Рішення № 9209880, 29.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 березня 2010 р.           Справа 2/39-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця, 21001

до: Підприємства "АЕСП - Україна", заснованого на власності американської корпорації "Адвансед Електронік Суппорт Продуктс Інк", вул. Порика, 43, м. Вінниця, 21030

про стягнення 1601,36 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Музика О.В.- за довіреністю;

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ «Укртелеком» до Підприємства «АЕПС-Україна» заснованого на власності американської корпорації «Адвансед Електронік Суппорт Продуктс Інк» про стягнення 1601,36 грн. заборгованості за послуги електрозв’язку.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.02.2010 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 29.03.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 29.03.2010 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 08.02.2010 року документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судової справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.04.2008 року між ВАТ "Укртелеком" в особі ЦТП Вінницької філії ВАТ «Укртелеком» та Підприємством «АЕСП-Україна» укладено договір № 756-1 про надання послуг бізнес-мережі, відповідно до умов якого оператор зобов'язаний організувати лінію зв'язку та забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг електрозв'язку, а бізнес- абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Відповідно до п. 3.1. Договору не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.

Згідно п. 2.2.3 договору на бізнес-абонента покладено обов"язок проводити оплату за отримані послуги у терміни, визначені цим договором.

Бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги протягом десяти робочих днів з моменту його отримання (але не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим) шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора (п. 3.3 договору).

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки свої зобов'язання щодо оплати телекомунікаційних послуг по Договору № 756-1 від 01.04.2008 року не виконує і за період з 01.10.2009 р. по 01.01.2010 р. заборгував позивачу 1 478,65 грн. основного боргу, який в добровільному порядку останньому не повертає.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 756-1 про надання послуг бізнес-мережі від 01.04.2008 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг Бізнес-мережі належним чином, про що свідчать своєчасно виставлені відповідачу рахунки за період з 01.10.2009 р. по 01.01.2010 р. на загальну суму 1478,65 грн.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної оплати за надані послуги згідно умов договору № 756-1 про надання послуг бізнес-мережі від 01.04.2008 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 1478,65 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1478,65 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 21,37 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 4.2 договору у разі затримки оплати за надані послуги споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 21,37 грн. - пені підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Також, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 90,25 грн. - індексу інфляції, 11,09 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи, вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних заявлені позивачем правомірно, проте суд не погоджується з розрахунками позивача.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку сума 3% річних становить 11,19 грн. Так як позивачем заявлено до стягнення 11,09 грн. - 3% річних, позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню саме у вказаній сумі, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог.

Поряд з цим, здійснивши перерахунок індексу інфляції судом отримано 42,86 грн. Так як отримана в результаті перерахунку судом сума є меншою від тієї, яка заявлена позивачем, суд відмовляє в стягнені 47,39 грн. - індексу інфляції.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 08.02.2010 року відповідач не подав до суду доказів проведення розрахунків із позивачем щодо позовних вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства «АЕСП-Україна»заснованого на власності американської корпорації «Адвансед Електронік Суппорт Продуктс Ікн»(21030, м.Вінниця, вул..Порика, б.43, р/р 26003301787, МФО 302010, код ЄДРПОУ 23060660) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ «Укртелеком»(21001, м.Вінниця, вул..Коцюбинського, 28, р/р 260077394 в ВОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 302247, код 01182204) 1478,65 грн. основного боргу, 21,37 грн. пені, 42,86 грн. –індексу інфляції, 11,09 грн. - 3% річних, 98,98 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 229,01 грн.- відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 березня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця, 21001

3 - відповідачу - Підприємству "АЕПС - Україна", заснованого на власності американської корпорації "Адвансед Електронік Суппорт Продуктс Інк", вул. Порика, 43, м. Вінниця, 21030