Рішення № 9209554, 24.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 березня 2010 р.           Справа 2/37-10

за позовом:Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" в інтересах цеху телекомунікаційних послуг № 26 (м. Шаргород) Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050

до: Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, вул. Леніна, 296, м. Шаргород, Вінницька область, 23500

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області, 21018 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство внутрішніх справ України, 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10.

про стягнення 5382,11 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Вонсович Д.В. - за довіреністю;

відповідача : Горецький Ю.М. - за довіреністю;

третьої особи (Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області,): Боценко Д.І. - за довіреністю;

третьої особи (Міністерство внутрішніх справ України): не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" в інтересах цеху телекомунікаційних послуг № 26 (м. Шаргород) Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" 5382,11 грн. заборгованості, в тому рахунку 5003,15 грн. - основного боргу, 201,54 грн. - пені, 123,63 грн. - інфляційних втрат, 53,79 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору про надання послуг зв"язку № 249 від 02.09.2002 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.02.2010 року порушено провадження у справі №2/37-10 та призначено її до розгляду в засіданні на 24.03.2010 р.

Також згідно вказаної ухвали до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство внутрішніх справ України та Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач відзиву до суду не подав, однак згідно наданих усних пояснень позов визнав частково на суму основного боргу - 5003,15 грн., а в іншій частині просив суд відмовити в задоволенні, оскільки через несвоєчасне фінансування з Державного бюджету України Шаргородський РВ УМВС України у Вінницькій області не зміг вчасно та у повному обсязі погасити виниклу заборгованість за надані позивачем послуги.

Представник Міністерства внутрішніх справ України в судове засідання 24.03.2010 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 04.02.2010 року документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи № 2/37-10, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 201280 від 09.02.2010 року.

Представник Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області у наданих усних поясненнях та згідно листа № 14-12/1218 від 23.02.2010 року навів порядок та обсяги фінансування відповідача у 2009 році.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02 вересня 2002 року між Шаргородським цехом електрозв"язку №4 Жмеринського центру електрозв"язку №2 Вінницької дирекції ВАТ "Укртелеком" (підприємство електрозв"язку) та Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області (споживач) укладено договір про надання послуг електрозв"язку № 249, відповідно до умов якого підприємство електрозв"язку зобов"язалося забезпечувати безперебійне та якісне надання споживачу послуг телефонного зв"язку, а споживач своєчасно вносити плату за надані послуги.

Так, позивачем за період з 01.05.2009 року по 20.01.2010 року було надано послуги електрозв"язку на загальну суму 5347,77 грн. Підтвердженням цього є виставлені відповідачу рахунки по оплаті за телекомунікаційні послуги за вказаний період (а.с. 38-52).

Відповідно до п. 4.2. договору споживач сплачує за послуги електрозв"язку за спільно погодженою авансовою системою оплати з поданням рахунків.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв"язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5 договору).

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки за отримані послуги зв"язку здійснив лише часткову оплату на загальну суму 344,62 грн., в результаті чого заборгованість відповідача становить 5003,15 грн., підтвердженням чого є підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 18.03.2010 року

У зв"язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №249 від 02.09.2002 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг електрозв"язку належним чином, про що свідчать своєчасно виставлені та отримані відповідачем рахунки на оплату послуг електрозв"язку (а.с. 38-52; а.с. 53-68).

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору №249 від 02.09.2002 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 5003,15 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 18.03.2010 року, а також відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 5003,15 грн. заборгованості за надані послуги зв"язку підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 201,54 грн. - пені. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 5.8 договору у разі несплати за надані послуги електрозв"язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 201,54 грн. - пені заявлено правомірно.

Однак, з урахуванням встановлених обставин по даній справі суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п. 3 ст. 83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги майновий стан сторін, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, суспільне значення та специфіку діяльності відповідача, а також не своєчасне фінансування Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області із Державного бюджету України.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір пені до 1,00 грн.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 123,63 грн. - інфляційних втрат, 53,79 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про стягнення 123,63 грн. - інфляційних втрат, 53,79 грн. - 3% річних заявлені позивачем правомірно, проте суд не погоджується із розрахунком позивача.

За результатами проведеного розрахунку судом отримано 85,73 грн. - інфляційних втрат, 37,47 грн. - 3% річних, які підлягають задоволенню у зазначених сумах. У стягненні 37,90 грн. - інфляційних втрат, 16,32 грн. - 3% річних суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232, 233 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 78, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1,00 грн.

3. Стягнути з Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, вул. Леніна, 296, м. Шаргород, Вінницька область, 23500 (ідентифікаційний код - 08670421, р/р № 100105000227/2 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО - 802015) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" в інтересах цеху телекомунікаційних послуг № 26 (м. Шаргород) Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" (ідентифікаційний код - 01182204, р/р № 260047421 у ВОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 302247) 5003,15 грн. - основного боргу, 1,00 грн. - пені, 85,73 грн. - інфляційних втрат, 37,47 грн. - 3% річних, 100,97 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 233,62 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 березня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу- Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" в інтересах цеху телекомунікаційних послуг № 26 (м. Шаргород) Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050 ;

3 - відповідачу - Шаргородському РВ УМВС України у Вінницькій області, вул. Леніна, 296, м. Шаргород, Вінницька область, 23500;

4- 3-й особі -Міністерству внутрішніх справ України, 01024, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, 10;

5- 3-й особі- Головному управлінню державного казначейства у Вінницькій області, 21018 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29.