Рішення № 9211871, 21.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.10 р.                     Справа № 28/181                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплект”, м. Маріуполь

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь

про стягнення 32602 грн. 90 коп.

Представники сторін:

Від позивача: Гуревич М.А.

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплект”, м. Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь про стягнення 32602,90 грн., в т.ч. сума боргу в розмірі 30600,00грн., сума інфляційних витрат в розмірі 771,11грн., сума 3% річних в розмірі 246,49грн., сума штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами в розмірі 985,30грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 06/312-82 від 16.03.2009р., видаткові накладні № К-0000060/1 від 17.03.2009р., № К-0000061/2 від 17.03.2009р., № К-0000065/3 від 18.03.2009р., рахунок-фактуру № К-00054 від 17.03.2009р., довіреність на отримання ТМЦ № 05125 від 16.03.2009р., претензію №194 від 17.04.2009р., відповідь на претензію №194 від 17.04.2009р. на суму 30600,00грн. №09-23/09-42 від 15.05.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 22.07.2009р. порушив провадження у справі № 28/181.

01.12.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла заява про зміну позовних вимог №576 від 26.11.2009р., відповідно до якої позивач збільшив позовні вимоги, на підставі ст. 22 ГПК України, та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 30600,00грн., суму інфляційних витрат в розмірі 1211,76 грн., суму 3% річних в розмірі 598,59грн., суму процентів за користуванням чужими грошовими коштами в розмірі 2182,84грн. Суд приймає до уваги вказану заяву про зміну позовних вимог та розглядає справу по суті.

Відповідач був присутній в судовому засіданні 01.12.2009р. та надав клопотання про зупинення провадження по справі в зв’язку з подачею до суду апеляційної скарги. Оскільки на дату слухання справи апеляційна скарга до суду не надійшла суд відмовив в задоволенні клопотання. Відповідач в судовому засіданні 01.12.2009р. проти позову заперечував, однак відзиву суду не представив.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Розгляд справи неодноразово зупинявся в зв’язку з подачею Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь апеляційних та касаційних скарг на ухвали суду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Між позивачем, Товариством з обмеженою „Комплект”, м. Маріуполь, та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь був укладений договір купівлі-продажу № 06/312-82 від 16.03.2009р. (далі-договір), відповідно до умов якого позивач (далі-продавець) зобов’язується передати, а відповідач (далі-покупець) прийняти і оплатити продукцію (бетон М-400 ДСТУ Б.В.2.7.-43-96, в кількості 40 куб. м., ціна за одиницю без ПДВ – 637,50грн., а всього на суму – 30600,00грн., в т.ч. ПДВ – 5100,00грн.) на умовах, викладених в даному договорі (п. 1.1. договору).

Загальна сума за договором складає: 30600,00грн., в т.ч. ПДВ 5100,00грн. (п. 1.2. договору).

Поставка продукції здійснюється на умовах: EXW – м. Маріуполь склад продавця, відповідно з правилами „Інкотермс” в редакції 2000р. (п. 3.1. договору).

Поставка здійснюється протягом 1 календарного дня з моменту отримання продавцем письмової заявки покупця. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата передачі продукції покупцю відповідно з товарно-транспортною накладною(п. 3.3. договору).

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання і до 31.12.2009р. (п. 7.3. договору).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до видаткових накладних № К-0000060/1 від 17.03.2009р., № К-0000061/2 від 17.03.2009р., № К-0000065/3 від 18.03.2009р., виписаних на підставі рахунка-фактури №К-00054 від 17.03.2009р., позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 30600,00 грн.

Факт отримання відповідачем вказаної продукції на суму 30600,00 грн. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вище зазначених видаткових накладних, який діяв на підставі довіреності № 05125 від 16.03.2009р. на отримання ТМЦ, де є посилання на договір №06/312-82 від 16.03.2009р.

Суду також надана відповідна податкова накладна.

