Рішення № 9209465, 22.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 березня 2010 р.           Справа 6/4-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Спайк"

до: Публічного акціонерного товариства " Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк" в м. Ладижин Вінницької області"

Про визнання недійсним пунктів договору

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : : М.Сологуб ( дор. від 16.09.09).

          відповідача : О.Гошкодер ( дор. від 13.01.10)

Місце розгляду справи : приміщення суду к.1107

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.03.2010 р.

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними пунктів 3.5; 3.9; 3.13.1; 5.5 Кредитного договору № 04-2.1/293 від 09.04.2008 та Договорів №04-2.1/364 від 22 травня 2008 р.; № 04- 2.1/532 від 15 вересня 2008 р.; №04-2.1 від 15 жовтня 2008 р. про внесення змін до Кредитного договору № 04-2.1/293 від 09.04.2008 р.

Позов мотивований тим , що Кредитний договір є договором приєднання, суперечить вимогам чинного законодавства.

Заявою від 15.03.2010 р. позивач уточнив підстави позову як ст. 215, ч.1, ч.3 ст. 203 ЦК України та вказав, що п.3.5 Договору суперечить п.3.5 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою НБУ від 10.05.07 №168. П. 3.9 Договору суперечить ч.2,3 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" , п.3.1. , 3.4 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту". Вказав що Договори №04-2.1/364 від 22 травня 2008 р.; № 04- 2.1/532 від 15 вересня 2008 р.; №04-2.1 від 15 жовтня 2008 р. про внесення змін до Кредитного договору № 04-2.1/293 від 09.04.2008 р. укладені на підставі п. 3.9 Кредитного договору в односторонньому порядку, що суперечить ч.2,3 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг".

Відповідач у відзиві від 6.01.2010 р. та його представник у судовому засіданні проти позову заперечив з тих підстав, що договір відповідає чинному законодавству, його було укладено з дотриманням вимог Цивільного Кодексу України та інших нормативних актів.

Ухвалою від 1.02.2010 відповідача у справі Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк Закрите акціонерне товариство в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ладижин Вінницької області" замінено його правонаступником – Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ладижин Вінницької області".

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, керуючись законом, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Спірні відносини, що є предметом даного судового розгляду виникли на підставі ст. 215, частини 1,3 ст. 203 Цивільного Кодексу України, якими встановлено підстави недійсності правочину та загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Судом встановлено, що 9.04.2008 р. сторони уклали Кредитний договір № 04-2.1/293, предметом якого є надання Банком Позичальнику кредиту у сумі 136080 грн. на термін до 20.03.2011 р. , для придбання легкових автомобілів, із сплатою процентної ставки 16% річних.

Пунктом 3.5. Договору сторони встановили, що у випадку порушення Позичальником встановленого п.2.2. цього Договору строку погашення одержаного кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 40% процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.3., 3.4 цього Договору.

Пунктом 3.9. Договору сторони встановили, що у випадку настання будь-якої з наступних змін щодо умов, які існували під час дії цього Договору:

-          збільшення розміру облікової та/або ломбардної ставки та/або ставки рефінансування Національним банком України;

-          зниження вартості української гривні по відношенню до долара США;

-          підвищення розрахункової вартості придбання Банком кредитних ресурсів;збільшення рівня інфляції,

Банк та Позичальник вносять зміни до цього Договору щодо відповідного збільшення розміру процентів за користування кредитом. Зміни повинні бути внесені шляхом укладання окремого договору на протязі 5 банківських днів з моменту направлення Банком повідомлення Позичальнику про необхідність таких змін ( з урахуванням часу поштового обігу). За відсутності відповіді Позичальника або його незгоді із запропонованим розміром процентів за користування кредитом цей Договір може бути розірваний за ініціативи однієї з сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

При цьому сторони погоджуються, що у випадку розірвання цього Договору за вищевказаних умов Позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити нараховані, але не сплачені проценти за користування ним, а також суму неустойки, нарахованих за порушення умов цього Договору. Після сплати Позичальником зазначених сум дія цього Договору вважається припиненою.

