Рішення № 92127691, 05.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2020 рокум. Ужгород№ 260/932/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Кустрьо В.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з`явився;

за участі представника позивача - Дубровської Олени Миколаївни;

відповідач - Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник - Бурдюх Валерія Віталіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах якого діє адвокат Дубровська Олена Миколаївна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065), яким просить суд: "1. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2019 р. № Ф-1563-50 у розмірі 29293,44 грн; 2. Зобов`язати Головне управління ДПС у Закарпатській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293,44 грн".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року було вжито заходи забезпечення позову у справі у даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Закарпатській області про залишення даної позовної заяви без розгляду було відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання позивача про уточнення позовних вимог в частині дати винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 14 лютого 2020 року ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято вимогу № Ф-1563-50 про сплату позивачем боргу (недоїмки) в розмірі 29293,44 грн, яку позивач вважає протиправною і такою, що підлягає до скасування. Позивач вказує, що був зареєстрований підприємцем з 30 червня 2009 року, 22 лютого 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності. 30 червня 2017 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України рядовим строком на три роки. Згідно із пунктом 8 цього контракту ОСОБА_1 зобов`язаний не менше одного року виконувати бойові (службові) завдання у зоні АТО. Після закінчення особливого періоду, у разі досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за віком. Позивач вказує, що у зв`язку з укладенням вказаного контратаку про проходження військової служби у відповідача не було законних підстав для нарахування ЄСВ як фізичній особі-підприємцю. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 вважає, що були відсутні підстави для відображення в його інтегрованій картці платника податків відомостей про наявність у нього податкового боргу з єдиного внеску в сумі 29293,44 грн, оскільки він був в силу закону звільнений у відповідний період від сплати єдиного внеску, що зумовлює необхідність внесення змін до інтегрованої картки платника податку.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що станом на 31 січня 2020 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн. (8448 грн - 2017 рік, 9 828,72 - І-ІV кв. 2018 року, 11016,72 грн I-IV кв. - 2019 року). Позивач перебуває на обліку в контролюючому органі як фізична особа-підприємець та як платник єдиного соціального внеску відповідно, про що свідчать дані податкового обліку та реєстрів, що відображені у єдиній інформаційній системі контролюючого органу. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач мас статус фізичної особи-підприємця з 30 червня 2009 року по 27 лютого 2020 року, а тому позивач є платником єдиного внеску у розумінні статті 4 частини 1 пункту 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Так, 06 грудня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774 внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, що не було враховано позивачем. З 01 січня 2017 року фізичні особи - підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок незалежно від доходів. Отже, незалежно від отриманих доходів від здійснення підприємницької діяльності. Позивач є платником єдиного внеску з 01 січня 2017 року та зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на підставі вказаних імперативних норм. Крім того, відповідач вказав, що від обов`язку по сплаті єдиного внеску звільняються особи, призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період з першого календарною дня. При цьому Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 не містить умови звільнення від обов`язку сплачувати єдиний внесок ФОП, які проходять військову службу за контрактом.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав наведених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач з 30 червня 2009 року перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Закарпатській області та являється платником податків на спрощеній системі оподаткування, основний вид діяльності - 52.62.0 Роздрібна торгівля з лотків та на ринку. 27 лютого 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення позивачем підприємницької діяльності (а.с.а.с. 13-15).

30 червня 2017 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України рядовим строком на три роки. Згідно із пунктом 8 цього контракту ОСОБА_1 зобов`язаний не менше одного року виконувати бойові (службові) завдання у зоні АТО. Після закінчення особливого періоду, у разі досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за віком (а.с.а.с. 9, 10).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 21 квітня 2018 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 11).

У відповідності до відпускного квитка Військової частини № А1778 від 21 лютого 2020 року № 85/А, ОСОБА_1 у період з 21 лютого 2020 року по 06 березня 2020 року перебував у відпустці. Таким станом на 21 лютого 2020 року позивач перебував на службі у в/ч № А1778 в Донецькій області с. Старогнатівка (а.с. 117).

Відповідно до даних які містяться в інформаційній системі контролюючого органу позивач перебуває на обліку в Головнму управлінні ДПС у Закарпатській області як фізична особа-підприємець та як платник єдиного соціального внеску з30 червня 2009 року по 27 лютого 2020 року (а.с.а.с. 50, 51).

Відповідно до інтегрованих карток станом на 31 січня 2020 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн (8448 грн - 2017 рік, 9828,72 - І-ІV кв. 2018 року, 11016,72 грн I-IV кв. - 2019 року) (а.с.а.с. 47-49).

14 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1563-50, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 29293,44 грн відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с. 8).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон України № 2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року № 508/26953 (далі по тексту - Інструкція № 449).

Статтею 4 частиною 1 пунктом 4 Закону України № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із статтею 6 частиною 2 пунктом 1 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 9-2 розділу VIII Закону України № 2464-VI, пункту 3 розділу V Інструкції № 449, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява особи, яка бере добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення лікування (реабілітації).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" 1275-VII від 20 травня 2014 року, яким внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 та доповнено пунктом 9-2 передбачено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду.

Крім того, аналогічні норми містяться і в Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28 березня 2016 року № 393).

Зокрема, пунктом 7 розділу ІV вказаної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники, визначені пунктом 1 підпунктами 3 та 4 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, якщо вони не є роботодавцями.

При цьому, Верховним Судом в постанові від 30 жовтня 2018 року в справі № 805/930/16-а висловлена правова позиція, що ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення.

Статтею 19 частиною 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 2232-ХІІ) передбачено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Відповідно до статті 20 частини 1 абзацу 1 Закону України № 2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Згідно з пунктом 18 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (в редакції Указу Президента № 417/2015 від 14.07.2015 року) перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Таким чином, наведеними законодавчими нормами передбачено, що особи, які призиваються під час мобілізації, на особливий період, в тому числі, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, можуть виконувати обов`язки військової служби як з укладенням контракту так і без нього. Така правова ситуація як укладення контракту, не змінює статусу осіб, які виконують обов`язки військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Як уже зазначено вище, 30 червня 2017 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України рядовим строком на три роки. Згідно із пунктом 8 цього контракту ОСОБА_1 зобов`язаний не менше одного року виконувати бойові (службові) завдання у зоні АТО. Після закінчення особливого періоду, у разі досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за віком (а.с.а.с. 9, 10).

На підставі наведених правових норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що норми пункту 9-2 розділу VIII Закону України № 2464-VI, які звільняють фізичних-осіб підприємців призваних в порядку мобілізації, на особливий період від сплати єдиного внеску на весь строк служби, поширюють свою дію і на позивача.

Крім того, відповідно до норм статті 39 частини 3 Закону України № 2232-ХІІ за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної вимоги не враховано правову норму, яка міститься в статті 39 частині 3 Закону № 2232-ХІІ, а також не проаналізовано умови виконання військового обов`язку та проходження військової служби в порядку мобілізації, на особливий період, вдавшись до надто формального тлумачення контракту як добровільної форми участі особи для виконання військового обов`язку.

Таким чином, відповідачем зроблено невірний висновок про обов`язок позивача, як фізичної особи-підприємця, під час проходження військової служби за контрактом в період дії особливого періоду щодо сплати єдиного внеску.

Враховуючи наведене, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2020 року № Ф-1563-50, є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язання Головне управління ДПС у Закарпатській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293,44 грн, суд вважає її необґрунтованою з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, в межах розгляду даної справи судом було встановлено протиправність, а відтак необхідність скасування вимоги ГУ ДПС в Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2019 року № Ф-1563-50, а тому вказане зумовлює податковий орган усунути всі негативні юридичні наслідки з відновленням платнику податків його правового становища, що виникла внаслідок прийняття протиправного рішення, та подальшого його відновлення, вчинивши дії по коригуванню даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми боргу (недоїмки), що виник на підставі вимоги ГУ ДПС в Закарпатській області від 14 лютого 2020 року № Ф-1563-50.

Суд зауважує, що метою звернення до адміністративного суду із позовом є необхідність захисту порушеного права, свобод чи інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2020 року № Ф-1563-50 у розмірі 29293,44 грн.

У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 05 жовтня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 12 жовтня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко