Ухвала суду № 92097335, 06.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12253/20

Провадження № 1-кп/127/471/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

судді: Гайду Г.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020020000545 від 19.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Ковтуна А.Ю.,

захисника: Безрученка Д.П.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020, який набрав законної сили 23.04.2020, пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України викладено у новій редакції, а саме: тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Зокрема у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин, дія якого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 до 22.05.2020, після чого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 до 31.07.2020, також продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 до 31.08.2020 та у подальшому продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 до 31.10.2020.

З урахуванням вказаних положень КПК України клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на підставі пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України розглядається суддею зі складу колегії суддів.

У ході судового провадження прокурор Ковтун А.Ю. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки на думку прокурора наявні ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що судовий розгляд у вказаному провадженні ще не завершений, ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину вчиненому проти життя та здоров`я людини. Крім того, прокурор зазначив, що до затримання ОСОБА_1 не працював, а також обвинувачений проживає спільно зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, а тому може чинити на них тиск, може переховуватись від суду та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник Безрученко Д.П. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що жоден ризик, передбачений ст. 177 КПК України прокурором не доведений, наміру переховуватись від суду у ОСОБА_1 не має, оскільки навіть після вчинення злочину він не залишив місце злочину, а перебував там до приїзду працівників поліції. Наміру чинити тиску на свідків обвинувачений також немає, оскільки вони являються його близькими родичами та під час допиту у ході досудового розслідування жодним чином не вказували на те, що ОСОБА_1 умисно наносив тілесні ушкодження потерпілому. Крім того, захисник Безрученко Д.П. зазначив, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, має сім`ю, до затримання працював неофіційно, а тому захисник просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника та зазначив, що наміру переховуватись від суду та чинити тиск на свідків він не має, а тому просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вказане означає, що саме на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доцільністю його збереження.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Суд вважає, що під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, вчиненого проти життя та здоров`я людини, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, а тому він може переховуватись від суду, може вчинити інший злочин, оскільки ОСОБА_1 проживає спільно зі свідками у вказаному кримінальному провадженні він може чинити тиск на свідків, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому судом, враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Враховуючи викладене суд вважає, за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а у клопотанні захисника Безрученка Д.П., щодо зміни запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника Безрученка Д.П. щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту – відмовити.

Клопотання прокурора Ковтуна А.Ю. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити строк дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 04.12.2020 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1) для виконання.

Суддя: