Рішення № 92104395, 05.10.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5716/19

Номер провадження 2/629/185/20

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про визнання відмови у взятті на квартирний облік, як громадянина який потребує поліпшення житлових умов неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про визнання відмови у взятті на квартирний облік, як громадянина який потребує поліпшення житлових умов неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії посилаючись на те, що у липні 2019 року він звернувся до виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області із заявою про постановку на квартирний облік на підставі пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993. 20.08.2019 року відповідачем було проведено засідання комісії з житлових питань та винесено протокол від 20.08.2019 року № 8/1. 27.08.2019 року відповідачем рішенням № 787 затверджено вищевказаний протокол комісії та відмовлено позивачу у взятті на квартирний облік при виконавчому комітеті міської ради в зв`язку відсутності підстав, передбачених пунктом 13 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР». Однак, з таким рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради позивач не згоден, вважає, що протокол комісії від 20.08.2019 року № 8/1 та рішення від 27.08.2019 року № 787 є неправомірними та фактично порушують його права. В зв`язку з чим позивач просить визнати неправомірним рішення № 787 від 27.08.2019 року виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області та бездіяльність міського голови Лозівської міської ради Харківської області щодо відмови у постановці його на квартирний облік в позачерговому порядку; скасувати рішення № 787 від 27.08.2019 року виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області «Про затвердження протоколу комісії з житлових питань від 20.08.2019 року № 8/1»; скасувати протокол комісії з житлових питань від 20.08.2019 року № 8/1 в частині, що стосується питання взяття його на квартирний облік; визнати за ним право на поліпшення житлових умов в позачерговому порядку на підставі підпункту 2 пункту 13 та пункту 14 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року; зобов`язати виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області взяти його на квартирний облік за місцем його проживання в територіальних межах Лозівської міської ради Харківської області, як особу, що потребує поліпшення житлових умов в позачерговому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_2 18 грудня 2019 року надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вказала, що позовні вимоги є такими, що не відповідають чинному законодавству. В обґрунтування відзиву зазначила, що позивач вимагає визнати за ним право на поліпшення житлових умов в позачерговому порядку на підставі п.п.2 п.13 та п.14 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених РМ УРСР 11.12.1984 року №470, зі змінами, що є повною нісенітницею та не має жодного відношення до статусу позивача. З жодного документу, наданого до позову, не вбачається, що будинок позивача визнано таким, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Пункт 14 взагалі стосується осіб, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах. Враховуючи довідку з місця проживання про склад сім`ї та прописку від 16.07.2019 року №372 та акту обстеження житлових умов від 16.07.2019 року візуально будинок позивача потребує капітального ремонту. Крім того позивач разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , згідно довідки з місця проживання та акту обстеження житлових умов мешкають у будинку АДРЕСА_1 . Будинок належить матері позивача на праві приватної власності, а позивач у свою чергу має право проживання у зазначеному будинку. За сприяння Лозівської районної державної адміністрації в липні 2018 року родина ОСОБА_4 отримала матеріальну допомогу в сумі 20 тис.грн. з обласного бюджету за рахунок Програми соціального захисту населення Харківської області на 2016-2020 роки. Зазначені кошти були виділені для здійснення ремонту та поліпшення житлових умов у будинку, де проживає родина. Цільове використання виділених коштів не перевірялося, але враховуючи наявність позову, можливо передбачити, що отримані державні кошти не використані за призначенням. Щодо вимоги позивача про скасування протоколу комісії з житлових питань, зазначила, що вказана вимога не може бути вимогою взагалі, оскільки протокол не є нормативним актом та не має законодавчих наслідків. Вказала, що позивачем не надано жодних доказів бездіяльності міського голови. Прийняття рішення про взяття на облік відноситься до виключної компетенції виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області як колегіального органу Такі повноваження є дискреційними та пов`язуються з вчиненням виконавчим комітетом сукупності дій, які знаходяться поза межами перевірки судом у цій справі, тому суд не може зобов`язати відповідача вчинити вказані позивачем дії.

29 січня 2020 року позивачем надано до суду відповідь на відзив на позову заяву, в якому позивач зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування відповіді на відзив на позову заяву вказав, що будинок . в якому він зареєстрований, не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, що підтверджується не тільки звітом експерта з технічного обстеження ОСОБА_5 , а й актом обстеження житлових умов від 28 травня 2019 року, складеного в.о. старости Яковлівського старостинського округу міської ради Куштим К.Ф. Твердження відповідача про його право проживання у зазначеному будинку є беззаперечним, але будинок є аварійним, отже проживання у ньому є неможливим. В зв`язку з чим фактично він проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Доводи відповідача щодо отримання його матір`ю грошових коштів у вигляді матеріальної допомоги для здійснення ремонту та поліпшення житлових умов не може братися до уваги, оскільки будинок належить на праві власності ОСОБА_6 яка в свою чергу не є стороною по справі. Крім того, виділені кошти він не отримував, тому скористатися ними не мав змоги. Вказав, що ним було подано всі потрібні документи, які підтверджують його право на першочергове забезпечення житловою площею, як особі, яка потребує поліпшення житлових умов. Відповідач не довів, що при прийнятті рішення були виконані всі вимоги закону.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сорокін С.В. в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали. Крім того, просили винести рішення на підставі наявних у справі матеріалів, обставин, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Крім того, просила розглянути справу з урахуванням обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 19 квітня 2018 року, виданого начальником управління персоналу заступником начальника штабу Військової частини А1314, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Згідно довідки №12/179 від 05 грудня 2017 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданої командиром Військової частини А0501, старший солдат ОСОБА_1 дійсно у період з 04.05.2017 року по 14.08.2017 року, з 28.08.2017 року по 31.10.2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Відповідно до довідки №1156 від 01 липня 2019 року про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, командиром військової частини А3220, старший солдата ОСОБА_1 дійсно у період з 17 грудня 2018 року по 24 лютого 2019 року, з 11 березня 2019 року по 07 травня 2019 року, з 17 травня 2019 року по 02 липня 2019 року безпосередньо брав участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи в районах а в період здійснення зазначених заходів в Донецькій а Луганській областях.

З довідки №16 від 13 січня 2020 року, виданої Яковлівським старостинським округом Лозівської міської ради Харківської області, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично за вказаною адресою не проживає з 2016 року.

Будинок за вказаною адресою належить на праві власності ОСОБА_6 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 31 липня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області, зареєстровано в реєстрі за №3846.

Рішенням виконавчого комітету Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 26 травня 2016 року №19 «Про присвоєння адреси» присвоєно адресу будинковолодінню, яке належить ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 (попередня адреса: АДРЕСА_3 ).

Згідно акту обстеження житлових умов від 28 травня 2019 року, довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку №254 від 24 травня 2019 року, виданої Яковлівським старостинським округом Лозівської міської ради Харківської області, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в аварійному стані, шлакоблоковий, підлягає розборці як аварійний.

На підставі розпорядження міського голови від 12.03.2019 року №96 «Про створення комісії» за зверненням громадянки ОСОБА_7 , комісія провела обстеження технічного та санітарного стану житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 для встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам, що підтверджується актом обстеження від 04 червня 2019 року. Комісія встановила, що на момент обстеження житловий будинок за вказаною адресою перебуває в незадовільному стані та потребує негайного капітального ремонту або реконструкції. Також роз`яснено, що за захистом своїх прав та законних інтересів ОСОБА_7 може звернутися до суду.

Зі звіту про технічний стан будівельних конструкцій і рекомендації щодо подальшої безпечної експлуатації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складеного станом на 05 квітня 2019 року, зазначений житловий будинок знаходиться в аварійному стан. Строк експлуатації будинку 65 років більше нормативного, який складає 50 років. Відновлення будинку в існуючих габаритах, виконуючі діючі будівельні норми, технічно неможливо та економічно не доцільно. Будинок слід розібрати як аварійний.

Рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 27 серпня 2019 року №787 «Про затвердження протоколу комісії з житлових питань від 20.08.2019 року №8/1» затверджено протокол засідання комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради від 20.08.2019 року №8/1, відмовлено у взятті на квартирний облік при виконавчому комітеті міської ради ОСОБА_1 , зі складом сім`ї 1 особа у зв`язку з відсутністю підстав згідно п.13 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР.

Згідно ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Також відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ,кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Крім цього, згідно ст. 1 ЖК України, відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

За ст. 2 ЖК України, завданнями житлового законодавства Української РСР є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією СРСР і Конституцією Української РСР права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Пункт 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає, що учасники бойових дій, серед іншого, мають таку пільгу: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Згідно з ст.ст.31, 34, 36 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно із пунктом 13 Постанови Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 « Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються, зокрема, громадяни, які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.ст.39, 40 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

Громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Проаналізувавши викладене, суд вважає незаконним рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №787 від 27 серпня 2019 року в частині відмови у взятті на квартирний облік ОСОБА_1 .

