Рішення № 9210550, 14.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 квітня 2010 р. Справа 2/49-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейдінг", 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12

до: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 3475,14 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники сторін не з"явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейдінг" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3475,14 грн. заборгованості, в тому рахунку 2427,14 грн. - основного боргу, 1048,00 грн. - штрафу, за невиконання умов договору оренди № АС - 12/2009 від 30.06.2009 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.03.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/49-10 та призначено до розгляду на 14.04.2010 року.

Представники сторін в судове засідання не з"явивлись, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи № 2/49-10.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30 червня 2009 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейдінг" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № АС-12/2009.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 13,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 39, для роміщення офісу.

На виконання умов укладеного договору за актом прийому-передачі від 01 липня 2009 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вказане нежитлове приміщення.

Згідно п. 3.1. договору плата за користування приміщенням складає 1048,00 грн. з урахуванням ПДВ за один календарний місяць та складається з орендної плати, що становить 496,07 грн., та компенсації вартості експлуатаційних витрат, що становить 551,93 грн.

Сума плати за користування приміщенням розрахована без врахування індексу інфляції та індексується щомісячно з урахуванням зростання індексу інфляції (п. 3.1.1 договору).

Пунктом 3.8 договору передбачено, що щомісячна сума плати за користування приміщенням та інших компенсаційних платежів, визначених п. 3.3 цього договору, зазначається орендодавцем в рахунках-фактурах, які орендар не пізніше п"ятого числа поточного місяця повинен самостійно отримати в офісі орендодавця. Несвоєчасне отримання орендарем рахунків у орендодавця не звільняє його від зобов"язання своєчасно оплатити передбачені договором платежі (п.3.12 договору).

Так, за період з липня 2009 року по грудень 2009 року відповідачу було нараховано згідно виставлених рахунків № 5929, 6279, 5930, 6130, 6131, 6659, 6526, 6510, 6658, 7206, 7194, 7056, 7057, 7608, 7078, 7565, 7703, 8248, 7564, 8571, 8516 орендну плату, витрати за комунальні послуги на загальну суму 5888,53 грн.

У відповідності до п. 3.9 договору орендар зобов"язаний сплатити плату за користування приміщенням не пізніше 10-го числа поточного місяця, а компенсацію вартості комунальних послуг та електроенергії - не пізніше 15-го числа поточного місяця.

В порушення зазначених умов договору відповдач своєчасно та у повному обсязі не провів повного розрахунку із позивачем за користування приміщенням, а лише частково погасив борг на загальну суму 3461,39 грн.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 2427,14 грн.

01.12.2009 року договір оренди № АС-12/2009 від 30.06.2009 року було розірвано на підставі листа № 262 від 24.11.2009 року.

У зв"язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не сплачує заборгованість по орендній платі, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № АС-12/2009 від 30.06.2009 року є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по договору оренди належним чином, доказом чого є акт прийому-передачі від 01 липня 2009 року, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 13,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 39, для роміщення офісу.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо своєчасної та повної оплати орендної плати та вартості комунальних послуг за час користування приміщенням, у зв"язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 2427,14 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 2427,14 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було заявлено до стягнення 1048,00 грн. - штрафу. Роглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у разі порушення строків здійснення плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів більше ніж на 10 календарних днів, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 1048,00 грн.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1048,00 грн. - штрафу підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 18.03.2010 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним договором оренди, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 546, 549, 551, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейдінг", 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12 (ідентифікаційний код - 35256663) 2427,14 грн. - боргу, 1048,00 грн. - штрафу, 102,00 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12

3 - відповідачу АДРЕСА_1