Рішення № 9210635, 15.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 квітня 2010 р.           Справа 11/53-10

за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Вінницької філії

ВАТ «Укртелеком»в інтересах цеху телекомунікаційних послуг №3,

м. Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гайсинавтотранс», м. Гайсин

про стягнення 1043,02грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - Д. Вонсович за довіреністю б/н. від 28.07.2008р.;

від відповідача - не з‘явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Гайсинавтотранс» заборгованості за договором № 586 від 24.12.2007р. про надання послуг електрозв‘язку в загальному розмірі 1043,02 грн., з яких: 947,59 грн. – основний борг, 23,49 грн. –пеня, 13,46 грн. –3% річних, 58,48 грн. –інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі договору № 586 від 24.12.2007р. позивач надавав відповідачу послуги електрозв‘язку за які останній зобов‘язався проводити розрахунки у відповідності до п.п. 3.2.8., 4.5. договору. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач не проводив розрахунки за надані послуги, в результаті чого за період з 01.07.2009р. по 01.02.2010р. утворилась заборгованість в загальному розмірі 947,59 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 05.03.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання, установчих документів не виконав. Явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 995051. До того ж вказане повідомлення свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 12.03.2010р.. Тобто у останнього було достатньо часу для реалізації своїх прав визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

24.12.2007р. між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі центру електрозв‘язку № 1 (позивач, за договором Підприємство зв’язку ) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гайсинавтотранс»(відповідач, за договором Споживач) укладено договір № 586 за умовами якого позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги електрозв‘язку, а відповідач відповідно –проводити розрахунки за надані послуги у строки визначені п. 4.5 договору.

Як свідчать матеріали справи, зокрема рахунки за телекомунікаційні послуги за період з 01.06.2009р. по 01.02.2010р., витяг з оборотної відомості, позивачем надано відповідачу послуги електрозв‘язку на загальну суму 947,59 грн..

У відповідності до п. 4.5. договору відповідач повинен вносити плату за отримані послуги протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. В порушення даного пункту договору відповідач не провів розрахунків за надані послуги в результаті чого утворилась заборгованість з розмірі 947,59 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 947,59 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 23,49 грн. пені, 13,46 грн. 3% річних та 58,48 грн. інфляційних втрат.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договорами, він є боржником, що прострочив.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Отже, позивачем правомірно нараховано 58,48 грн. інфляційних втрат за період з 21.06.2009р. по 31.01.2010р..

Вказаною нормою встановлена також відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 13,46 грн. трьох відсотків річних за період з 21.06.2009р. по 20.01.2010р..

Пунктом 5.8 договору сторони визначили, що уразі несплати за надані послуги електрозв‘язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Виходячи з наведеного, позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню в розмірі 23,49 грн. за період з 21.07.2009р. по 20 .01.2010р.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а тако0ж інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гайсинавтотранс»(23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. 1-го Травня, 5, код 35536925) на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі цеху телекомунікаційних послуг № 3 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 8, код 01182204) 947 (дев‘ятсот сорок сім) грн. –59 коп. –основного боргу; 23 (двадцять три) грн. 49 коп. –пені; 13(тринадцять) грн. 46 коп. –3% річних; 58 (п‘ятдесят вісім) грн. 48 коп. –інфляційних втрат; 102 (сто дві) грн. – витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість ) грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 19.04.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 8)

3- відповідачу - (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. 1-го Травня, 5)