Рішення № 9210676, 16.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 квітня 2010 р.           Справа 7/17-10

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця.

до: Відкритого акціонерного товариства "Вінницька пересувна механізована

про стягнення 41944,68 грн

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Микуляк Ю.П. - довіреність № 02/851 від 16.09.2009 року.

відповідача: Грубчак В.М. - директор, протокол загальних зборів акціонерів від 07.12.2007 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення з ВАТ "Вінницька пересувна механізована колона "Промсільгоспізоляція"" 41944,68 грн., з яких 33226,64 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 947,11 грн. 3% річних, 4582,40 грн. інфляційних втрат та 3188,53 грн. пені.

Ухвалою від 17.02.2010 року порушено провадження у справі № 7/17-10 та призначено до розгляду на 18.03.2010 року.

18.03.2010 року з метою надання можливості врегулювання спору мирним шляхом в судовому засіданні було оголошено перерву до 25.03.2010 року.

25.03.2010 року в межах дня судом було оголошено перерву для до оформлення сторонами мирової угоди.

Однак після закінчення перерви відповідач в судове засідання не з'явився.

За таких обставин розгляд справи було відкладено до 14.04.2010 року.

14.04.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.04.2010 року з метою надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом.

12.04.2010 року відповідач надав письмові пояснення в яких вказує, що станом на 01.12.2009 року позивачем йому надано послуги з теплопостачання на загальну суму 31570,15 грн.. Проте за попередньою домовленістю ним було виконано ремонтні роботи на корить позивача, про що свідчить акт приймання виконаних робіт № 1 за вересень 2008 року на загальну суму 10444,80 грн. та просить суд врахувати вказану суму при винесенні рішення у справі.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що учасниками судового процесу не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 28346,50 грн., з яких 22781,84 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 580,54 грн. 3 % річних, 2642,24 грн. інфляційних втрат та 2341,87 грн. пені.

Подана позивачем заява прийнята судом до розгляду оскільки не суперечить ст. 22 ГПК України.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вказує позивач ним з вересня 2005 року (договір № 816 від 01.11.2005 року) здійснюється теплопостачання приміщень належних відповідачу, які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Блюхера, 217.

Станом на час розгляду справи в суді теплопостачання здійснюється на підставі договору № 816 від 19.02.2008 року.

Однак за посиланням позивача розрахунки відповідачем проводились невчасно, не у повному обсязі, як наслідок виник борг у розмірі 22781,84 грн..

Судом встановлено, що за час існування між сторонами господарських відносин між сторонами проводись заліки взаємних зобов'язань, у тому рахунку протокол від 29.02.2008 року якого вбачається, що відповідачем погашено борг на суму 16176,40 грн. за послуги з теплопостачання відповідно до договору від 01.09.2005 року № 816. Непогашеними залишилось станом на день укладення протоколу 1656,49 грн. (а.с.10, т.1).

Однак в подальшому розрахунки не проводились у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу який виник за період з листопада 2007 року по грудень 2009 року включно.

За вказаний період позивачем надано послуг на загальну суму 31570,15 грн. в підтвердження чого суду надано акти здачі приймання виконаних робіт, довідку про нарахування за подану теплову енергію, виписку з журналу нарахувань і оплати (а.с. 15-29, 35, т.1).

Як було вказано раніше згідно протоколу від 29.02.2008 року відповідачем погашено борг на суму 16176,40 грн., а не погашеними залишилось 1656,49 грн. та крім того згідно акту приймання виконаних робіт № 1 за вересень 2008 року борг погашено на суму 10444,80 грн.

Враховуючи встановлені обставини борг відповідача складає 22781,84 ((31570,15 + 1656,49)-10444,80).

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Враховуючи викладене суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 22781,84 грн., як обґрунтовані та правомірні.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги щодо стягнення пені, які на момент прийняття рішення у справі становлять згідно розрахунку позивача 2341,87 грн..

Разом з тим стосовно вимог про стягнення пені суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.7.2.3 договору сторонами передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію зі споживача стягується пеня у розмірі 1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення

Разом з тим суд звертає увагу на те, що ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Провівши перевірку правильності нарахування позивачем пені судом встановлено ряд допущених ним помилок при проведені розрахунку.

Зокрема як вбачається розрахунку позивачем здійснено розрахунок в період з червня 2009 року до листопада 2009 року при цьому пеня нараховувалась на загальну суму, яка рахувалась за відповідачем у зазначений період.

Разом з тим згідно п. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином суд вважає, що вірним буде нарахування пені лише на суму боргу нарахованого на останні 6 місяців.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок пені в результаті чого судом отримано 1841,28 грн..

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 2341,87 грн. пені суд відмовляє в стягнені 500,59 грн. пені.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2642,24 грн. інфляційних втрат та 580,54 грн. 3 % річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних судом виявлено помилки допущені позивачем при обрахунку 3% річних, які полягають у тому, що позивач не врахував, що в 2008 році кількість днів дорівнювала 366.

Провівши перерахунок 3 % річних із врахуванням виявлених помилок вказаних вище, судом отримано - 580,12 грн. 3 % річних.

Оскільки отримані в результаті перерахунку судом суми є меншими від тих, які заявлено позивачем суд відмовляє в стягнені 0,42 грн. 3 % річних.

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом не виявлено помилок

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) за винятком згаданих раніше.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні пені, 3 % річних та поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог.

Стосовно поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст.546, ст.549, ч.1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст.625, 627, 628, 629, 631, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ст.230, ч.4 ст.231, ст. 233 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерко товариства "Вінницька пересувна механізована колона "Промсільгоспізоляція", вул. Блюхера, 217, м. Вінниця, 21000 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 00451091) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33126849) - 22781 грн. 84 коп. - боргу, 1841 грн. 28 коп. - пені, 2642 грн. 24 коп. - інфляційних втрат, 580 грн. 12 коп. - 3 % річних, 278 грн. 46 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 231 грн. 83 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 квітня 2010 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100.

3 - відповідачу - вул. Блюхера, 217, м. Вінниця, 21000.