Враховуючи, що в довіреності № 05125 від 16.03.2009р. на отримання ТМЦ є посилання на договір №06/312-82 від 16.03.2009р., найменування продукції в видаткових накладних №К-0000060/1 від 17.03.2009р., № К-0000061/2 від 17.03.2009р., № К-0000065/3 від 18.03.2009р., виписаних на підставі рахунка-фактури №К-00054 від 17.03.2009р., та договорі купівлі-продажу №06/312-82 від 16.03.2009р. співпадають, суд приходить до висновку, що поставка товару здійснювалась саме в рамках договору купівлі-продажу №06/312-82 від 16.03.2009р.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Форма оплати – по факту поставки протягом 10 банківських днів.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що граничний строк оплати продукції, поставленої по видатковим накладним № К-0000060/1 від 17.03.2009р., № К-0000061/2 від 17.03.2009р. - до 31.03.2009р. включно, по видатковій накладній № К-0000065/3 від 18.03.2009р. до 01.04.2009р. включно.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію №194 від 17.04.2009р. з вимогою погасити заборгованість (докази отримання відповідачем вищезазначеної претензії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до відповіді на претензію №194 від 17.04.2009р. на суму 30600,00грн. №09-23/09-42 від 15.05.2009р. відповідач повідомив позивача, що приймає всі можливі заходи щодо виконання зобов’язань по укладеним договорам.

Однак, доказів погашення заборгованості в сумі 30600,00 грн. відповідач не представив, у зв’язку з чим господарський суд робить висновок, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем залишилось невиконаним.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактичне отримання відповідачем продукції підтверджено матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплект”, м. Маріуполь в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь, заборгованості в сумі 30600,00 грн. є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 598,59 грн. за період з 07.04.2009р. по 30.11.2009р. та інфляційні витрати в сумі 1211,76 грн. за період з квітня 2009р по жовтень 2009р. (заява про зміну позовних вимог).

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 598,59 грн. за період з 07.04.2009р. по 30.11.2009р. та інфляційних витрат в сумі 1211,76 грн. за період з квітня 2009р по жовтень 2009р. є такими, що підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивачем також було заявлено про стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2182,84грн. на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов’язань та, одночасно, штрафною санкцією.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

На підставі зазначеного, суд дійшов до висновку, що позивачем заявлена до стягнення пеня за невиконання відповідачем грошового зобов’язання.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Таким чином, на підставі вищевикладених статей Господарського та Цивільного кодексів п.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачає тільки порядок встановлення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань в договорах, а не норму на підставі якої стягуються штрафні санкції.

Як встановлено судом, зі змісту договору купівлі-продажу № 06/312-82 від 16.03.2009р. вбачається, що сторонами не було передбачено такого виду відповідальності за прострочення оплати поставленого товару, як пеня, на підставі чого позовні вимоги в частині підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 345,93 грн.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжними дорученнями №723 від 14.07.2009р. та №1280 від 27.11.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 346,63 грн.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 0,70 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Позовна заява надійшла до суду 22.07.2009р. (направлена позивачем до суду 15.07.2009р.), відповідно до Постанови КМУ від 8 липня 2009 р. N 693 з 14.07.2009р. розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ складав 118грн.00коп.

При подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №724 від 14.07.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 315,00 грн.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачені позивачем витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 197,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 20, 22, 47, 49, 77, 82, 83, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплект”, м. Маріуполь, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158, п/р №26002480020000 в ЗАТ „Донгорбанк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплект” (87502, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Таганрозька, 1, ЄДРПОУ 13532916, р/р26007900175249 в ЗАТ „ПУМБ” м.Маріуполь, МФО 335742) суму боргу в розмірі 30600,00грн., суму інфляційних витрат в розмірі 1211,76 грн., суму 3% річних в розмірі 598,59грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 324,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110,55 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Комплект” (87502, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Таганрозька, 1, ЄДРПОУ 13532916, р/р26007900175249 в ЗАТ „ПУМБ” м.Маріуполь, МФО 335742) з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 0,70 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 197,00грн.

Видати довідки.

У судовому засіданні 21.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя