Рішення № 9211956, 20.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.10 р.                     Справа № 32/37пн                               

Господарський суд Донецької області у складі

Головуючого Сковородіної О.М.

Суддів Зубченко І.В.

Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання: Фесечко Ю.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Піткельов Є.О. довіреність від 23.12.08р.

від відповідача: 1. не з’явився

                     2. Ботман О.О. довіреність від 21.05.09р.

у справі за позовом: Приватного підприємства фірми „ЕЛУБ” м. Маріуполь

до відповідачів: 1. Комунального підприємства „Маріупольське міське бюро технічної інвентаризації” м. Маріуполь

                     2. Маріупольської міської ради м. Маріуполь

про визнання права власності на нерухоме майно та зобов’язання БТІ здійснити реєстрацію права власності.

Позивач, Приватне підприємство фірма „ЕЛУБ” м. Маріуполь, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: 1. Комунального підприємства „Маріупольське мі?ське бюро технічної інвентар?изації” м. Маріуполь, 2. Маріупольської міської ради м. Маріуполь про визнання права власності на нерухоме ма?йно та зобов’язання БТІ здійс?нити реєстрацію права власно?сті.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на необхідність визнання за ним права власності на нерухоме майно – торговий павільйон загальною площею 33,9 кв.м., розташований по пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки “Морвокзал” в Приморському районі м. Маріуполя та зобов’язання Комунального підприємства „Маріупольське міське бюро технічної інвентаризації” провести державну реєстрацію прав позивача на нерухоме майно.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказував на те, що не оспорює права власності позивача на спірне майно. Відповідач зауважував, що БТІ є лише органом, який здійснює технічно державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна за його місцезнаходженням на підставі правоустановчих документів.

Відповідач 2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказував на відсутність правових підстав зайняття позивачем земельної ділянки, оскільки строк договору оренди земельної ділянки, укладеного між Маріупольською міською радою та Приватним підприємством фірмою „ЕЛУБ” скінчився 21.11.2004р. За результатами розгляду клопотання відповідача про продовження строку договору оренди земельної ділянки Маріупольською міською радою прийнято рішення № 5/3-360 від 27.06.06р. про відмову у продовженні строку договору оренди. Згідно актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.01.2008р., довідки Маріупольського міського управління земельних ресурсів від 07.12.2005р., правоустановчі документи на земельну ділянку, розташовану по пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки “Морвокзал” в Приморському районі м. Маріуполя відсутні. Крім того, представник відповідача 2 в письмових поясненнях зазначав, що п.1.1. зазначеного договору оренди земельної ділянки передбачає обслуговування тимчасової конструкції торгівельного павільйону, в той час як спірне майно має ознаки об’єкту нерухомості.

Також, відповідач просив припинити провадження у справі, посилаючись на те, що спір між сторонами вже вирішено в межах справи № 40/394пн за позовом Приватного підприємства “Фірма „Елуб” до відповідачів: 1. Комунального підприємства „Маріупольського бюро технічної інвентаризації”, 2. Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно та зобов’язання провести державну реєстрацію права власності.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на відмінність правових підстав позовних вимог заявлених в даній справі від позову, який розглядався у справі № 40/394пн.

Ухвалою суду від 21.09.2009р. провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням незалежної судової експертизи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради народних депутатів № 197/13 від 17.07.1996р., Приватному підприємству фірмі „ЕЛУБ” було виділено земельну ділянку площею 42,0 кв.м. для установлення торгового павільйону за індивідуальним проектом.

В подальшому, позивачем була виготовлена проектно–планувальна документація та побудовано кіоск, на який Головним управлінням архітектури та містобудування виконавчого комітету Маріупольської міської ради було видано паспорт на об’єкт обслуговування населення.

Як вбачається з Паспорту архітектурно – планувальних вимог торгового павільйону, розташованого у м. Маріуполі, на пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки “Морвокзал” комісією виконавчого комітету Маріупольської міської ради об’єкт, конструкція якого складається з: стіни з лицьової цегли рожевого кольору з западаючими швами; дах металевий лист – декоративний пояс з пристроєм підвісних світильників та світореклами, подвійного засклення, було введено в експлуатацію.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 498/2 від 21.11.2001р. позивачу було подовжено право тимчасового користування земельною ділянкою, площею 42,0 кв.м. кадастровий номер 1412337200:02:07:017, на умовах оренди терміном на три роки для обслуговування торгового павільйону розташованого у м. Маріуполі, на пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки “Морвокзал”.

На підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 498/2 від 21.11.2001р., 11.02.02р. між Маріупольською міською радою та Приватним підприємством фірмою „ЕЛУБ” укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким останньому була виділена в платне користування строком на три роки земельна ділянка площею 0,00420 га, розташована у м. Маріуполі, на пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки “Морвокзал”. Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду з метою обслуговування торгового павільйону.

Листом № 2006/2819 від 24.07.06р., адресованим позивачу, Маріупольська міська рада підтвердила, що договір оренди земельної ділянки площею 0,00420 га, розташованої у м. Маріуполі, на пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки “Морвокзал” продовжено до 21.11.07р.

