Ухвала суду № 92133956, 12.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у закритті провадження у справі

12 жовтня 2020 р. Справа № 480/4356/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у затвердженні проекту землеустрою та наданні їй земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5923281700:04:001:0471 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумській області, викладену у рішенні від 25.06.2020 р.;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5923281700:04:001:0471 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумській області.

Свої вимоги мотивує тим, що нею було надіслано до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Розглянувши заяву позивача, Липоводолинська селищна рада Липоводолинського району Сумської області в рішенні від 25.06.2020 р. повідомила про відмову у затвердженні проекту землеустрою. Вказану відмову позивач вважає протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам Земельного кодексу України. Зазначає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови Липоводолинська селищна рада Липоводолинського району Сумської області повинна була керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України, з відповідним обґрунтуванням. Позивач зазначає, що рішення про затвердження проекту землеустрою або мотивованого рішення про відмову в затвердженні такого проекту, Липоводолинською селищною радою Липоводолинського району Сумської області прийнято не було. У зв`язку з вказаним позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.08.2020 р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому, не погоджуючись з позовними вимогами, зазначив, що рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою та наданні ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5923281700:04:001:0471 є правомірним, у зв`язку із виготовленням двох проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки фактично на одну і ту ж земельну ділянку. Окрім того представник відповідача зазначає, що спір у цій справі має приватноправовий характер, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства та просить закрити провадження у справі.

25.08.2020 р. представником позивача подано відповідь на відзив в якому він зазначає, що вказаний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Також зазначає, що 23.01.2020 року позивачем був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а громадянин ОСОБА_2 отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою тільки 19.02.2020р., тобто Липоводолинська селищна рада, приймаючи рішення щодо надання дозволу гр. ОСОБА_2 на той час, коли вже надала суміжну земельну ділянку позивачу, не перевірила розташування земельної ділянки вимогам, передбаченим п.7 ст.118 ЗК України, тому просить позовні вимоги задовольнити.

04.09.2020 р. від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив у якому він зазначає, що доводи позивача стосовно юрисдикції адміністративних судів на підставі ст. 19 КАС України не заслуговують на увагу для врахування під час прийняття рішення у даній справі, так як, окрім обставини про наявність приватного інтересу, ч. 1 цієї статті передбачає, що до юрисдикції адміністративних судів не відносяться випадки, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Так ст. 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожного на захист своїх цивільних справ. Верховний суд у постанові від 13.06.2018 року у справі № 816/421/17 вказує, що не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Таким чином представник відповідача просить задовольнити клопотання про закриття провадження у справі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У межах цієї справи суд досліджує лише процедуру прийняття відповідачем рішення, обов`язок із прийняття якого передбачений нормами Земельного кодексу України, з приводу заяви позивачки про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Судом не вирішується питання приватноправових відносин між позивачем та відповідачем чи будь-якою іншою особою.

Таким чином спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з позовною заявою про скасування рішення відповідача про відмову їй у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі їй у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5923281700:04:001:0471 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумській області, відповідно до змісту якого Липоводолинською селищною радою Липоводолдинського району Сумської області вирішено не затверджувати проект землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки внаслідок наявності конфлікту інтересів, а саме наявністю розроблених двох проектів землеустрою на одну земельну ділянку громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відтак предметом спору у цій справі є питання неналежного розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки.

Цей спір не пов`язаний з вирішенням питання приватноправового характеру, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо затвердження проектної документації про відведення земельних ділянок у власність.

Представник відповідача вважає, що у цьому випадку має місце спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, який має не публічно-правовий, а приватноправовий характер, оскільки на земельну ділянку, яку має намір безоплатно отримати у власність позивачка, виготовлено два проекти землеустрою, тому його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Суд критично оцінює такі твердження представника відповідача з огляду на таке.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон № 280/97-ВР) наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема у сферах бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, управління комунальною власністю, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР встановлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Статтею 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, до яких, зокрема, належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Відповідний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010, у якому визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.

Суд зазначає, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки у власність, а не за захистом наявного в неї майнового права на цю земельну ділянку.

Таким чином, право позивачки, на її думку, не реалізовано внаслідок неналежного розгляду відповідачем її заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Наявність існуючого речового права позивачки або інших осіб на цю земельну ділянку не підтверджено матеріалами справи.

У позовній заяві не порушується питання щодо визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку. Позовні вимоги пов`язані із протиправністю рішень суб`єкта владних повноважень, які перешкоджають позивачці в оформленні документів на земельну ділянку.

Отже, суд дійшов висновку, що у цій справі спір, який виникає з цивільних правовідносин, - відсутній, а дослідженню підлягають виключно правомірність відмови Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства, яка у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень, що свідчить про поширення на цю справу юрисдикції адміністративного суду.

З огляду на зазначене у клопотанні представника відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248, 256, 293, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по адміністративній справі № 480/4356/20 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.О. Осіпова