Ухвала суду № 92112469, 07.10.2020, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

(про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою)

Справа № 354/1018/19

Провадження № 1-кп/348/298/20

07 жовтня 2020 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

прокурора: Свірідова Д.І.

потерпілої: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: Войцеховської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090000000525 за обвинувальним актом від 27.11.2019 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 утримується під вартою в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні від прокурора поступило клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 .

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, надав суду пояснення, аналогічні тексту клопотання та зазначив, що на даний час відносно обвинуваченого ОСОБА_2 продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення. На підставі наведеного вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 , а тому просить продовжити застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 -адвокат Войцеховська Т.М. в судовому засіданні заперечила проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не обґрунтовано продовження існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначені прокурором ризики ґрунтуються на припущеннях. Зокрема прокурором не доведено ризик переховування, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 не буде переховуватись від суду, крім того у нього відсутній закордонний паспорт. Також прокурором не доведено ризик впливу на свідків, оскільки заявлені по кримінальному провадженні свідки не є очевидцями події, також свідки вже були допитані в судовому засіданні та надали покази. Крім того прокурором не доведено ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. Окрім цього прокурором не доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе вберегти обвинуваченого від зазначених прокурором ризиків та не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Також просила суд врахувати, що обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання, може працювати, тобто має міцні соціальні зв`язки. Просила змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Також зазначив, що він не має жодного наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженні, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення. Також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора, наполягає на продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, проти зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт категорично заперечує.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 11.08.2020 обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09.10.2020.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Суд вважає, що з врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, та суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, в даному випадку мають місце відповідні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 продовжують існувати ризик переховування, та ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Зокрема ризик переховування обвинуваченого від суду підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Тому обвинувачений ОСОБА_2 , усвідомлюючи неминучість призначення відносно нього покарання у виді позбавлення волі, може намагатись ухилитись від кримінальної відповідальності. Ризик переховування від правосуддя суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 (особливості поведінки, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування, тощо) і приходить до висновку, що ризик переховуватися є досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання.

Ризик незаконного впливу на свідків по кримінальному провадженні підтверджується тим, що судовий розгляд даного кримінального провадження триває, ще не всі свідки були допитані в судовому засіданні, а тому перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_2 буде мати реальну можливість спілкуватись з свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, необхідно відзначити, що суду не було з цього приводу надано належних обґрунтованих доказів, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Сама по собі наявність в ОСОБА_2 судимостей не може свідчити про ймовірність вчинити інше кримінальне правопорушення, так як стосується минулих подій, до часу обрання запобіжного заходу тримання під вартою. Проте може в цілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів.

Таким чином посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки прокурором наведено достатні та переконливі докази, з яких вбачається, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, а в сукупності дають достатні правові підстави для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Посилання сторони захисту про можливість застосуваня до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд вважає необгрунтованими, оскільки враховує характер висунутого обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав ОСОБА_2 , але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а так само особу обвинуваченого, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Також стороною захисту на підтвердження наявності міцних соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_2 не надано відповідних доказів.

Крім того в судовому засіданні не здобуто нових відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_2 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Суд також враховує, що при вирішенні питання про необхідність тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров`я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.

Таким чином тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на ОСОБА_2 процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, щодо обвинуваченого ОСОБА_2 слід продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до задоволення.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Войцеховської Т.М. про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт слід відмовити, оскільки суд дійшов до висновку про неможливість жодного із більш м`яких запобіжних заходів у виді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту чи заставизабезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177-178, 331, 376, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 - задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 13 год. 30 хв. 05 грудня 2020 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Войцеховської Т.М. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст ухвали складено

07.10.2020 о 16 год. 45 хв.