Рішення № 92105976, 05.10.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3611/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

представника відповідача Голяр І.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення матеріальної та моральної шкоди та стягнення збитків,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» в якому просив відновити строки позовної давності стягнення матеріальної шкоди; збільшити розмір матеріальної шкоди відповідно до ст. 1208 ЦК України, в 3 рази та стягнути на користь позивача 750 410,49 гривень; стягнути ПАТ «СК «Бркбізнес» матеріальні збитки понесені позивачем на лікування з індексом інфляції в розмірі 203 724,70 грн; стягнути з ПАТ «СК «Брокбізнес» збитки у вигляді сплати відсотків за користування позикою з урахуванням індексу інфляції в розмірі 47 648,00 гривень та стягнути з ПАТ «СК «Брокбізнес» моральну шкоду в розмірі 730 000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 мотивує свої вимоги тим, що 05.09.2016 року приблизно о 15 год. на ділянці автодороги 26 км «Бориспіль-Київ» сталося ДТП. Під час ДТП він перебував в автомобілі Хонда CR-V д.н. НОМЕР_1 , яким керувала його дружина ОСОБА_1 . Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2018 року водія АТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 який виконував посадові обов`язки інкасатора-водія було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строком на 1 рік. На підставі ч.1 ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та призначено іспитовий строк на 2 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», про стягнення матеріальної та моральної шкоди було задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 гривень. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» третя осба ПрАТ «СК «Брокбізнес» про відшкодування шкоди заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 70 000 грн. за відшкодування моральної шкоди. Заява позивача адресована до ПАТ «СК «Брокбізнес» від 28 листопада 2019 року про виплати страхового відшкодування залишена без задоволення. Також позивач зазначає про стягнення інфляційних витрат з відповідача за несвоєчасну сплату матеріальної шкоди. Також позивач зазначає, що ним було оформлено договір позики та отримано кредит у сумі 8000 доларів США, що на момент укладання позики складало 200000 грн. За вказаним кредитом було сплачено 40 000 грн. процентів за користування кредитом, що являється прямим збитком позивача. А також інфляційні витрати в розмірі 7 648,00 грн. Також позивачу було завдано моральної шкоди в розмірі 800 000,00 гривень Та враховуючи те, що рішенням суду від 11 жовтня 2019 року було стягнуто 70 000,00 грн моральної шкоди, тому невідшкодованою залишилася сума 730 000,00 гривень.

15 травня 2020 року представником відповідача ПАТ «СК «Брокбізнес» - Голяр І.С. до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки заявлені вимоги є не обґрунтованими та не підтверджені належними доказами. 05 вересня 2016 року сталася ДТП. 06 грудня 2019 року позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування на суму 150 307,83 грн. Однак, позивачем було пропущений строк звернення з такою заявою. Більше того, страховою компанією було повідомлено про це позивача та направлено відповідний лист від 11 січня 2020 року № 37-05. Що стосується матеріальної шкоди представник у відзиві зазначив, що СК «Брокбізнес» виплатила ліміт відповідальності по полісу в сумі 100 000,00 гривень на користь ПАТ «СК «Арсенал Страхування» в порядку суброгації. Щодо моральної шкоди та витрат на лікування представник зазначив, що позивачем було двічі отримано відшкодування по моральній шкоді в розмірі 50 000,00 та 70 000,00 гривень та реалізував своє право звернувшись до АТ «Ощадбанк», а не до страхової компанії. Крім того, позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів на обґрунтування даної позовної вимоги. Щодо стягнення збитків за користування позикою, представник також заперечує, оскільки страховик здійснює страхове відшкодування в межах, в порядку та в розмірах, визначених ОСЦПВВНТЗ та договором страхування. Крім того, вироком суду встановлено, що витрати на оплату процентів за користування позикою, а також інфляційні витрати за договором позики не відносяться до відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров`я потерпілого ОСОБА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про слухання справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року клопотання позивача про призначення по справі судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2016 року приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_2 керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ford Transit Connect», номерний знак д.н. НОМЕР_2 , рухався по автодорозі «м. Київ м. Харків» в напрямку м. Києва. На ділянці цієї авто-дороги, що розташовується на 26 кілометрі та 880 метрах, обвинувачений змінив напрямок руху автомобіля та виїхав на праве узбіччя. В порушення пп.«б» п.2.3 та п.10.1 ПДР України він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та перед зміною напрямку руху не переконався у тому, що виконання цього маневру буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам руху. У зв`язку з цим ОСОБА_2 допустив зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_1 , що розташовувався на правому узбіччі. За кермом цього автомобіля перебувала ОСОБА_1 , а на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_1 . Від удару автомобіль марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_1 перекинувся на дах. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , зазнав легкі тілесні ушкодження у вигляді саден мяких тканин кінцівок, забою мяких тканин голови та струсу головного мозку; тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому правої ключиці зі зміщенням, множинних переломів ребер зліва та компресійно-уламкового перелому тіла Th4 хребця грудного відділу хребта; а також тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шийного відділу хребта у вигляді косо-поперекового перелому справа, зліва передньої і задньої дужок хребця С1, перелому нижнього суглобового відростку хребця С6 зі зміщенням уламків та перелому тіла хребця С7 шийного відділу хребта.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2018 року водія АТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 який виконував посадові обов`язки інкасатора-водія було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строком на 1 рік. На підставі ч.1 ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та призначено іспитовий строк на 2 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», про стягнення матеріальної та моральної шкоди було задоволено частково .

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 гривень. У задоволенні цивільного позову в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди в більшому розмірі ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні цивільного позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», про стягнення матеріальної шкоди було відмовлено.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 працює в ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк». Під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди він керував інкасаторським автомобілем та виконував посадові обов`язки інкасатора-водія.