Після розірвання цього Договору кредит, проценти за користування ним, неустойка та вищевказана сума різниці процентів сплачуються Позичальником добровільно у 3-денний строк з моменту розірвання, а при незгоді Позичальника сплатити добровільно – стягуються з Позичальника Банком у судовому порядку.

Пунктом 3.13.1. Договору сторони встановили, що Позичальник зобов’язується направити на поточні рахунки в Банку 5% доходу ( виручки) від реалізації.

При зменшенні частки надходжень на поточний рахунок Позичальника у Банку проти передбаченого в першому абзаці цього пункту на кожних 10% передбачена п.3.2 цього Договору плату за кредит зростає на 1%річних.

Розрахунок частки надходжень здійснюється щоквартально на основі даних статистичної звітності Позичальника та банківських даних щодо надходжень, розрахованих згідно із Методикою Банку.

Пунктом 5.5. Договору сторони встановили, що за кожний випадок невиконання прийнятих на себе зобов’язань, передбачених п.п.4.2.3. – 4.2.5, 6.7 цього Договору, Позичальник сплачує штраф у розмірі 15% від суми кредиту. Сплата штрафу не звільняє Позичальника від належного виконання зобов’язань за цим Договором.

Договором №04-2.1/364 від 22 травня 2008 р. про внесення змін до Кредитного договору № 04-2.1/293 від 09.04.2008 р. сторони внесли зміни до п. 3.2. Договору, виклавши його в такій редакції:

"3.2. Проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 18% процентів річних."

Договором № 04- 2.1/532 від 15 вересня 2008 р. про внесення змін до Кредитного договору № 04-2.1/293 від 09.04.2008 р. сторони внесли зміни до п. 3.2. Договору, виклавши його в такій редакції:

"3.2. Проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 19% процентів річних."

Договором №04-2.1 від 15 жовтня 2008 р. про внесення змін до Кредитного договору № 04-2.1/293 від 09.04.2008 р. сторони внесли зміни до п. 3.2. Договору, виклавши його в такій редакції:

"3.2. Проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 24% процентів річних."

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою , п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

На думку позивача п. 3.5 Договору , а саме " У випадку порушення Позичальником встановленого п.2.2. цього Договору строку погашення одержаного кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 40% процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.3., 3.4 цього Договору" суперечить положенням п.3.5 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою НБУ від 10.05.07 №168.

Відповідно до вказаного нормативного акту банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2007 у справі № 1/72 визнаний протиправним аб. 1 п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ N 168 від 10.05.2007 р.: "Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку".

За таких обставин не можна стверджувати, що п. 3.5 Договору суперечить акту цивільного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На думку позивача п. 3.9 Договору , а саме " У випадку настання будь-якої з наступних змін щодо умов, які існували під час дії цього Договору:

-          збільшення розміру облікової та/або ломбардної ставки та/або ставки рефінансування Національним банком України;

-          зниження вартості української гривні по відношенню до долара США;

-          підвищення розрахункової вартості придбання Банком кредитних ресурсів;збільшення рівня інфляції,

Банк та Позичальник вносять зміни до цього Договору щодо відповідного збільшення розміру процентів за користування кредитом. Зміни повинні бути внесені шляхом укладання окремого договору на протязі 5 банківських днів з моменту направлення Банком повідомлення Позичальнику про необхідність таких змін ( з урахуванням часу поштового обігу). За відсутності відповіді Позичальника або його незгоді із запропонованим розміром процентів за користування кредитом цей Договір може бути розірваний за ініціативи однієї з сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

При цьому сторони погоджуються, що у випадку розірвання цього Договору за вищевказаних умов Позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити нараховані, але не сплачені проценти за користування ним, а також суму неустойки, нарахованих за порушення умов цього Договору. Після сплати Позичальником зазначених сум дія цього Договору вважається припиненою.

Після розірвання цього Договору кредит, проценти за користування ним, неустойка та вищевказана сума різниці процентів сплачуються Позичальником добровільно у 3-денний строк з моменту розірвання, а при незгоді Позичальника сплатити добровільно – стягуються з Позичальника Банком у судовому порядку."