Досліджені судом докази свідчать, що позивач не має у власності житла, житловий будинок, в якому він зареєстрований, не відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам, а отже позивач потребує поліпшення житлових умов. Користування ним житловим будинком, належним його матері ОСОБА_7 , не можна вважати забезпеченням його житловою площею, оскільки відповідно до вимог ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Суд зазначає, що такого способу захисту цивільного (житлового) права як визнання «неправомірним рішення» чинне цивільне законодавство не передбачає. Враховуючи підстави та предмет позову, цю вимогу слід задовольнити шляхом скасування рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №787 від 27 серпня 2019 року в частині відмови у взятті на квартирний облік ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 43 Житлового кодексу Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Статтею 45 наведеного Кодексу визначено категорію осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, які мають право на першочергове надання жилих приміщень, а статтею 46 вказаного Кодексу визначено категорію осіб, яким жиле приміщення надається поза чергою.

Відповідно до п. 23 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень (додаток N 4). З числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток N 5).

Згідно п.3 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності. Рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень приймаються за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті у складі голови або заступника голови виконавчого комітету (голова комісії), представника профспілкового органу (заступник голови комісії), депутатів Ради, представників громадських організацій, трудових колективів. Склад комісії затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради. З питань, що розглядаються, комісія підготовляє пропозиції і вносить їх на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради.

Таким чином, враховуючи, що саме до повноважень відповідача віднесено прийняття рішення з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за ним права на поліпшення житлових умов в позачерговому порядку на підставі підпункту 2 пункту 13 та пункту 14 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, та відсутність підстав для їх задоволення.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнятий відповідно до Конституції України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Відтак, обов`язок органів місцевого самоврядування, і відповідача зокрема, полягає у забезпеченні, у межах визначених законом повноважень, ведення обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (зі змінами та доповненнями; далі - Закон №280) міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради та головує на її засіданнях; міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету та підписує рішення ради та її виконавчого комітету (пункти 2, 3 частини 4 статті 42); у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах; сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (частина 3 статті 52); основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету (стаття 53).

Засіб юридичного захисту порушеного права повинен бути ефективним та ґрунтуватися на конкретних підставах, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само, встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині визнання бездіяльності міського голови Лозівської міської ради Харківської області щодо відмови у постановці позивача на квартирний облік в позачерговому порядку є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На думку суду, відсутні правові підстави для визнання протиправними бездіяльності міського голови Лозівської міської ради Харківської області щодо відмови у постановці позивача на квартирний облік в позачерговому порядку, оскільки в даній справі предметом позову є саме рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області. До того ж саме оспорюваним рішенням, а не бездіяльністю міського голови Лозівської міської ради Харківської області при його прийнятті порушуються права та законні інтереси позивача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щодо позовної вимоги визнати за позивачем право на поліпшення житлових умов в позачерговому порядку на підставі підпункту 2 пункту 13 та пункту 14 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року; зобов`язання виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області взяти його на квартирний облік за місцем його проживання в територіальних межах Лозівської міської ради Харківської області, як особу, що потребує поліпшення житлових умов в позачерговому порядку, слід зазначити наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Суд зауважує, що законодавець передбачив обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області взяти його на квартирний облік за місцем його проживання в територіальних межах Лозівської міської ради Харківської області, як особу, що потребує поліпшення житлових умов в позачерговому порядку є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань цивільного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Зі змісту ч.2 ст.144 Конституції України та ч.10 ст.12 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії"2, п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п.36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути на засіданні виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області заяву ОСОБА_1 про взяття на квартирний облік.

Зважаючи на відсутність судових витрат у даній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про визнання відмови у взятті на квартирний облік, як громадянина який потребує поліпшення житлових умов неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №787 від 27 серпня 2019 року в частині відмови у взятті на квартирний облік ОСОБА_1 .

Зобов`язати Лозівську міську раду Харківської області повторно розглянути на засіданні виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області заяву ОСОБА_1 про взяття на квартирний облік.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи також до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Яковлівка, Лозівського району, Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Лозівським РВ ГУДМС України в Харківській області 20 листопада 2012 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Представник позивач: Сорокін Сергій Володимирович, діє на підставі наказу Первомайського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 21.01.20202 року №01-12/17 «Про уповноваження ОСОБА_8 для надання безоплатної вторинної правової допомоги гр. ОСОБА_1 », паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Лозівським РВ УМВС України в Харківській області 20 липня 2002 року.

Відповідач: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, місцезнаходження за адресою: м.Лозова, Харківська область, вул.Ярослава Мудрого, буд.1, код ЄДРПОУ 04058829.

Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2020 року.

Суддя Н.А.Смірнова