Ухвала суду № 92112548, 07.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 жовтня 2020 року Справа №160/4647/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Центральна, 47, код ЄДРПОУ 03192170) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області щодо зняття з особових рахунків ОСОБА_2 з газо- (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) та електропостачання (особовий рахунок № НОМЕР_3 ) сум раніше призначеної субсидії за 2015-2018 роки у розмірі 17 648, 15 грн.;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області повернути на особові рахунки з газо-(особовий рахунок № НОМЕР_2 ) та електропостачання (особовий рахунок № НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 суми раніше призначеної субсидії за 2015-2018 роки у розмірі 17 648, 15 грн.;

- зобов`язати АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повернути ОСОБА_1 суми сплачених коштів у розмірі 1973,13 грн. та 12 236,25 грн. відповідно на особистий розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 в АТ КБ «ПриватБанк».

23.05.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про зобов`язання АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повернути ОСОБА_1 суми сплачених коштів у розмірі 1973,13 грн. та 12 236,25 грн. відповідно на особистий розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 в АТ КБ «ПриватБанк».

23.05.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали від 23.05.2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

20.06.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04.07.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання позивача та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

25.09.2019 року рішенням суду вказаний позов задоволено повністю.

26.05.2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради – залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 р. в адміністративній справі №160/4647/19 – без змін.

16.09.2020 року від Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надійшла заява про роз`яснення судового рішення від 25.09.2019 року.

01.10.2020 року ухвалою суду у задоволенні заяви Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про роз`яснення судового рішення від 25.09.2019 року відмовлено.

02.10.2020 року від ОСОБА_1 надійшло про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року.

Дослідивши, подану заяву та матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно ч. 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається про встановленння судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано рішення апеляційної інстанції у даній справі 04.06.2020 року, позивачем отримано виконавчі листи - 11.07.2020 року .

Крім того, 16.09.2020 року від Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надійшла заява про роз`яснення судового рішення від 25.09.2019 року, що свідчить про те, що відповідачем вчиняються певні дії, спрямовані на виконання вказаного рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відтак, суд доходить до висновку, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, зокрема, оскільки станом на дату подання такої заяви досі не вирішено питання про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення суду.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення слід відмовити. Одночасно зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися з відповідною заявою повторно за наявності відповідних підстав.

Керуючись ст. 382 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Центральна, 47, код ЄДРПОУ 03192170) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв