Рішення № 92096268, 06.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1785/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича, с.Мізяки Харківської області до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м.Київ, в особі Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", с.Золочівське Харківської області про стягнення 198313,23 грн. за участю представників:

позивача – не з`явився;

відповідача – не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Партола Сергій Миколайович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення 198313,23 грн. за надання сільськогосподарських послуг за договором №652-19/2018-ПС від 18.10.2018 року, з яких 164865,00 грн. боргу, 16486,50 грн. штрафних санкцій, 10650,28 грн. інфляційних втрат та 6311,45 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження.

27.07.2020 року, в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду в порядку спрощеного провадження даної справи (вх.№ 17163).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2020 року на 12:30 год.

10.08.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 18290), яку досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2020 року підготовче засідання відкладено на 15.09.2020 року на 12:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2020 року на 10:30 год.

Представник позивача у судове засідання 06.10.2020 року не з`явився, 27.07.2020 року, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2020 року не з`явився, 27.07.2020 року подав відзив (вх.№ 17163), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідачем у господарських справах може бути тільки юридична особа, а не філія. Також відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд установив такі обставини.

18.10.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Партолою Сергієм Миколайовичем (виконавець, позивач) та Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг № 652-19/2018-ПС.

Відповідно до даного договору, позивач здійснив послуги по виконанню сільськогосподарських послуг.

Відповідач прийняв виконані роботи відповідно акту виконаних робіт до договору №652-19/2018-ПС від року та мав оплатити їх згідно умов договору, а саме пункту 3.3. відповідно до якого замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 15 грудня 2018 року.

Загальна сума на яку було проведено роботи за договором про надання сільськогосподарських послуг складає 164865,00 грн. без ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт від 25.10.2018 року, підписаним сторонами.

Також, 24.03.2020 року сторонами було складено та погоджено акт взаємних розрахунків за період з 25.10.2018 року по 24.03.2020 року, сума боргу за надані послуги, згідно якого станом на 24.03.2020 року становить 164865 гривень 00 копійок.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.03.2020 в якій вимагав сплати існуючої заборгованості, проте, вимоги зазначеної претензії були залишені відповідачем без задоволення.

Обставини щодо стягнення боргу в сумі 164865,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховані до стягнення з відповідача 6311,45 грн. 3% річних та 10650,28 грн. інфляційних за період прострочення з жовтня 2018 по березень 2020, а також на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України 16486,50 грн. штрафних санкцій.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині першій статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 193 ГК України, статей 525-526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати послуг, наданих йому за Договором, у повному обсязі суду не надав.

А отже, відповідач порушив вимоги частини другої статті 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

У відзиві Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідачем в господарських справах може бути тільки юридична особа, а не філія.

У даному випадку, суд звертає увагу на те, що згідно частини третьої статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, відповідно до чинного законодавства юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Стороною у даній справі є юридична особа - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", від імені якої діє відокремлений підрозділ - Харківська філія Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно також до статті 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Судом встановлено, що в пункті 4.1.1. Положення про Харківську філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого Наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" 03.01.2012 за № 21 та погодженого першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України, зазначено, що філія має право: самостійно від імені Підприємства укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень, викладених у цьому Положенні.

Відповідно до пункту 4.2 Філія не має права: відчужувати самостійно основні засоби, нерухоме майно, транспортні засоби; випускати облігації, векселі; видавати майнові гарантії третім особам, забезпечені майном Підприємства.

Згідно пункту 5.2.3. філія зобов`язана направляти Підприємству не пізніше, ніж через п`ять днів після укладення договори (зміни та додатки до них), які підписані директором Філії від імені Підприємства. Директор Філії несе персональну відповідальність перед Підприємством за повне, своєчасне і якісне виконання покладених на Філію та нього особисто завдань і повноважень, (пункт 7.3. Положення).

Договір укладено керівником Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" - Алексєєнком Д.В.

Факт виконання позивачем умов договору та надання послуг, у даному випадку, підтверджується актом виконаних робіт про надання сільськогосподарських послуг, який також підписано Алексєєнком Д.В. з боку відповідача та який є первинними обліковими документами у розумінні ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог у частині стягнення заборгованості за Договором про виконання сільськогосподарських послуг від 18.10.2018 року №652-19/2018-ПС в розмірі 164865,00 грн. законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначених положень ЦК України та ГК України позивачем за час прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано штрафні санкції (пеню та штраф) в розмірі 16486,50 грн., 10650,28 грн. інфляційних втрат та 6311,45 грн. 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Прострочення відповідача виникає з 15.12.2018 року, а тому позивач мав право нараховувати інфляційні втрати за період з січня 2019 року по березень 2020 року.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, зазначає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 7881,60 грн., а вимоги про стягнення 3% річних у сумі 6311,45 грн. є законною, правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) у розмірі 16486,50 грн. суд зазначає наступне.

Зі змісту абзацу 3 частини другої статті 231 ГК України в системному зв`язку з іншими нормами господарського права, що визначають відповідальність за порушення грошового зобов`язання, вбачається, що названою статтею передбачається застосування штрафу за порушення лише тих зобов`язань, котрі мають не грошовий характер. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.02.2014 провадження №3-1гс14.

Натомість в даному разі зобов`язання відповідача носить грошовий характер і тому передбачена статтею 231 ГК України санкція застосована бути не може. За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 16486,50 грн. заявлена безпідставно, а тому суд відмовляє в її задоволенні.

Щодо заяви про застосування позовної давності, суд відзначає, що вимоги про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат заявлені в межах трирічного строку, а тому підстави для застосування позовної давності в цій частині відсутні. Водночас суд визнав необґрунтованими вимоги про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) у розмірі 16486,50 грн., а тому підстави для застосування позовної давності в цій частині також відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 2685,87 грн.

Крім того, на виконання пункту 8 частини третьої статті 165 ГПК України, позивачем в позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому зазначено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. Однак, відшкодування вказаних витрат позивач не заявляв, доказів на підтвердження розміру таких витрат до суду не подав, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для їх розподілу.

На підставі ст.ст. 6, 11, 15, 16, 610, 611, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст. 231 Господарського кодексу України та керуючись статтями 73-74, 76-80, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (63030, Харківська обл., Валківський р-н, с. Золочівське, код ЄДРПОУ ВП 38104349) на користь Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за договором у розмірі 164865,00 грн., 7881,60 грн. інфляційних втрат, 6311,45 грн. 3% річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2685,87 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "07" жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Смірнова