Ухвала суду № 92127537, 01.10.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/6144/20

Номер провадження 1-кп/201/1323/2020

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання - Разумняк К.П.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Білень А.І.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 08 травня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000958 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, одруженого, який має малолітню доньку ОСОБА_3 , 2015 року народження, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 08 травня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000958 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2020 року призначено підготовче судове засідання за вказаним обвинувальним актом на 15 липня 2020 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурором Білень А.І. подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в рамках кримінального провадження, відомості про яке 08 травня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000958, строком на 60 діб.

Так, в обґрунтування своїх доводів прокурор посилалася на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, а тому є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, при цьому, перебуваючи на волі, останній може незаконно впливати на потерпілу та свідка у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані в суді.

Також вказала, що ОСОБА_2 , будучи засудженим 23 вересня 2019 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням на 1 рік, знов вчинив новий злочин в період іспитового строку, що вказує на наявність ризику можливих спроб обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 , є недоцільним, оскільки не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просила клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість заявлених прокурором ризиків, а також просив врахувати наявність у нього неповнолітньої доньки, постійного місця проживання та той факт, що його рідний брат готовий взяти його на роботу, та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. На підтвердження таких доводів надав відповідні документи.

Потерпіла ОСОБА_1 заперечувала проти продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись при цьому, на відсутність претензій матеріального та морального характеру до нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 вказано, що під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження. Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При цьому, п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до трьох років, виключно, у разі, якщо прокурором крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Так, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів до 17 серпня 2020 року, який в подальшому був продовжений.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого ОСОБА_2 переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися на час розгляду клопотання і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, при цьому, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, у тому числі, і корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена.

Так, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_2 .

Поряд із цим, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України саме у період іспитового строку за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2019 року, що є достатніми обставинами, які характеризують обвинуваченого, як особу схильну до вчинення злочинів.

Окрім того, встановлено, що ОСОБА_2 повідомлений про підозру у вчиненні іншого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, кримінальне провадженні стосовно обвинуваченого на даний час перебуває у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, судовий розгляд якого триває.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_2 переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, ступень яких є досить високою.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Поряд із цим, суд вважає недоведеним під час розгляду клопотання наявність ризику визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілу та свідків, з підстав його необґрунтованості та відсутності будь-яких достатніх доказів на підтвердження його існування, особливо ураховуючи і позицію потерпілої ОСОБА_1 , яка не зазначала про наявність факту незаконного впливу на неї з боку обвинуваченого.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватими, а також доведення прокурором обставин викладених у п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України стосовно наявності повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні іншого кримінального правопорушення, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Поряд із цим, судом також враховується наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 постійного місця проживання та неповнолітньої доньки, а також вірогідна можливість останнього працевлаштуватися на роботу, однак наведені обставини не зменшують ступень існуючих ризиків і не можуть слугувати підставою для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового провадження.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_2 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, і зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання обвинуваченого під вартою закінчується 10 жовтня 2020 року, вважає за доцільне продовжити тримання ОСОБА_2 під вартою строком на 60 днів до 29 листопада 2020 року.

В той же час, продовжуючи обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення та обставини правопорушення, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у сумі 30 000 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду за наданим суду обвинувальним актом суд виходить з наступного.

Так, у підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачений та потерпіла висловили думки про можливість призначення судового розгляду на підставі наданого суду обвинувального акту.

Під час підготовчого судового засідання не були встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

Вислухавши думки учасників судового провадження, суд, у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акту, судовий розгляд здійснювати одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за участю учасників кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 182-184, 199, 315, 314-316, 369-372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 29 листопада 2020 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, є 29 листопада 2020 року.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) гривень.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_2 або іншою фізичною чи юридичною особою № UA 158201720355229002000017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) ОСОБА_2 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 , зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою суду та покласти на нього обов`язки не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 08 травня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000958 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Судовий розгляд призначити у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 08 жовтня 2020 року об 12 годині 30 хвилин.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала, щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 30 хвилин 01 жовтня 2020 року.

Суддя І.Г. Ополинська