Рішення № 92129611, 02.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2505/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 380/2505/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- Визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року в день звільнення позивача 01.12.2019 року.

- Зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року.

- Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 01.12.2019 по час вирішення вказаного спору.

- Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу пов`язану з підготовкою справи до розгляду в суді, у розмірі 4 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 07.11.2015 року по 01.12.2019 року працював в управлінні захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Остання перед звільненням посада - старший оперуповноважений відділу протидії злочинам у бюджетній сфері УЗЕ у Львівській області ДЗЕ Національної поліції України.

Проте, порушення вимогам ст.ст. 115, 116 КЗпП ДЗЕ Національної поліції України не здійснило нарахування Позивачу всіх сум грошового забезпечення в день звільнення 01.12.2019, що належать йому від УЗЕ у Львівській області ДЗЕ Національної поліції.

Представником позивача направлено клопотання про нарахування Позивачу індексації грошового забезпечення передбаченої ЗУ «Про Національну поліцію», який проходив службу в УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України в період з 07.11.2015 по 01.12.2019. Відповідач повідомив представника позивача, що індексація грошового забезпечення працівників поліції здійснюється лише з набранням чинності постанови КМУ № 782 від 18.10.2017, якою включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Щодо інших періодів нарахування індексації грошового забезпечення позивачу, а саме: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року - відповідальна особа ДЗЕ НП України жодної інформації не надала.

Позивач зазначає, що з отриманих листів вбачається відсутність нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за наступні періоди: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року.

За підсумком грошових нарахувань за 2015-2020 рік грошове забезпечення ( індексація грошового забезпечення) за період проходження служби Позивачем в ДЗЕ НП України, а саме: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року - нараховане та виплачене Позивачу не було.

За отриманої інформацією відповідальної особи ДЗЕ НП України області щодо добровільного нарахування грошового забезпечення (індексація грошового забезпечення) на користь позивача - підстави для цього відсутні, індексація грошового забезпечення працівників поліції здійснюється лише з набранням чинності постанови КМУ №782 від 18.10.2017, якою включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Представник позивача подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що вважає викладені позивачем міркування та вимоги такими, що не відповідають чинному законодавству та не підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Зважаючи на викладене вище, до жовтня 2017 року включно у поліцейських, в тому числі й тих, що працювали в Департаменті, було відсутнє право на індексацію грошового забезпечення.

Враховуючи зазначене, у Департаменту були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, з березня 2017 року по жовтень 2017 року.

Позивач набув права на індексацію грошового забезпечення після внесення відповідних змін до законодавства, а саме з листопада 2017 року.

Тому, при ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, з березня 2017 року по жовтень 2017 року, Департамент діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень.

Щодо стягнення з Департаменту на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 01.12.2019 по час винесення судом рішення, зазначаємо наступне.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що Департаментом в порушення вимоги статті 117 Кодексу законів про працю України безпідставно і несвоєчасно не здійснено нарахування і виплату йому всіх сум, що належать працівнику в день звільнення, посилаючись на те, що його звільнено з посади 01.12.2019, а остаточний розрахунок з ним не проведено, оскільки не виплачено індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до вимог законодавства, грошове забезпечення позивача до жовтня 2017 року не підлягало індексації, що обґрунтовано вище, а тому вважаємо, що Департаментом не порушено строки виплати позивачу грошового забезпечення, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 є безпідставним та необгрунтованим.

Щодо стягнення з Департаменту на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., відповідач зазначає, що до позовної заяви не надано документального розрахунку та підтверджуючих доказів (договорів, рахунків, акту виконаних робіт тощо) витрат на правничу допомогу адвоката, внаслідок чого Департамент позбавлений можливості оцінити чи співмірний, обґрунтований та пропорційний до предмета спору розмір судових витрат на оплату послуг адвоката і чи підтверджується відповідними доказами

Сума витрат позивача на правничу допомогу, враховуючи предмет позову, категорію даної судової справи, нескладність позову, невеликий об`єм доказової бази, відсутність в матеріалах справи будь-яких поданих представником позивача процесуальних документів (відповіді на відзив, клопотань, заперечень тощо), на думку Департаменту, є неспівмірною та необгрунтованою.

