Ухвала суду № 92117572, 02.10.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

02.10.2020 Справа №607/16694/20

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ромазан В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зацікавлена особа Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зацікавлена особа Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, відповідно до якої просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме те, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4

01 жовтня 2020 року позивачем подано заяву про забезпечення позову у даній справі шляхом заборони відповідачам передавити право користування майном третім особам, у тому числі укладення договорів оренди, а також накладення арешту на: 1) автомобіль марки Toyota Venza, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 кузов № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 ; 2) автомобіль марки Citroen Berlingo, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_4 ; 3) квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 ; 4) нежитлові та господарські приміщення №№ VI VII VIIІ в будинку АДРЕСА_2 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_4 ; 5) квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 ; 6) квартиру АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 ; 7) нежитлові приміщення, загальною площею 35 кв.м. в будинку АДРЕСА_5 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_4 ; 8) житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_6 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 ; 9) земельну ділянку, площею 0,1000 га по АДРЕСА_7 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 ; 10) квартиру АДРЕСА_8 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 ; 11) квартиру АДРЕСА_9 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 .

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує на те, що спір, який розглядається судом пов`язаний з наступним вирішенням спору про його право на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 та на яке можуть претендувати інші спадкоємці за законом, а встановлення факту родинних відносин між позивачем та померлим ОСОБА_4 може вплинути на їх спадкові права й обов`язки. Відповідачі на даний час здійснюють дії, направлені на позбавлення позивача права отримати спадщину у випадку задоволення поданого позову, а саме вчиняють дії відчуження спірного майна. Так, на даний час, нерухоме та рухоме майно, яке належало померлому ОСОБА_4 відповідачами використовується з ціллю отримання прибутку, а саме здається в оренду, один автомобіль уже відчужено. Тому вважає, що здійснення захисту прав позивача можливий лише прийняттям рішення про заборону відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передавати право користування спірним майном третім особам, у тому числі шляхом укладення договорів оренди, а також накладення арешту на зазначене вище майно.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, як на підставу застосування заходів забезпечення позову заявник посилається на вимоги ст.149 ЦПК України, а саме те, що у випадку невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможлививти виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі,відповідно до вимогст.153 ч.1 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1,3 ч. 1ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, у п. 9 даної Постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен переконатися у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову прийшов до наступних висновків.

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 листопада 2004 року Міським бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_4 .

Як вбачається із копії облікових карток приватного транспортного засобу (дата друку 15.04.2015 року) автомобілі марки Toyota Venza, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 кузов № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , марки Citroen Berlingo, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , належать ОСОБА_4 .

Як вбачається із копії реєстраційного посвідчення № НОМЕР_7 , виданого 15.11.2006 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, квартира АДРЕСА_9 на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 (договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08.11.2004 року за №4819).

Як слідує із копії реєстраційного посвідчення, виданого 28.10.2004 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, домоволодіння АДРЕСА_6 зареєстороване на праві приватної власності на підставі договору дарування за ОСОБА_4 .

Як вбачається із копії нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 12.11.2004 року, укладеного між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець), продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 призначену для будівництва та обслуговування жилового будинку.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень сформованого 18.04.2014 року, нежитові приміщення, господарські приміщення №VI, VII, VIII у будинку АДРЕСА_2 зареєстровано на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Як вбачається із копії нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 01.03.2006 року, укладеного між Київською міською державною адміністрацією (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець), Київська міська державна адміністрація продала, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_8 .

Відповідно до копії витягу про реєстрацією права власності на нерухоме майно, складеного ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» 12.12.2007 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Згідно із копією реєстраційного посвідчення виданого 17.11.2004 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, приміщення загальною площею 35,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 зареєстовано на праві приватної власності за ОСОБА_4 .

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18.04.2014 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Предметом поданого позову ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є встановлення факту родинних відносин між померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Таким чином, суд виходячи із предмету заявленого позивачем позову, а також змісту заяви про забезпечення позову, із врахуванням підстав та обгрунтованості доцільності їх вжиття, суд вважає, що такі види забезпечення позову, які просить застосувати у своїй заяві заявник, а саме заборону відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передавати право користування спірним майном третім особам, у тому числі шляхом укладення договорів оренди з третіми особами, а також накладення арешту на зазначене майно не відповідають та є не співмірними із заявленими позивачем у позовній заяві вимогами. Крім цього, суд вважає, що заявником не надано доказів, які б підтверджували про реальну загрозу не виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі. При цьому, суд не приймає до уваги доводи заявника про те, що підставою забезпечення позову є вчинення дій відповідачами, які направлені на позбавлення позивача отримати спадщину, оскільки доказів щодо цього суду не надано. Крім цього, суд наголошує, що предметом позову, який заявив позивач є встановлення факту родинних відносин, а не відновлення порушених прав позивача під час спадкування та яким на даний час він не являється. Із вказаних підстав, суд також не бере до уваги твердження позивача про загрозу відчуження та вчинення інших реєстраційних дій, направлених на зміну права власності або приховування майна, які унеможливлять в подальшому виконання рішення суду. Також, суд зазначає, що заявником не подано доказів, які б підтверджували дані про належність спірного майна на дату подання ним заяви про забезпечення позову. Крім цього, заявником всупереч вимогам п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України не зазначено у поданій заяві пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-154, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої нею 01 жовтня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зацікавлена особа Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексу судового рішення.

Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан