Рішення № 92113433, 29.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 р. № 400/544/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. за участю секретаря судового засідання Горбаль Ю.П. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головне управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,м.Миколаїв,54001,Головне управління ДПС у Миколаївській області,вул. Лягіна,6,м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування наказу від 26.12.2019 р. № 422-о; зобов`язання вчинити певні дії,

За участю:

Від позивача: Барановський Д.О. посвідчення ВАА449883

Від відповідача:Болдуреску О.В., дов 371від 30.09.19

ВСТАНОВИВ:

31.01.2020 року з позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач 1, ДФС у Миколаївській області) та Головного управління ДПС у Миколаївській області далі - відповідач 2 ) ГУ ДПС у Миколаївській області) в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прийнятої судом просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 26.12.2019 № 422-о голови коміссії з реорганізації ГУ ДФС у Миколаївській області, яким ОСОБА_1 з 28.12.2019 року було звільнено з посади головного державного ревізора- інспектора відділу погашення боргу ГУ ДФС у Миколаївській області у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС у Миколаївській області шляхом приєднання до ГУ ДПС у Миколаївській області із скороченням численності та штату працівників;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Миколаївській області, поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора- інспектора відділу погашення боргу ГУ ДФС у Миколаївській області та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня незаконного звільнення по день фактичного поновлення на роботі.

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка полягала у не розгляді поданих ОСОБА_1 заяв від 24.12.2019 та 26.12.2019, в яких він просив прийняти його на посаду головного державного ревізора- інспектора відділу по роботі з податковим боргом Миколаївського

управління ГУ ДПС у Миколаївській області та на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу по роботі з податковим боргом Миколаївського управління ГУ ДПС у Миколаївській області, до 30 грудня 2019 року;

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. 24.02.2020 року ухвалою суду позовна заява повернена позивачу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

22.05.2020 року ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги недотриманням процедури (порядку) звільнення. Зазначив, що 30 серпня 2019 року Головою комісії з реорганізації ГУ ДФС України в Миколаївській області його було попереджено про наступне звільнення, зокрема повідомлено, що він буде звільнений з займаної посади у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС у Миколаївській області шляхом приєднання до ГУ Миколаївській області, по закінченню 60-ти днів з моменту вручення попередження але не раніше 29 жовтня 2019 року.

30 серпня 2019 року Відповідачем 1 розпочато процедуру вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» у редакції чинній на 30 серпня 2019 року. З огляду на те, що цю процедуру розпочато 30 серпня 2019 року проведення цієї процедури мало відбутися згідно приписів законодавства України, що діяло станом на 30 серпня 2019 року .

Позивач наголосив що, порушуючи зазначені вище чинні на той час положення чинного законодавства України відповідачі одночасно із попередженням позивача про майбутнє можливе звільнення з підстави передбаченої п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу» не запропонували йому вакантні посади у Головному управлінні ДФС України в Миколаївській області, а також вакантні посади к Головному управлінні ДПС України в Миколаївській області, які відповідно до його кваліфікації міг обіймати позивач.

Виправляючи вказане порушення на думку позивача Відповідач 2 запропонував йому обійняти одну із наявних вакантних (тимчасових) посад Головного управління ДПС у Миколаївській області лише 30 жовтня 2019 року.

Саме на момент цієї пропозиції позивач відмовився від переведення на одну з запропонованих вакантних посад, оскільки вважав, що йому мають спочатку запропонувати вакантні посади у ГУ ДФС у Миколаївській області, яке продовжувало на той час та продовжує зараз функціонувати на рівні з ГУ ДПС у Миколаївській області, що врешті решт так і не було зроблено.

З тих самих міркувань позивач відмовився від переведення на одну з запропонованих йому посад у ДПС України в Миколаївській області й 02 грудня 2019 року, коли йому вдруге

запропонували перевестися на одну з вакантних посад у ГУ ДПС у Миколаївській області.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про державну службу» у разі реорганізації (злиття приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Керуючись Положенням про Головне управління ДПС у Миколаївській області, затвердженим наказом ДПС України від 12 липня 2019 року №14 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», відповідно до затверджених структури та

штатного розпису Головного управління ДПС у Миколаївській області, в.о. начальника ГУ ДПС у Миколаївській області надано ОСОБА_1 повідомлення - пропозицію наявних вакантних (тимчасових) посад ГУ ДПС у Миколаївській області, які передбачають виконання роботи за професією чи спеціальністю, що відповідали б його кваліфікації.

Однак 30.10.2019 року позивач повідомив про незгоду на зайняття запропонованих посад у ГУ ДПС у Миколаївській області. Крім того 02.12.2019 року відповідачем, позивачу було повторно запропоновано наявні вакантні посади Головного управління ДПС у Миколаївській області, які позивачем були відхилені.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП У країни роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Представник відповідача зазначив, що контролюючим органом виконано всі передбачені чинним законодавством дії щодо забезпечення виконання законодавства про працю з метою захисту інтересів позивача.

Таким чином, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Проаналізував матеріали справи діюче законодавство та пояснення сторін, суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2019 року Головою комісії з реорганізації ГУ ДФС України в Миколаївській області позивача попереджено про наступне звільнення, зокрема повідомлено, що він буде звільнений з займаної посади у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС у Миколаївській області шляхом приєднання до ГУ Миколаївській області, по закінченню 60-ти днів з моменту вручення попередження але не раніше 29 жовтня 2019 року.

Як вважає позивач, порушуючи зазначені вище чинні на той час положення чинного законодавства України відповідачі одночасно із попередженням позивача про майбутнє можливе звільнення з підстави передбаченої п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу» не запропонували йому вакантні посади у Головному управлінні ДФС України в Миколаївській області, а також вакантні посади к Головному управлінні ДПС України в Миколаївській області, які відповідно до його кваліфікації міг обіймати позивач.

Судом встановлено, що Відповідач 2 запропонував йому обійняти одну із наявних вакантних (тимчасових) посад Головного управління ДПС у Миколаївській області лише 30 жовтня 2019 року. На момент цієї пропозиції позивач відмовився від переведення на одну з запропонованих вакантних посад, оскільки вважав, що йому мають спочатку запропонувати вакантні посади у ГУ ДФС у Миколаївській області, яке продовжувало на той час та продовжує зараз функціонувати на рівні з ГУ ДПС у Миколаївській області.

З тих самих підстав позивач відмовився від переведення на одну з запропонованих йому посад у ДПС України в Миколаївській області й 02 грудня 2019 року, коли йому вдруге запропонували перевестися на одну з вакантних посад у ГУ ДПС у Миколаївській області.

У зв`язку з відмовою від запропонованих вакантних посад відповідачем було прийнято наказ «Про звільнення ОСОБА_2 » від 26.12.2019 року №422-0.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 6 ст. 43 Конституції України встановлює, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Загальний порядок вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці визначений нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з п.1 ч.1 ст.87 ЗУ "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

П. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ч. 1 ст. 42 КЗпП України).

Відповідно до статті 49 -2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Звільнення може відбуватися не раніше закінчення двомісячного строку з моменту попередження.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як встановлено судом з наявних в матеріалах доказів позивач неоднаразово відмовлявся від переведення на одну з запропонованих йому посад відповідачами. Довод позивача, що йому мали запрпонувати вакантні посади саме 30.08.2019 і в зв`язку з цим не було часу для обміркувань пропозицій судом не приймаються до уваги так як після 30.10.2019р він ще працював на своїй посаді майже 2 місяці і часу щоб обміркувати, який було передбачено законодавцем, було достаньо.

Також слід зазначити, згідно з поясненнями наданими представником відповідача ГУ ДФС у Миколаївській області дійсно продовжувала працювати на момент звільнення позивача, але не в повному складі, а лише відділ податкової міліції. Тому сподівання ОСОБА_1 на те, що йому запропонують рівнозначну посаду в ГУ ДФС у Миколаївській області на думку суду містять маніпуляції з боку позивача. Як позивач зазначав в судовому засіданні він сподівався на посаду у відділі податкової міліції ГУ ДФС у Миколаївській області.

У контексті вказаних обставин треба зауважити, що звільнення працівника допускається, якщо неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

За встановлених обставин і правового регулювання спірних відносин суд приходить до висновку про дотримання відповідачами вимог трудового законодавства при звільненні позивача, адже оспорюваний наказ «Про звільнення ОСОБА_2 » від 26.12.2019 №422-о складено у повній відповідності до норм чинного законодавства, вказаний наказ містить усі обов`язкові реквізити відповідно до вимог оформлення документів ДСТУ 4163-

2003 затверджених наказом Держспоживстандарту 07.04.2003 №55:найменування установи, назва виду документа, дату складання, реєстраційний індекс, заголовок документу, текст наказу з підставами про звільнення з посиланням на пункт і статтю Закону України «Про державну службу».

У разі скорочення чисельності працівників обов`язком роботодавця є, окрім іншого, за два місяці повідомити про таке скорочення і запропонувати вакансії, на які можна було б перевести працівників (з їхньої згоди), посади яких підлягають скороченню. Водночас, коли йдеться про кількісне скорочення посад (штатних одиниць) роботодавець також повинен з`ясувати хто з цих працівників має переважне право на залишення на роботі, що було зроблено відповідачем.

Питання щодо працевлаштування та переважного права на залишення на роботі взаємопов`язані і якщо дійде до ухвалення рішення про звільнення працівника із займаної посади, то правова оцінка дотримання процедури цього звільнення стосуватиметься як того, чи виконав роботодавець обов`язок щодо працевлаштування, так і щодо того, чи врахував він переважне право на залишення на роботі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 821/1225/16 (провадження № К/9901/29514/18). Відповідач не мав на меті звільнення позивача, виконав обов`язок щоло працевлаштування позивача про що свідчать неодноразово запропоновані посади відповідачами ОСОБА_1 (згідно штатних розписів на 2019 рік).

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач не надав належних доказів щодо неправомірних дій відповідачів відносно його звільнення та прийняття протиправного на його думку наказу від 26.12.2019 №422-о прийнятого головою Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Миколаївській області.

Щодо процедури реорганізації ГУ ДФС у Миколаївській області суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» покладено початок створенню Державної податкової служби України, на яку покладається частина функцій Державної фіскальної служби України (крім правоохоронної та митної), що ліквідується.

Частиною 7 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Частиною 9 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено,що порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України, яким 20.10.2011 року прийнято постанову №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади».

Відповідно до п.12 Постанови №1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р вирішено про можливість забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року №846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України (зі змінами), а саме: передбачено, що підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби України продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства

Разом з тим, слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28.10.2014 у справі № 21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його незаконно звільнено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/5361/15 (адміністративне провадження № К/9901/11400/18), від 27.11.2019 у справі № 804/16382/15 (адміністративне провадження № К/9901/10433/18, К/9901/10430/18).

За таких умов, позовна вимога про зобов`язання Головного управління ДФС у Миколаївській області поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу погашення боргу Миколаївського управління ГУ ДФС у Миколаївській області та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня незаконного звільнення по день фактичного поновленя на роботі задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірность прийнятого спірного наказу.

Отже, враховуючи заявлені позовні вимоги, системний аналіз положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім

переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається прийняття відповідачем законного наказу, який відповідає наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 39394277,Головного управління ДПС у Миколаївській області,вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001, код ЄДРПОУ 43144729 ) Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001 43144729) - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга

повний текст рішення підписаний суддею 08.10.2020р