Рішення № 92130684, 12.10.2020, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/849/20

Номер рядка звіту 17

РІШЕННЯ

іменем України

"12" жовтня 2020 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого – судді Греська В.А.

при секретарі с/з Євтушок М.Т.

розглянувши у смт Ємільчине справу за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

АТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 111013,75 грн., яка складається з: 74924,22 грн. – строкової заборгованості; 13731,86 грн. – простроченої заборгованості; 1698,29 грн. – строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях; 16980,17 грн. – простроченої заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях; 3679,21 грн. – штрафів, та витрати по сплаті судового збору.

Вимоги мотивує тим, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про надання особистого кредиту №500817373.

Відповідно до умов договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та Додатком №1 до нього – Графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит.

Відповідач зобов`язання за договором кредиту належним чином не виконав і станом на 23.07.2020 року має заборгованість в сумі 111013,75 грн., яка складається з: 74924,22 грн. – строкової заборгованості; 13731,86 грн. – простроченої заборгованості; 1698,29 грн. – строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях; 16980,17 грн. – простроченої заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях; 3679,21 грн. – штрафів.

Позивач зазначив, що ним до матеріалів позовної заяви додані всі письмові докази, які підтверджують обставини, що зазначені в позовній заяві.

29.09.2020 року по даній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, до позову додав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнав частково в частині стягнення з нього заборгованості по тілу кредиту, зазначивши, що банком, крім анкети-заяви, не надано кредитного договору, просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вирішує справу за наявними матеріалами та приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно оферти на укладання угоди про надання кредиту №500817373 від 22.05.2019 року ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та банком.

Умови для укладання Угоди – «кредит готівкою», сума кредиту 95447,48 грн., процентна ставка – 23,00% річних, тип ставки – фіксована, строк кредиту – 48 місяців.

Дата повернення кредиту 23.05.2023 року. Для повернення заборгованості за Угодою пропонує використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.

ОСОБА_1 запропонував в Додатку №1, що є невід`ємною частиною Угоди, визначити: - детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки; - графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; - сум комісійної винагороди та інших платежів за Угодою.

Всі відносини між ним та банком, що не врегульовані Угодою, пропонує врегулювати Договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку: www.alfabank.com.ua.

Строк для акцепту банку 30 робочих днів з моменту отримання банком оферти. Угода набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди та надання споживчого кредиту, відповідно до умов Угоди та Договору.

Тарифи є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку: www.alfabank.com.ua. (а. с. 7)

Згідно анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» Ортліб І.М., підписавши цей акцепт, підтвердив акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між ним та АТ «Альфа-Банк» на умовах викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.com.ua (а. с. 9).

З наданої представником позивача довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 станом на 23.07.2020 року має заборгованість за договором кредиту №500817373 у розмірі 95447,48 грн., яка складається з: 74924,22 грн. – строкової заборгованості; 13731,86 грн. – простроченої заборгованості; 1698,29 грн. – строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях; 16980,17 грн. – простроченої заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях; 3679,21 грн. – штрафів (а. с. 10).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема прострочену заборгованість, строкову заборгованість по нарахованих відсотках та комісіях, прострочену заборгованість по нарахованих відсотках та комісіях, штраф.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором кредиту, графіку платежів посилався на Договір укладений між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», Тарифи та додатки до Договору, розміщені на сайті банку www.alfabank.com.ua.

Представником позивача до позовної заяви на підтвердження своїх вимог не додав кредитного договору, Тарифів.

В наданих позивачем оферті на укладення угоди про надання кредиту, анкеті-заяві про акцепт, графіку платежів, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог не визначено права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування тощо.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи не підтверджують всієї суми заборгованості відповідача перед ним.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на мінливий характер Публічної пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.com.ua, не можна вважати їх складовою кредитного договору.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Таким чином суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За таких обставин пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, оскільки його умови, що стосуються усіх аспектів надання банківських послуг, розміщені на сайті банку www.alfabank.com.ua та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих умов, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Альфа-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суму строкової заборгованості за кредитом в розмірі 74924,22 грн.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого ним при подачі позову судового збору.

На підставі ст. ст. 11, 212, 509, 525, 526, 626, 628, 633, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов АТ «Альфа-Банк» - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь АТ «Альфа-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_3 ) заборгованість в сумі 74924 (сімдесят чотири дев`ятсот двадцять чотири) грн. 22 коп., яка складається з: 74924,22 грн. – строкової заборгованості, та сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн., а всього кошти в сумі 77026 (сімдесят сім тисяч двадцять шість) грн. 22 коп.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя: В. А. Гресько