25.09.2006р. Комунальним підприємством “Маріупольське міське бюро технічної інвентаризації” була проведена технічна інвентаризація спірного майна, розташованого у м. Маріуполі, на пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки “Морвокзал”, внаслідок чого видано технічний паспорт. У вказаному технічному паспорті КП БТІ зроблена відмітка відносно того, що спірний об’єкт є капітальною будівлею, тобто об’єктом нерухомості, розташованим на земельній ділянці, переміщення якого неможливо без його знецінювання та зміни цільового призначення.

У технічному висновку, наданому 23.11.06р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбасспецмонаж” зазначено, що всі несучі конструкції знаходяться у нормальному стані та забезпечують подальшу безпечну експлуатацію. Враховуючи склад та спосіб зведення конструкцій, будівля торгового павільйону, розташованого по пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки “Морвокзал” в Приморському районі м. Маріуполя є капітальною будівлею сезонного типу.

Оцінюючи позовні вимоги та доводи сторін, суд виходить з наступного.

Ст. 41 Конституції України, ст. 317 ЦК України, Закону України „Про власність” встановлюють зміст права власності, який полягає у праві володіння, користування та розпорядження власним майном.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи спірне майно було збудоване та прийнято в експлуатацію в 1997р.

Суд вважає хибними доводи відповідача, що всупереч умовам договору оренди земельної ділянки, які передбачають обслуговування тимчасової конструкції торгівельного павільйону, позивачем розміщено об’єкт нерухомості з огляду на таке.

До набрання чинності ЦК України (2003р.) момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно не пов’язувався з його державною реєстрацією (ч. 1 ст. 331 ЦК України).

Та обставина, що спірне майно введено в експлуатацію, як об’єкт малої архітектурної форми, не спростовує факту належності цього майна до об’єктів нерухомості.

При цьому, на момент його створення законодавства, яке б встановлювало, що об’єкт малої архітектурної форми є виключно рухомою річчю – не існувало.

Також, слід зазначити, що в подальшому (після збудування майна) були затверджені Порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності № 296 від 04.09.06р. та Правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності № 227 від 13.10.2000р. (які в теперішній час втратили чинність), в яких зазначалось, що стаціонарною малою архітектурною формою (кіоск, павільйон тощо) є споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30,0 кв.м.

Але, як вбачається з матеріалів справи, спірний об’єкт, який є предметом спору не має площу до 30,0 кв.м.

Відповідно до висновку будівельно – технічної експертизи № 5030/23 від 04.01.2010р., проведеною за ухвалою суду від 21.09.09р., дані про проведення реконструкційних змін об’єкту (торгового павільйону, розташованого по пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки “Морвокзал” в Приморському районі м. Маріуполя) в порівнянні з технічними даними “Паспорта на об’єкт обслуговування населення” встановлені не були. На момент проведення дослідження частина об’єкту (торгівельний павільйон з цегляними стінами на стрічковому фундаменті розмірами 5,0 * 6,0 м.) має ознаки об’єкту нерухомості (конструктивний зв’язок з земельною ділянкою фундаментом), а частина об’єкту – цільнозварний склад площею 8,9 кв.м., приєднаний до тильної стіни павільйону – не має таких ознак.

Отже, обставинами справи доведено, що позивач збудував спірне майно та чинність такої забудови була визнана відповідачем. Як слід, не можна вважати, що позивач здійснив самочинне будівництво та (або) позбавляється прав на збудоване майно.

Той факт, що спірне майно за технічними характеристиками відповідає ознакам об’єкту нерухомості, які встановлені нормами Цивільного кодексу України, дозволяє позивачу наполягати на захисті свого права шляхом визнання права на нерухоме майно.

При цьому, суд зауважує, що спірне майно не є новоствореним за правилами ст. 331 Цивільного кодексу України, і тому, набуття права власності на нього не пов’язується з прийняттям його вдруге до експлуатації.

Доказів, які б підтверджували зміну (реконструкцію) спірного майна з моменту його створення (та/або після отримання земельних ділянок в користування) суду не надано.

З урахуванням приписів ст. ст. 317, 321, 392 ЦК України, обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача, в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 317, 321, 331, ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства фірма „ЕЛУБ” м. Маріуполь до відповідачів: 1. Комунального підприємства „Маріупольське міське бюро технічної інвентаризації” м. Маріуполь, 2. Маріупольської міської ради м. Маріуполь про визнання права власності на нерухоме майно та зобов’язання БТІ здійснити реєстрацію права власності.

Визнати право власності за Приватним підприємством фірмою „ЕЛУБ” м. Маріуполь (87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 101/67; код ЄДРПОУ 20342978) на нерухоме майно – торговий павільйон загальною площею 33,9 кв.м., розташований по пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки “Морвокзал” в Приморському районі м. Маріуполя.

Стягнути з Приватного підприємства фірми „ЕЛУБ” м. Маріуполь (87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 101/67; код ЄДРПОУ 20342978) на користь Донецького науково –дослідного інституту судових експертиз (83102, м. Донецьк, вул. Ливенка, 4; ЄДРПОУ 02883147; рахунок 35224001000122 в ГУДК у Донецькій області, код 834016) витрати за проведення судової експертизи в сумі 803,04грн.

Рішення набирає законної сили 05.05.10р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя