Рішення № 9210670, 21.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 квітня 2010 р.           Справа 2/56-10

за позовом: Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство", вул. Гагаріна, 1, смт. Нові Білокоровичі, Олевський район, Житомирська область, 11054

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів", вул. Промислова, 50, м. Калинівка, Вінницька область, 22400

про стягнення 30593,42 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" про стягнення 30953,42 грн. заборгованості за поставлену лісопродукцію.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.03.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/56-10 та призначено до розгляду на 21.04.2010 року.

Представники сторін в судове засідання не з"явились, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи № 2/56-10, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позов мотивовано тим, що 21.02.2008 року Державне підприємство "Білокоровицьке лісове господарство" на підставі специфікації-накладної № 36 поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" лосопродукцію на загальну суму 9167,00 грн.

В свою чергу, відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар в сумі 8361,00 грн. Неоплаченою залишилась сума - 809,00 грн., підтвердженням цьому є підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 21.07.2008 року.

03 квітня 2009 року позивач надіслав відповідачу претензію № 344, в якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 809,00 грн. за поставлений товар. Однак, зазначена вимога була залишена без відповіді відповідачем, а розрахунку з позивачем так і не було проведено.

Також 25 вересня 2009 року між Державним підприємством "Білокоровицьке лісове господарство" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (покупець) укладено договір поставки № 168.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, визначену цим договором.

Згідно п. 6.1 договору поставка продукції постачальника здійснюється на умовах франко-склад покупця.

Ціна продукції постачальника визначається згідно специфікації (п. 2.1. договору).

Так, за період з 30 вересня по 09 грудня 2009 року згідно специфікацій-накладних та квитанцій про приймання вантажу (а.с. 17- 49), які містяться в матеріалах справи позивач поставив відповідачу лісопродукцію на загальну суму 30144,42 грн.

Однак, в порушення умов укладеного договору відповідач не здійснив розрахунку із позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за відповідачем утворився борг в розмірі 30144,42 грн.

09 березня 2010 року позивач надіслав відповідачу претензію № 319, в якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 30144,42 грн. за поставлений товар. Однак, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В зв'язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 30953,42 грн. (30144,42 грн. + 809,00 = 30953,42 грн.), який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно. Укладенням усної угоди є виконання сторонами певних зобов'язань у момент їх вчинення, зокрема, передача матеріальних цінностей, видача накладних тощо.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару у 2008 році згідно специфікації-накладної № 36 від 21.02.2008 року, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 168 від 25 вересня 2009 року є договором поставки .

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці лісопродукції відповідачу належним чином, доказом чого є специфікація-накладна № 36 від 21.02.2008 року та специфікації-накладні та квитанцій про приймання вантажу (а.с. 17- 49), які містяться в матеріалах справи, за період з 30 вересня по 09 грудня 2009 року, згідно яких позивач поставив відповідачу лісопродукцію.

Проте, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 30953,42 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 30953,42 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 30.03.2010 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений товар, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів", вул. Промислова, 50, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 (ідентифікаційний код - 05412693, р/р 26006279082005 у ВФКБ "Приватбанк", МФО - 302689) на користь Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство", вул. Гагаріна, 1, смт. Нові Білокоровичі, Олевський район, Житомирська область, 11054 (ідентифікаційний код - 00991798, р/р № 26001303280509 у філії "Відд. ПІБ в м. Коростень", МФО - 311391) 30953,42 грн. - боргу, 309,53 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. Гагаріна, 1, смт. Нові Білокоровичі, Олевський район, Житомирська область, 11054

3 - відповідачу вул. Промислова, 50, м. Калинівка, Вінницька область, 22400