Рішення № 92113679, 09.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4232/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/4232/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

07.08.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ у Полтавській області), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку його пенсії, оформленої листом від 29.07.2020 №70, та зобов`язати здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи у закордонному відрядженні з СРСР в Республіку Ангола з вересня 1989 року по червень 1993 року згідно з відомостями, зазначеними в архівній довідці федеральної казенної установи "Російський державний архів економіки" від 01.06.2020 №2569-с та в архівній довідці Міністерства економічного розвитку Російської Федерації від 03.06.2020 №А3-136, починаючи з дня призначення пенсії.

В обґрунтування позову позивач вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, внаслідок якої відмовлено у здійсненні перерахунку призначеної позивачу у січні 2014 року пенсії, хоча факт його роботи в Республіці Ангола з вересня 1989 року по червень 1993 року та розмір заробітної плати під час закордонного відрядження підтверджено відповідними документами, чинне на той час законодавство передбачало відрахування страхових внесків із сум заробітку, отриманих як в іноземній валюті так і в умовних одиницях.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

26.08.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач висловив свої заперечення проти задоволення позову, посилаючись на те, що ні на час роботи позивача за кордоном, ні на час звернення позивача до відповідача за призначенням пенсії законодавство не передбачало обчислення розміру пенсії особам, які працювали за кордоном в установах колишнього СРСР чи УРСР або за відрядженням цих установ, із заробітку з урахуванням частини заробітної плати отриманої в іноземній валюті (а.с. 35-43).

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 263 цього ж Кодексу.

Повний текст судового рішення складено після виходу з відпустки судді головуючого у даній справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, де отримує пенсію за віком призначену згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пенсію обчислено при загальному страховому стажі 43 роки 5 місяців 14 днів.

27.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши до заяви наступні документи: архівні довідки від 01.06.2020 №2568-с та №2569-с, які видані Федеральною установою "Російський державний архів економіки" (м. Москва), довідки від 31.03.2020 №АЗ-96, від 03.06.2020 №ОТ-Дн-9513 і №АЗ-136, видані Міністерством економічного розвитку Російської Федерації (м. Москва), щодо роботи пенсіонера за кордоном (а.с. 55-63).

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсії № 3 (м. Горішні Плавні) управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області № 70 від 28.07.2020 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії за віком (а.с. 64).

В обґрунтування даного рішення відповідач зазначив, що у поданих позивачем довідках ім`я, по-батькові заявника зазначені скорочено, відсутні дані про дату народження, відомості щодо нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в довідках про заробіток за періоди з вересня 1989 по серпень 1991 та з січня 1992 по червень 1993 відсутні. Заробіток зазначений в інвалютних рублях та доларах США. За даними трудової книжки у період з 28.03.1987 по 02.02.1996 пенсіонер працював у середньому професійно-технічному училищі №6 міста Дніпропетровська, інформації щодо відрядження за кордон трудова книжка не містить.

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною звернувся до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п. 22 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод).

Відповідно до ч. 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи (до 01.01.2004), є трудова книжка.

Пунктами 51-53 розділу III Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 25.12.1974 №365, передбачено, що в трудові книжки спеціалістів, направлених за кордон для надання технічної допомоги та інших послуг, підприємства здійснюють запис про відрядження їх в розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботах за кордоном.

Записи в трудовій книжці спеціалістів здійснюються по закінченню їх роботи за кордоном підприємствами (установами, організаціями), в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств і відомств. В довідках зазначається період роботи за кордоном і займана посада, також підстава видачі (номери і дати відповідних наказів).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивачу для зарахування періоду роботи в закордонному відрядженні необхідно було надати до відповідача довідку Міністерства, яке надавало відрядження, із вказанням періоду роботи за кордоном та інформацією чи збереглася заробітна плата за основним місцем роботи та сплата внесків.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що звертаючись за перерахунком позивач зазначеної вище довідки відповідачу не надав.

З приводу вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи у закордонному відрядженні з СРСР в Республіку Ангола з вересня 1989 року по червень 1993 року, суд зазначає наступне.

Відмовляючи ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії відповідач виходив з обставин відсутні відомостей щодо нарахування внесків на державне соціальне страхування або збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в довідках про заробіток за періоди з вересня 1989 року по серпень 1991 року та з січня 1992 року по червень 1993 року.

У свою чергу позивач наголошує на тому, що обов`язок сплачувати страхові внески на соціальне страхування працівника, який перебуває в закордонному відрядженні, вести кадрову документацію, в тому числі вносити відомості щодо відрядження працівника за кордон до трудової книжки покладено на роботодавця, а тому працівник не може нести відповідальність за недотримання роботодавцем вимог законодавства в цій частині.

У зв`язку з цим суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 41 Закону №1058-IV суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, враховуються в заробітну плату для обчислення розміру пенсій, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне соціальне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону № 1788, і не перевищують 5, 6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Згідно з пунктом 129 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (зі змінами), частина заробітку, що виплачувалась в іноземній валюті, при визначенні заробітку для обчислення пенсії не враховується.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що під час обчислення розміру пенсії відповідно до Закону №1058-IV враховується лише та частина заробітку, яка була виплачена у радянських карбованцях, а отже визначення розміру пенсії із заробітної плати, отримуваної в іноземній валюті, законодавством України не передбачено.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача щодо протиправності дій ГУ ПФУ в Полтавській області пов`язаних з відмовою у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за його заявою від 27.07.2020.

За таких обставин рішення відділу з питань перерахунків пенсії №3 (м. Горішні Плавні) управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №70 від 28.07.2020 суд визнає таким, що відповідає критеріям правомірності та об`єктивності, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун