Ухвала суду № 92127539, 01.10.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/2056/20

Номер провадження 1-кп/201/1289/2020

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання - Разумняк К.П.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Бойко І.І.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Грицай В.О.,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Бойко І.І. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника Грицая В.О. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, заявлені під час судового розгляду кримінального провадження, відомості про яке 03 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000024 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 03 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000024 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Під час судового розгляду прокурором Бойко І.І. подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування доводів поданого клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до шести років, а тому є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, прокурор зазначив, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 , може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Вказав, що у ОСОБА_1 відсутні міцні соціальні зв`язки в місці його проживання, відсутнє постійне місце роботи та джерело доходу.

Зазначив, що 08 квітня 2020 року відносно обвинуваченого до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська направлений обвинувальний акт за ч. 2 ст. 187 КК України, що свідчить про те, що ОСОБА_1 може вчинити нові умисні кримінальні правопорушення з корисливих мотивів.

Таким чином, на переконання прокурора, є доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Грицай В.О. у судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисному строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість заявлених прокурором ризиків та у свою чергу, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також у повному обсязі підтримав заявлене його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 залишив вирішення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , а також клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт на розсуд суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження з приводу поданого прокурором Бойко І.І. клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши доводи наведені прокурором у клопотанні, суд приходить до таких висновків.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 199 КПК України регламентовано, що розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Так, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів до 03 березня 2020 року, який в подальшому був неодноразово продовжений.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані в суді, не зменшилися на час розгляду клопотання і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до шести років, при цьому, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

При цьому, під час оцінки ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_1 .

Поряд із цим, оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_3 переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані у суді ступень яких є досить високою.

Разом із цим, на переконання суду, прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати ризик можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_1 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній також підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і обвинувальний акт стосовно останнього направлений до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, що, у свою чергу, може характеризувати обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення злочинів, а, отже, дає достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватими, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Поряд із цим, вирішуючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд виходить з того, що захисником Грицай В.О. не наведено переконливих та достатніх підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_1 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, і зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання обвинуваченого під вартою закінчується 14 серпня 2020 року, вважає за доцільне продовжити тримання ОСОБА_1 під вартою строком на 60 днів до 29 листопада 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183-184, 199, 331, 369-372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора Бойко І.І. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 29 листопада 2020 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, є 29 листопада 2020 року.

У задоволенні клопотання захисника Грицая В.О. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 50 хвилин 01 жовтня 2020 року.

Суддя І.Г. Ополинська