Рішення № 92133344, 28.09.2020, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

28.09.2020

ЄУН №389/2644/18

Провадження №2/389/829/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Ябчик Н.М.

за участю секретаря судового засідання Данильчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» про визнання додаткової угоди від 16.12.2014 року до договору оренди від 08.08.2008 року землі, недійсною,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» (далі по тексту ТОВ), в якому просить визнати додаткову угоду від 16.12.2014 по договору оренди землі від 08.08.2008, укладену між ТОВ «Каунас» та ОСОБА_2 , недійсною.

В обґрунтування позову зазначив, що після смерті матері - ОСОБА_2 , успадкував земельну ділянку площею 5,1201 га за кадастровим номером 3522280800:02:000:1176, яка знаходиться на території Володимирівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області. За життя ОСОБА_2 надала, належну їй земельну ділянку в оренду ТОВ, терміном на десять років. Звернувшись, після закінчення строку договору оренди, до ТОВ з вимогою про повернення земельної ділянки, з`ясував, що наявна додаткова угода від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008, згідно якої належну ОСОБА_2 земельну ділянку передано в оренду ТОВ «Каунас» на 10 років з дати підписання додаткової угоди, тобто до 16.12.2024 року, на підставі вказаної угоди, орендар відмовив йому у поверненні земельної ділянки. Крім того, зазначив, що його мати не мала наміру укладати додаткову угоду, тому витребував у ТОВ «Каунас» копію додаткової угоди від 16.12.2014 року до договору оренди землі від 08.08.2008 року, укладеної між ТОВ «Каунас» та ОСОБА_2 . Ознайомившись з копією даної додаткової угоди, з`ясував, що підпис у графі орендодавець в оспорюваній угоді, виконано не його матір`ю, а іншою особою, тобто підпис орендодавця, підроблено. Таким чином, вважає, що додаткова угода від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008, згідно з якою належна ОСОБА_2 земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Каунас» на 10 років з дати підписання додаткової угоди, тобто 16.12.2024 року, не може вважатися дійсною, оскільки особа, дії якої могли породжувати цивільні права та обов`язки, тобто ОСОБА_2 , ніяких дій, спрямованих на породження таких прав та обов`язків, не вчиняла.

Ухвалою суду від 24.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та необґрунтованістю. Оскільки додаткову угоду до договору оренди землі від 08.08.2008, укладену 16.12.2014 між ТОВ «Каунас» та ОСОБА_2 , що є предметом оскарження, підписано особисто ОСОБА_2 . Відповідно, вказану додаткову угоду не може бути визнано недійсною в судовому порядку з підстав, зазначених в позовній заяві.

Ухвалою суду від 28.02.2019 у справі призначено почеркознавчу експертизу, підготовче провадження у справі зупинено.

25.06.2019 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 07.06.2019 за №1393/1394/19-27.

Ухвалою суду від 26.06.2019 підготовче провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 11.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» про призначення по справі повторної судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлених вимог не визнав повністю. На обґрунтування своїх доводів, надав пояснення аналогічні поясненням у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників процесу, роз"яснення експерта та дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є рідним сином ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій за життя належала земельна ділянка, кадастровий номер 3522280:800:02:000:1176, загальною площею 5,1201 га, розташована на території Володимирівської сільської ради Знам"янського району Кіровоградської області. Крім того, остання за життя, належну їй земельну ділянку надала ТОВ "Каунас" в строкове платне користування, а зокрема ОСОБА_2 як орендодавець передала, а ТОВ "Каунас," як орендар отримав земельну ділянку в строкове, платне користування, терміном на 10 років, земельну ділянку, зі сплатою орендної плати в розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки

Крім того, судом встановлено, що після смерті матері позивач отримав спадщину, яка складається із земельної ділянки кадастровий номер 3522280800:02:000:1176, загальна площа, якої становить 5,1201 га в межах згідно з планом, що розташована на території Володимирівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Володимирівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 12.03.1999 р. №29, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР-3-000330, виданого 05.04.1999 р. Володимирівською сільською радою Знам`янського району Кіровоградської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №330 (а.с.7).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка, з кадастровим номером 3522280800:02:000:1176, загальною площею 5,1201 га в межах згідно з планом, розташована на території Володимирівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Володимирівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 12.03.1999 р. №29, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, належить позивачу - ОСОБА_1 .

З договору оренди землі від 08.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Каунас» (орендар), який зареєстровано у Знам`янському відділі Державного підприємства «Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру» при Держкомземі України. Про що у книзі реєстрації договорів оренди земель вчинено запис від 08.08.2008, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.08.2008 року за №0408391, встановлено, що перша надала останньому в строкове платне користування терміном на 10 років зазначену вище земельну ділянку.

З додаткової угоди від 16.12.2014 року до договору оренди землі від 16.12.2014 року зареєстрованої у Знам`янському МРВ КРФ ДП «УДЗКДУ» 08.08.2008 року за № 040837100049, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ «Каунас», встановлено, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки до 16.12.2024 року. За користування об`єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки (а.с.9-10).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (далі по тексту Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до статті 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Обґрунтовуючи свої вимоги, сторона позивача посилалася на ті обставини, що ОСОБА_2 не мала волевиявлення на укладення додаткової угоди та не підписувала її.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.3,4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З висновку експерта за результатами проведеної за ухвалою суду, судово-почеркознавчої експертизи №1393/1394/19-27 від 07.06.2020, вбачається, що підписи від імені ОСОБА_2 в кожному з трьох примірників додаткової угоди від 16.12.2014 року до договору оренди землі від 08.08.2008, виконано не самою ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 115-118).

Згідно частини другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що «правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Крім того, мотивуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України та доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень. Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Між тим, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований. Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що «за частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, посилаюсь на те, що останню орендодавець не підписувала, умови її не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись до умов додаткової угоди, підписаної невстановленою особою замість орендодавця.

Судом повно та достеменно встановлено обставини справи, за якими спірну додаткову угоду орендодавець не підписувала та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, суть спору полягає у поверненні позивачу земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)). Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки».

Судом встановлено, що згідно висновком експертизи №1393/1394/19-27 від 07.06.2020, проведеної Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України, підписи від імені ОСОБА_2 в додатковій угоді від 16.12.2014 року до договору оренди землі від 08.08.2008, виконано не самою ОСОБА_2 , а іншою особою.

За таких обставин, додаткова угода від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008 року є неукладеною і не може визнаватися недійсною. Тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

На підставі ст.ст.13,14,16 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 року №161-ХІV, із змінами та доповненнями, ст.ст.203,207,215 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» про визнання додаткової угоди від 16.12.2014 року до договору оренди від 08.08.2008 року землі недійсною - відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач- Товариство з обмеженою відповідальності "Каунас" код ЄДРПОУ 32315935 місце знаходження: Кіровоградська область, Знам`янський район, с. Новороманівка, вул. Кооперативна,1-а.

Повний текст рішення виготовлено 07.10.2020 року.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області Ябчик Н.М.