Рішення № 92095981, 05.10.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020 справа № 914/1898/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Марінченко Р. І., розглянувши по суті без повідомлення учасників справу

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів,до відповідача:державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Власта», м. Львів,про: спонукання до виконання умов договору.1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Власта» про спонукання до виконання умов договору.

1.2. Ухвалою суду від 06.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. Вказану ухвалу суду позивач та відповідач отримав 10.08.2020, що підтверджується перевіркою відстеження поштових повідомлення (7901413352080, 7901413352072). Реєстр згрупованої поштової кореспонденції, згідно з яким судом направлялись поштові конверти, долучено до матеріалів справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді, та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій, щодо належного повідомлення учасників процесу.

1.3. Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

1.4. Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

1.5. Отже, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2. Аргументи сторін.

2.1. У позовній заяві КЕВ м. Львава (Позивач у справі) вказує про неналежне виконання ДП Міністерства оборони України «Готель «Власта» (Відповідач у справі) своїх договірних зобов`язань щодо оплати за угодою № 41 від 01.07.2015 за період з квітня 2018 року по серпень 2018 року включно у розмірі 35'725,00 грн.

2.2. Відповідач – ДП Міністерства оборони України «Готель «Власта» відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, хоч був належним чином повідомленим про розгляд справи судом.

3. Обставини справи.

3.1. 01 липня 2015 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова та державним підприємством Міністерства оборони України «Готель «Власта» підписано Угоду № 41 про реструктуризацію заборгованості (надалі – Угода).

Згідно з пунктом 1 Угоди, враховуючи суспільно-політичну ситуацію в Україні, часткову мобілізацію, оголошену Президентом України та Верховною Радою України, та як наслідок, зменшення кількості туристів, зростання тарифів на енергоспоживання, погодились розстрочити поточну заборгованість в сумі 268'224,77 грн на три роки.

Пунктом 2 Угоди, затверджено наступний графік погашення поточної заборгованості в розмірі 268'224,77 грн, починаючи з липня 2015 року по липень 2018 року по 7’ 500,00 грн кожного місяця та за серпень 2018 року – 5'725,00 грн.

Оплата щомісячного платежу проводиться до 30 числа поточного місяця (п. 3 Угоди).

3.2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2011 у справі № 5015/5467/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2012, стягнуто з ДП Міністерства оборони України «Готель «Власта» на користь КЕВ м. Львова 426'938,08 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2012 розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2011 на три місяці шляхом сплати заборгованості рівними частинами починаючи з 16.05.2012 і до повного погашення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/616/18 від 17.07.2018 зобов`язано ДП Міністерства оборони України «Готель «Власта» виконати умови угоди №41 від 01 липня 2015 року шляхом сплати прострочених платежів за період з вересня 2015 року по березень 2018 року включно у сумі 232'500,00 грн. Та стягнуто на користь КЕВ м. Львова судовий збір.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/616/18 від 17.07.2018 залишено без змін.

4. Позиція суду.

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 181 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з ч.ч.1 – 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відтак, угода про реструктуризацію заборгованості № 41 від 01.07.2015, укладена між сторонами у справі, відповідає вищевикладеним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки між сторонами досягнуто домовленості щодо предмету договору, а саме, розстрочення боргу, ціни договору (суми заборгованості) та строків виконання (термінів погашення) заборгованості.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 даної статті перелічено способи захисту цивільних прав та інтересі. Частиною 3 даної статті визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Примусове виконання обов`язку в натурі - це спосіб захисту цивільного права, який випливає із загального принципу належного виконання зобовязання. Такий спосіб полягає у адресованій особі вимозі вчинити дію.

В матеріалах справи відсутні відомості про визнання вказаної вище угоди недійсною, більше того, спір у подібних правовідносинах між тими ж сторонами уже був предметом судового розгляду, так обумовлене вище зобов`язання є чинним для сторін.

Як з`ясовано судом у даному провадженні, Відповідач умов, укладеної між сторонами угоди, не виконав, доказів протилежного до матеріалів справи не долучив.

Таким чином, з`ясувавши зміст та природу взаємних зобов`язань сторін за угодою, ступінь їх виконання, суд дійшов обгрунтованого висновку про підставність заявлених позовних вимог.

4.2. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати.

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2'102,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати державне підприємство Міністерства оборони України «Готель «Власта» (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 30; ідентифікаційний код 31362413) виконати умови угоди № 41 від 01 липня 2015 року шляхом сплати прострочених платежів за період з квітня 2018 року по серпень 2018 року включно у сумі 35'725,00 грн.

3. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Власта» (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 30; ідентифікаційний код 31362413) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79009, м. Львів, вул. Батуринська, 2; ідентифікаційний код 07638027) 2'102,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.10.2020.

Суддя В.П. Трускавецький