Рішення № 92112264, 08.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 жовтня 2020 р. Справа № 120/3879/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2287 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до військової частини А2287 (далі - ВЧ А2287, відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ВЧ А2287 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця за період з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року у сумі 76575,74 грн; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця за період з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року у сумі 76575,74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом командира ВЧ А2287 від 23 грудня 2017 року № 287 його (позивача) виключено зі списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення 24 грудня 2017 року. Виходячи із відомостей довідки про отримане грошове забезпечення військовослужбовцям ВЧ А 2287 за 2015, 2016, 2017 роки, на думку сторони позивача, відповідач у період з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року протиправно не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що суперечать вимогам законів України та порушують його конституційні права.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 10 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

01 вересня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2003 року № 1078 (зі змінами) "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" не передбачено механізм виплати сум індексації у поточному році. Представник відповідача також зазначає, що з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян, якими є також військовослужбовці, з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 було значно збільшено за рахунок збільшення їх розміру преміювання. Поряд з цим постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесено зміни до Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. З огляду на зазначене, на думку сторони відповідача, січень 2018 року не може бути застосовано як базовий місяць.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що ВЧ А 2287 не є розпорядником коштів першого рівня, тому не має повноважень самостійно визначати напрямки використання бюджетних ресурсів. При цьому, роз`ясненнями директора Департаменту фінансів від 26 березня 2018 року № 248/1485 підтверджено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січня 2016 - лютому 2018 року у Міноборони не було. Окрім того, представник відповідача зазначає, що механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди не передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

03 вересня 2020 року представником позивача до суду було подано відповідь на відзив, в якій зазначається, що враховуючи становище держави у 2015-2018 роках, видатки на оборону у тому числі на виплату грошового забезпечення затверджувались у повному обсязі і жодним чином не обмежувались, а тому посилання відповідача на те, що у нього були відсутні відповідні бюджетні асигнування та кошторисні призначення, на думку сторони позивача, не можуть прийматися до увагу, так як відповідач безпосередньо приймав участь у формуванні кошторису на відповідний рік, а також здійснював розрахунок фонду грошового забезпечення.

Також, представник позивача вказує, що Постановою № 1013 з січня 2016 року було збільшено посадові оклади (тарифні ставки) у працівників майже у всіх галузях бюджетної сфери, проте це не стосувалося військовослужбовців. У свою чергу, збільшення посадових окладів військовослужбовців відбулося аж у березні 2018 року, тому на думку сторони позивача, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 є саме січень 2008 року.

14 вересня 2020 року на адресу суду надійшло заперечення відповідача, в якому останній зазначає, що нарахування індексації грошових доходів за грудень 2015 року ОСОБА_1 є безпідставним, так як сума індексації за грудень 2015 року була нарахована та перерахована в повному обсязі в березні 2016 року. Окрім того, сторона відповідача звертає увагу суду, що ВЧ А2287 не є розпорядниками коштів першого рівня, тому не має повноважень самостійно визначати напрямки використання бюджетних ресурсів.

Ухвалою від 07 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені доводи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 31 жовтня 2006 року до 24 грудня 2017 року проходив військову службу у ВЧ А2287. Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ А2287 (по стройовій частині) від 23 грудня 2017 року № 287 прапорщика ОСОБА_1 , техніка тилу, звільненого наказом командира ВЧ А2287 (по особовому складу) від 21 грудня 2017 року № 64-РС з військової служби у запас за пунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням підпункту "ї" пункту 1 частини восьмої цієї самої статті цього самого закону, вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату Вінницької області. Вказаним наказом позивача з 24 грудня 2017 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідок про отримане грошове забезпечення військовослужбовців ВЧ А 2287 за 2015, 2016, 2017 роки відсутні відомості щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачеві.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Закон № 1282-XII.

У розумінні статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно зі статтею 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Абзацом 8 пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до довідок про отримане грошове забезпечення військовослужбовців ВЧ А2287 за 2015, 2016, 2017 роки у період з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року (період вказаний позивачем у позовній заяві) індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась.

При цьому, стороною відповідача у заявах по суті справи не заперечувався факт нездійснення індексації грошового забезпечення позивача у зазначеному періоді.

Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує посиланням на роз`яснення Міністерства соціальної політики України: від 09 червня 2016 року № 252/10/136-16; від 08 серпня 2017 року №48/0/66-17; від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 та вказівку Департаменту фінансів Міністерства оборони України, викладену у телеграмі від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2. Водночас, суд звертає увагу, що подібні роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, у силу приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.

У свою чергу, посилання представника відповідача на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та відсутність бюджетних коштів для виплати індексації, суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Частиною 1, 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17 та від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення жодним чином не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протравною бездіяльності військової частини А2287 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця за період з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року у сумі 76575,74 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.

Однак, на переконання суду, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. Тому позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача встановити базовий місять для обчислення індексації не підлягають задоволенню. Позовні вимоги у цій частині є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, тоді як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Суд зазначає, що саме у процесі виконання рішення суду відповідачем, у порядку встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком № 1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення та відповідно здійснено розрахунок суми індексації грошового забезпечення, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу.

Таким чином, відповідачем, на теперішній час, не вчинялось будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення та нарахуванню та виплаті зазначених сум позивачу, тому відсутні підстави вважати, що має місце порушення прав позивача у цій частині.

Аналогічні висновки викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі № 240/1084/20, від 28 липня 2020 року у справі №120/313/20-а, від 28 липня 2020 року у справі № 120/939/20-а, від 06 серпня 2020 року у справі № 120/361/20-а, від 30 вересня 2020 року у справі 120/1744/20-а, від 01 жовтня 2020 року у справі № 240/2710/20.

З огляду на зазначене, суд дійшов переконання що позовна вимога зобов`язального характеру підлягає задоволенню шляхом зобов`язання військової частини А 2287 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2287 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року включно.

Зобов`язати військову частину А2287 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Військова частина А2287 (21007, м. Вінниця, вул. Чехова, 7, код ЄДРПОУ 24982545)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович