах та у спосіб, встановлені законом; ліцензія на торгівлю пальним у перевіряємому періоді була відсутня, роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії відбувалася, відтак рішення, щодо накладення на позивача штрафу є правомірним та не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з доводів викладених у відзиві на адміністративний позов та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «МК КАРАТ-95» 04.09.2019 р. отримало акт № 3006/20-40-40-01-08/42797660 від 29.08.2019 р., складений ГУ ДФС у Харківській області за результатами фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів.

За результатами цієї перевірки ГУ ДФС у Харківській області встановило порушення ТОВ «МК КАРАТ-95» ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон), а саме: «у період з 01.07.2019 р. по 02.07.2019 р. на АЗС було здійснено реалізацію пального (бензин марки А-95) на суму 127,00 грн.».

На підставі акту вищезазначеної перевірки від 29.08.2019 р. ГУ ДПС у Харківській області було винесено Рішення про застосування фінансових санкцій № 0000623201 від 30.09.2019 р., яким до ТОВ «МК КАРАТ-95» застосовано штрафні санкції за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії в сумі 250 000,00 грн.

ТОВ «МК КАРАТ-95» не погоджуючись з Рішенням про застосування фінансових санкцій № 0000623201 від 30.09.2019 р, подало скаргу до ДПС України, в якій просило скасувати вищезазначене рішення.

За результатами розгляду скарги ТОВ «МК КАРАТ-95» від 06.11.2019 р. на рішення ГУ ДПС у Харківській області від 30.09.2019 р. № 0000623201 про застосування фінансових санкцій, ДПС України було прийняте рішення про результати розгляду скарги від 28.12.2019 р., яким було скасовано спірне рішення ГУ ДПС у Харківській області від 30.09.2019 р. № 0000623201 про застосування фінансових санкцій, а ГУ ДПС у Харківській області зобов`язано винести нове податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки з урахуванням вимог Кодексу та рішення ДПС України

ТОВ «МК КАРАТ-95» 27.01.2020 р. отримало податкове повідомлення-рішення від 20.01.2020 р. № 0000463201, видане ГУ ДПС у Харківській області на підставі акту перевірки від 29.08.2019 року №3006/20-40-40-01-08/42794660, та на виконання рішення ДПС України від 28.12.2019 р., яким встановлено порушення ТОВ «МК КАРАТ-95» законодавства та застосовано до Товариства суму штрафних санкцій у розмірі 250 000 грн.

ТОВ «МК КАРАТ-95» не погоджуючись із ППР № 0000463201 від 20.01.2020 р. знову подало скаргу до ДПС України, в якій просило його скасувати.

ДПС України 06.03.2020 р. прийняла рішення про залишення вищезазначеної скарги без розгляду, посилаючись на п.4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 916 від 21.10.2015 р.

Позивач не погоджуючись з ППР №0000463201 від 20.01.2020 р. звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України: «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (з наступними змінами та доповненнями, Закон №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій. Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі.

Порядок роздрібної торгівлі пальним встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (роздрібна торгівля пальним). Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Суд зазначає, що згідно п.8 ч.2 ст.2 КАС України «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно частини 30 статті 15 Закону №481: «ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років».

Положеннями статті 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону №481 документів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019 р.

Виходячи із норм Закону №481 та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.

Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, у зв`язку з тим, що Законом №481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30.05.2019 року направила лист за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 із розпорядження про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, держава створила для платників перешкоди в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на позивача.

При вирішенні вказаного спору суд бере до уваги пп. 4.1.4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та п.56.21 ст. 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд зазначає, що до 01.07.2019 Закон №481 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 року № 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" розширила його дію та погіршила становище позивача.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»: «ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля і пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Правовими приписами абз.4 п.4 ч.1 ст.3 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що: «державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці».

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»: «у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування».

Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами. Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб`єктом господарювання.

Згідно до ч.2 ст. 20 «Про ліцензування видів господарської діяльності»: «у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується».

Постановою КМУ № 545 від 19.06.2019 р. був затверджений Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України (далі – «Порядок»). Ця постанова спрямована на забезпечення реалізації норм Закону України від 23 листопада 2018 р. № 2628-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів”, які набирають чинності з 1 липня 2019 р., щодо внесення змін до Податкового кодексу України, Законів України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, “Про ліцензування видів господарської діяльності” в частині посилення контролю за обігом пального та спирту етилового.

Відповідно до п.2 «Порядку».: «Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб`єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до статей 3 і 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Згідно з п.3 Постанови КМУ № 545 від 19.06.2019 р. вона набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 1 липня 2019 року.

З урахуванням вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», запровадження ліцензуванню нового виду господарської діяльності (роздрібна торгівля пальним) повинно бути здійснено не раніше як з 01.09.2019 р. (не менш як через два місяці після 01.07.2019 р.)

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач вживав заходи для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а саме подавав відповідну заяву з доданим платіжним дорученням про сплату вартості ліцензій.

У пункті 74 рішення по справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 «Гаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), пункту 67 «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд також виходить із принципу справедливості покарання та співвідношення його із ступенем тяжкості порушення норм чинного законодавства. Так, держава при прийнятті нових правил адміністрування податків, чи встановленні дозволів на реалізацію акцизних товарів має розробляти механізми за рівності та реальності виконання платниками податків нових змін. При цьому штрафні санкції, які накладаються на платників податків контролюючим органом повинні мати мету не отримання коштів до бюджету а дисциплінування платників податків за для дотримання законів.

Як свідчать матеріали справи позивач не мав умислу не отримати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним та на дату проведення перевірки усі документи щодо отримання ліцензії до податкового органу наданні, що підтверджено отриманими ліцензіями.

Також вирішуючи вказану справу, суд застосовує приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.

Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Принцип «пропорційності», закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Таким чином, спірні рішення не відповідають критеріям пропорційності, а саме штраф у сумі 250000 грн. є занадто великим відносно доходів позивача та відсутності системності порушення вимог законодавства у сфері ліцензування діяльності з продажу ПММ та легітимної мети Держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МК КАРАТ-95" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.01.2020 № 0000463201.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК КАРАТ-95" (вул. Академіка Павлова, 120,м.Харків,61054, код ЄДРПОУ42797660) судові витрати в розмірі 3750,00 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43143704).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2020.

Суддя Севастьяненко К.О.