Відповідно до ч.2 ст.207 Господарського кодексу України, недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов.

Згідно зі ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, ч. 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі зокрема договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб"єктів, коли ці суб"єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до приписів ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Отже, і самі договори, і відносини, що з них виникають, не можуть відокремлюватися від кредитної політики банку і не можуть спрямовуватися на забезпечення лише інтересів банку.

Кредитний договір № 04-2.1/293 розроблений Банком за стандартною формою кредитних договорів містить у собі ознаки договору приєднання, що не заперечується сторонами.

Пункт 3.9 цього договору надає Банку право запропонувати Позичальнику збільшити процентну ставку за користування кредитом, а у разі відсутності відповіді Позичальника або його незгодою проти цього розірвати договір та вимагати дострокового повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойки.

З огляду на викладене, положення пунктів 3.9 Кредитного договору в частині права достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та неустойку у випадку невиконання Позичальником умов п. 3.9 Кредитного договору суперечать таким засадам цивільного законодавства як справедливість, розумність та добросовісність, які є притаманними для будь-яких зобов'язальних правовідносин, та їх закріплення у ст.3, ч.3 ст.509, ст.627 Цивільного кодексу України регламентує обов'язковість їх застосування.

Наведене знайшло підтвердження у введеному в дію після укладення Кредитного договору та Додаткових Договорів до нього Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором", яким доповнено Статтю 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" двома новими частинами такого змісту:

2. Фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом.

3. Фінансовим установам забороняється вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або графіком погашення боргу".

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що пункт 3.9 в частині права Банку достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та неустойку у разі відсутності відповіді Позичальника або його незгодою на підвищення відсоткової ставки підлягає визнанню недійсними.

Також підлягають визнанню недійсними Договори №04-2.1/364 від 22 травня 2008 р.; № 04- 2.1/532 від 15 вересня 2008 р.; №04-2.1 від 15 жовтня 2008 р. про внесення змін до Кредитного договору № 04-2.1/293 від 09.04.2008 р. , які укладені сторонами на підставі пункту 3.9 Кредитного договору, оскільки разом з останнім суперечить чинному законодавству.

В частині визнання недійсними пунктів 3.13.1; 5.5 Кредитного договору № 04-2.1/293 від 09.04.2008 позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в позовній заяві не наведено підстав їх недійсності відповідно до вимог ст. 215 , ст. 203 ЦК України .

          Керуючись ст.ст. 33,34,46, 49, 82,84,85 ГПК України ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 3.9 Кредитного договору № 04-2.1/293 від 09.04.2008 р. в частині тексту "За відсутності відповіді Позичальника або його незгоді із запропонованим розміром процентів за користування кредитом цей Договір може бути розірваний за ініціативи однієї з сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

При цьому сторони погоджуються, що у випадку розірвання цього Договору за вищевказаних умов Позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити нараховані, але не сплачені проценти за користування ним, а також суму неустойки, нарахованих за порушення умов цього Договору. Після сплати Позичальником зазначених сум дія цього Договору вважається припиненою.

Після розірвання цього Договору кредит, проценти за користування ним, неустойка та вищевказана сума різниці процентів сплачуються Позичальником добровільно у 3-денний строк з моменту розірвання, а при незгоді Позичальника сплатити добровільно – стягуються з Позичальника Банком у судовому порядку."

Визнати недійсними Договори №04-2.1/364 від 22 травня 2008 р.; № 04- 2.1/532 від 15 вересня 2008 р.; №04-2.1 від 15 жовтня 2008 р. про внесення змін до Кредитного договору № 04-2.1/293 від 09.04.2008 р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк " в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ладижин Вінницької області" ( м. Ладижин Вінницької обл. , вул. Процишина,7/1, код ЄДРПОУ 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Спайк" ( м. Бершадь Вінницької області , вул. Пархоменка,22, код ЄДРПОУ 20102046) 42 грн. 50 коп. витрат з державного мита, 118 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 березня 2010 р.