Представник відповідача подав суду клопотання про розгляд справи без участі представника, проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 03.04.2020 року відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі. Ухвалою судді від 03 червня 2020 року постановлено про перехід з спрощеного провадження в загальне позовне провадження.

Судом встановлені наступні обставини:

Позивач ОСОБА_1 , з 07.11.2015 року по 01.12.2019 року працював в управлінні захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Згідно витягу з Наказу від 29.11.2019 року № 1436 о/с «По особовому складу» призначено майора поліції ОСОБА_1 старшим оперуповноваженим 4-го відділу (оперативних розробок у західному регіоні) м. Львів 3-го управління (оперативних розробок) Департаменту карного розшуку.

11.03.2020 представником позивача направлено клопотання про нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення передбаченої ЗУ «Про Національну поліцію», який проходив службу в УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України в період з 07.11.2015 по 01.12.2019.

Відповідач повідомив представника позивача, що індексація грошового забезпечення працівників поліції здійснюється лише з набранням чинності постанови КМУ № 782 від 18.10.2017, якою включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплату індексацію грошового забезпечення.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем, з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно вимог ч.1 ст. Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації належать грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 4 Порядку №1078 індексації належать грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що належить індексації на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» № 580 та статтею 5 Закону №1282 передбачено виплату індексації поліцейським, проте з урахуванням того, що порядком проведення індексації грошових доходів населення поширено на поліцейських згідно постанови від 18.10.2017 № 782 з листопада 2017 року, відповідач аргументував, що до прийняття постанови від 18.10.2017 не було установленого порядку нарахування та виплати індексації доходів поліцейських, з огляду на обрання способу реалізації соціальної гарантії.

Разом з тим, ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Більш того, в силу положень частини другої ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31.01.19 у справі № 823/2249/18.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, та держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань.

Отже, вказані відповідачем обставини у відповіді на звернення позивача не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивачу у встановленому законом порядку.

Щодо вимоги позивача стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 01.12.2019 по час вирішення вказаного спору, суд зазначає наступне.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Тому, суд звертає увагу позивача, що його вимога стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01.12.2019 по час вирішення вказаного спору, є передчасною та, відповідно, не може бути задоволена судом.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме у спосіб:

- Визнати протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року в день звільнення позивача 01.12.2019 року.

- Зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі - 4000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач подав копії:

договору про надання правової допомоги № б/н від 06.03.2020; ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1006479 від 05.11.2019; прайс - листа; акта виконаних робіт від 18.03.2020, копії квитанції на здійснення правової допомоги у сумі 4000,00 грн.

Згідно акта виконаних робіт адвокатом надано наступні послуги:

- підготовка та направлення адвокатського запиту - 500 грн.

- підготовка та направлення адвокатського клопотання - 500 грн.

- підготовлена та подана позовна заява до суду - 3000 грн.

Як видно із поданих позивачем документів, розмір судових витрат позивача за надання правової (правничої) допомоги у цій справі становить 4000,00 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому суд не має право змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Однак, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України справи про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відносяться до справ незначної складності.

Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом суд вважає завищеним.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що присудженню на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу адвоката на рівні мінімальної ставки гонорару адвоката у розмірі 1000 грн., тому вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 4000 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 1000 грн.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10 б) про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року в день звільнення ОСОБА_1 01.12.2019 року.

Зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, з 01 по 07 листопада 2016 року, з 06 по 28 лютого 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (м. Львів, вул. Володимира Великого, кв. 86, 113б, код ЄДРПОУ 40111732) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 1000,00 грн.

У решті вимог про присудження судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 09.10.2020 року.

Суддя Гавдик З.В.