Вищевказане свідчить проте, що ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з АТ «Ощадбанк».

Згідно з приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наявна в матеріалах справи Виписка з медичної карти №3276 стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення свідчить про те, що при зверненні за медичною допомогою 08.09.2016 року ОСОБА_1 було встановлено діагноз - Основний : поєднана краніо-вертебральна травма (05.09.2016 року), закрита хребтово-спинномозкова травма, багато уламкові переломи С1,С6,С7 хребців, виражений больовий синдром по типу цервікобрахіалгії ліворуч, Frankel D, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, виражений цефалічний синдром.

Порушення ОСОБА_2 ПДР України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП та отриманням ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

Щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди збільшеної в три рази відповідно до ст. 1208 ЦК України в розмірі 750 410,49 гривень та матеріальних збитків понесених на лікування з урахування індексі інфляції в розмірі 203 724,70 гривень слід зазначити наступне.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що цивільно-правова відповідальність АТ «Ощадний банк України», як власника автомобіля Ford Transit Connect д.н. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Брокбізнес» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власника наземного транспортного засобу № АК/4590902 від 26.07.2016 року.

04 грудня 2019 року позивачем на адресу суду була скерована заява від 28 листопада 2019 року про те, що ОСОБА_1 просить здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 150 307,83, яка була понесена ним на лікування. Також, позивач в цій заяві вказує, що 21 червня 2018 року йому стало відомо про те, що транспортний засіб був застрахований ПАТ «СК «Брокбізнес».

До своєї заяви позивач додав копії медичних висновків та документів, пов`язаних з лікуванням та копію вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Обов`язки страховика визначені у ст. 988 ЦК України, а страхувальника - у ст. 989 ЦК України.

У відповідності до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначених договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Пунктом 1.12 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

У відповідності до п. 1.3 ст. 1 Закону, потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтями 3, 22, 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальника. При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно із п.35.1. ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом тридцяти днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви додаються, зокрема:

нодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Враховуючи вищенаведене, для отримання страхового відшкодування встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов`язкове подання страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у п. 35.2. ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п. п. 37.1.4 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №753/5293/16-ц).

Отже, Законом встановлено строки, протягом яких особа має звернутися з заявою про страхове відшкодування до страховика.

Судом встановлено, що позивач звернувся до ПАТ «СК «Брокбізнес» лише 04 грудня 2019 року шляхом надіслання заяви на адресу страхової компанія. Крім того, позивачем не було дотримано вимог п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також, суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного суду. Викладені в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17: «6.4. тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець межує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.»

Норми статтей 13 та 14 ЦК України вказують на те, що цивільні обов`язки здійснюються/виконуються у межах, наданих/встановлених договором або актом цивільного законодавства з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, закріплених в п. 6 ч. 1 с. З ЦК України. Отже, права і обов`язки потерпілого та страховика, межі, порядок і розмір страхового відшкодування окреслені імперативними нормами ОСЦПВВНТЗ.

У зв`язку з вищевикладеним вимога позивача про стягнення з ПАТ «СК «Брокбізнес»матеріальної шкоди збільшеної в три рази відповідно до ст. 1208 ЦК України в розмірі 750 410,49 гривень та матеріальних збитків понесених на лікування з урахування індексі інфляції в розмірі 203 724,70 гривень не підлягає до задоволення оскільки позивачем було пропущено строк для встановлений законодавством та такий строк є присічним і поновленню не підлягає.

Суд також критично ставиться до позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 47 648,00 грн. завданих збитків.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що ним було укладено договір позики на суму 8 000,00 доларів США, що на день укладання договору складало 200 000,00 гривень з метою матеріального забезпечення проведення операцій та лікування.

Однак, з долученої копії розписки до матеріалів справи вбачається, що сторонами договору позики від 10 вересня 2016 року є ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник).

Крім того, цивільний позов ОСОБА_1 до АТ «Ощадний банк України» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок укладання договору позики від 10.09.2016 року досліджувався судом в межах кримінальної справи № 359/4372/17. Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2018 року було встановлено, що витрати на оплату процентів за користування позикою, а також інфляційні витрати за договором позики не відносяться до відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров`я потерпілого ОСОБА_1 .

У зв`язку з вищевикладеним позовна вимога про стягнення відповідача на користь позивача 47 648,00 грн. завданих збитків з урахування інфляційних втрат, не підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з ПАТ «СК «Брокбізнес» моральну шкоду в сумі 7360 000,00 гривень суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При з`ясуванні фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Як передбачено п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови: «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформаціїї. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості»

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст.12, 81 ЦПК України.

Відповідно до вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року у справі № 359/4372/17 на користь позивача стягнуто 50 000,00 гривень щодо відшкодування моральної шкоди.

Також, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 70 000 грн. моральної шкоди.

Таким чином, позивая фактично реалвзував своє право вибору щодо стягнення відшкодування за моральну шкоду з АТ «Ощадбанк», а не з страховика - ПАТ «СК «Брокбізнес».

Крім цього, в своїй позовній заяві позивач не навів жодного обґрунтування щодо розміру моральної шкоди, а лише зазначив, що суму в розмірі 730 000,00 гривень складає різницю між тією яку він отримав та бажав стягнути з самого початку.

Таким чином, дана позовна вимога також не підлягає задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення матеріальної та моральної шкоди та стягнення збитків в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись , ст.ст. 1,6,22,36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 979,988,989,990,1166,1167,1187,1188 ЦК України, ст.ст. 13, 14, 76-82, 95,141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення матеріальної та моральної шкоди та стягнення збитків відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2020 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», ЄДРПОУ 20344871, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Білоруська, 3.

Суддя Н.О. Яровенко